101. Розкрити природу і властивості церковного закону

Ціцерон Марк Туллій (106 до Хр. - 43 до Хр.) виводить це слово від eligere (вибирати), бо саме закон відрізняє справедливе від несправедливого, дозволене від недозволеного Св. Августин також вчить, що lexпоходить від eligere,бо закон вказує нам саме те, що треба вибрати і робити або чого треба уникати. Найстаршим видом закону був Закон Божий, що містив у собі норми тогочасної моралі, видані в імені Бога й підсилені авторитетом фізичної сили. Св. Тома Аквінський - Закон - це раціональна норма, задля спільного добра встановлена і проголошена тим, хто має законодавчу владу у даній спільноті. Насамперед закон має бути раціональним. У слові закон виразно бачимо межу дозволеної людині свободи або чинності: людина не сміє перейти кон. тобто переступити певну межу у своїх учинках. Для того , щоб церковний закон був застосований , він повинен відповідати певним умовам: що стосується внутрішнього його боку , необхідні його видання законною владою та відповідність наказува їм основним законам Церкви - її канонам ; із зовнішнього боку , для надання йому обов'язкової сили , потрібно його оприлюднення , опублікування . В давнину оприлюднення полягало в вивішуванні тексту нового закону на стінах кафедрального храму та розсилці його єпископам або парафіяльним пресвітерам . У новий час оприлюднення законів відбувається шляхом їх публікації в офіційних церковних виданнях. Між проголошенням закону (яке в юридичній літературі називається промульгацією ) і його оприлюдненому ( публікацією ) проходить відомий термін. Не завжди закон набирає чинності з моменту його публікації ; іноді в ньому встановлюється термін , після закінчення якого закон набуває сили . Цей термін передбачається для загального ознайомлення з законом.

Усі церковні закони обов'язкові для кожного члена Церкви.

102.Дати тлумачення юридичного акту та факту. Суттєві елементи юрид. Особи

Юридичний факт - чисто природна подія, як, наприклад, народ¬ження, смерть, повінь, землетрус чи пожежа, що сталася самочинно.Юридичним фактом закон визнає також партикулярні юридичні ефекти. Фактам чисто природним уподібнюються факти чисто людські і недобровільні (зроблені людиною і тільки). Критерієм розподілу є елемент волі людини - добровільно чи недобровільно стався факт.Юридичний акт і юридичне трактування (negotium) відрізняються між собою, бо при юридичному трактуванні ефекти, визнані законом, творяться самим суб’єктом, який працює у їхньому світлі. В юридич¬ному акті, навпаки, ефекти постають силою самого права, незалежно від наміру й умов суб’єкта.Деякі автори канонічного права звужують значення юридичних трактувань, зводячи їх практично до контрактів і заповітів. Але в загальному тут найважливішим є конкретна воля суб’єкта. При юридичному трактуванні воля спрямована до мети, що охороняється законом, а при юридичних актах воля спрямована тільки до виконання акта, без огляду на наслідки, які він може принести.Юридичний акт може виникнути через невиконання чогось, через пропущення, недогляд, через що і можуть постати юридичні ефекти. Суттєві елементи ЮО. (кан. 921)

§1. Юридичні особи встановлюються для мети, яка відповідає місії Церкви, або на підставі самого припису права, або через спеціальне надання компетентної церковної влади, видане у формі декрету.§2. На підставі самого права юридичними особами є Церкви свого права, провінції, єпархії, екзархії та інші інститути, про які виразно постановляється в цьому загальному праві.§3. Компетентна влада повинна надавати статус юридичної особи лише тим сукупностям осіб або речей, які ставлять собі специфічну справді корисну мету і, взявши все до уваги, мають засоби, яких за передбаченнями, вистачає для досягнення наміченої мети.