5. Охарактеризувати змістовну суть та значення в канонічному праві юридичного ефекту закону

З огляду на юридичні ефекти, тобто наслідки, розрізняємо закони:

• наказуючі, якщо щось наказують;

• змушуючі, якщо до чогось абсолютно змушують;

• диспозитивні, якщо наказують щось умовно;

• забороняючі, якщо щось забороняють робити;

• дозволяючі, якщо щось дозволяють робити;

• моральні, якщо зобов’язують до чогось під страхом гріха;

• карні, якщо передбачають кару за переступ.

Останню групу законів поділяють на суто карні, якщо вони зобов’язують лише до сплачення кари, а не гріха й покути, та мішані карні, коли зобов’язують в сумлінні, як гріх і кара. В загальному карні закони Церкви мають мішаний характер. Деякі каноністи відкидають це твердження і дотримуються думки їхнього розрізнення або пропонують, щоб у протилежному випадку сам законодавець зазначив це в законі. Щодо ретроактивності закону і його юридичних ефектів, законодавець передбачив т. зв. фікцію права. Цей випадок зустрічаємо, коли надається правних ефектів актові подружжя, т. зв.оздоровлення в корені неправосильному подружжю, тобто надання йому юридичної вартості компетентною владою без відновлення згоди. Воно містить розрішення від перешкоди, якщо б така існувала, та від приписаної правної форми укладення подружжя, якщо вона не була дотримана, а також відміну канонічних наслідків у минулому.

6. Розкрити зміст та значення категорії фізичної особи в канонічному праві

Слово «особа» може мати онтологічне і юридичне значення. В онтологічному, чи філософському значенні особа - це індивідуальна субстанція раціональної природи. В юридичному сенсі особа - це суб’єкт прав і обов’язків. Звідси походить факт, що юридична особа для свого існування повинна відповідати двом вимогам:

1. Мати юридичну здатність, тобто бути юридично здатною прийняти юридичні права і обов’язки;

2. Посідати дію, тобто бути юридично здатною чинити юридичні акти

Юридичним суб’єктом є, насамперед, фізична особа, тобто конкретна людина, відрізнена своєю індивідуальністю. Але юридичним суб’єктом є також і юридична особа, витвір права, складена з кількох осіб або з кількох речей.Кодекс канонів східних церков тлумачить юридичну особу як сукупності осіб чи сукупності речей, які саме в канонічному праві є суб'єктами прав і обов'язків, що відповідають їхньому характерові. Юридичні особи встановлюються для мети, яка відповідає місії Церкви, або на підставі самого припису права, або через спеціяльне надання компетентної церковної влади, видане у формі декрету. На підставі самого права юридичними особами є Церкви свого права, провінції, єпархії, екзархії та інші інститути, про які виразно постановляється в цьому загальному праві. Компетентна влада повинна надавати статус юридичної особистості лише тим сукупностям осіб або речей, які ставлять собі специфічну справді корисну мету і, взявши все до уваги, мають засоби, які за передбаченнями вистачають для осягнення наміченої мети. Будь-яка юридична особа, заснована на підставі спеціяльного дозволу компетентної церковної влади, повинна мати власні статути, затверджені владою, яка є компетентною для заснування цієї юридичної особи. Юридична особа за своєю природою триває безперервноь однак перестає існувати, якщо скасовується компетентною владою або не діє протягом ста років. Юридична особа може бути скасована лише з поважної причини в погодженні з її керівниками і дотриманням приписів у статутах про випадок скасування. Коли перестає існувати юридична особа, її майно стає власністю юридичної особи, безпосередньо вищої, завжди із збереженням волі фундаторів і жертводавців, набутих прав і статутів, якими керувалася юридична особа, що перестала існувати