9.3. Масштаби і напрями міграції робочої сили

Основними кількісними показниками міграції, які відображаються у платіжному балансі за поточними операціями є:

1. Трудовий дохід (labor income) - заробітна плата та інші виплати готівкою або у натуральній формі, які отримують приватні особи-нерезиденти за роботу, яку виконують для резидентів, які за це платять. (31%) = Виплати зайнятим (compensation of employees)

2. Переміщення мігрантів (migrants’ transfers) – оціночний грошовий еквівалент вартості майна мігрантів, яке вони перевозять з собою, коли переїздять в іншу країну. (7%)

3. Перекази працівників (workers’ remittances) – переказ грошей і товарів мігрантами своїм родичам, які залишились на батьківщині. (62%)

2.+3.=Приватні неоплачені перекази (private unrequited transfers) – оціночний грошовий еквівалент майна, яке переміщують мігранти в момент їх виїзду за кордон і наступних пересилань товарів на батьківщину.

Міграційне сальдо ~ 1 млн. чол./рік. Напрям – в бік розвинених країн.

Грошові перекази, які супроводжують міграцію ~ 20 млрд. дол. на рік.

Чужу робочу силу використовують Швейцарія, Німеччина, СШІ, Італія, ПАР, Японія, Бельгія, Ізраїль, Англія.

В деяких СРК перекази мігрантів складають 25-50% від товарного експорту (Бангладеш, Єгипет, Греція), в деяких – 10-50% ВНП (Йорданія, Лесото, Йемен)

Вигоди експортерів робочої сили:

- перекази грошей родичам;

- податки з фірм по працевлаштуванню;

- інвестиції емігрантів в національну економіку;

- зниження витрат на соціальні потреби;

- набуття працівниками досвіду роботи;

- зменшення безробіття

Програші експортерів робочої сили:

- утічка мізків;

- зменшення обсягу виробництва

Вигоди імпортерів робочої сили:

- отримання фахівців з мізками;

- дешева робоча сила;

- збільшення обсягів виробництва

Програші імпортерів робочої сили:

- збільшення безробіття (деякі роботи свої все одно не хочуть робити);

- зменшення заробітної плати (некваліфікованих працівників)

9.4. Державне регулювання міграції

Механізми контролю міграції:

- боротьба з нелегалами;

- візовий режим;

- стимулювання рееміграції.

Регулювання імміграції переважно селективне (вибирають того, кого треба):

а) працівники, які готові дешево виконувати важку і шкідливу роботу;

б) спеціалісти для нових і перспективних галузей;

в) представники рідкісних професій;

г) спеціалісти зі світовим іменем;

д) крупні бізнесмени.

Міжнародні домовленості реалізуються шляхом прийняття постанов відповідними державними органами:

Міністерством закордонних справ (візи)

Міністерством юстиції (створення імміграційних служб)

Міністерством праці (обмеження на прийняття на роботу та розмір заробітної плати)

Регулювання імміграції відбувається за такими критеріями:

- професійна кваліфікація;

- обмеження особистого характеру (вік, стать, судимість);

- кількісне квотування (студенти, Green Card);

- економічне регулювання;

- часові обмеження;

- географічні пріоритети;

- заборони.

Стимулювання рееміграції:

- програми стимулювання рееміграції;

- програми професійної підготовки емігрантів;

- програми економічної допомоги експортерам робочої сили

Тести до теми:

Міграційне сальдо – це різниця між імміграцією в країну і іміграцією з країни.

Передбачає обмеження загальної кількості іммігрантів, які можуть в’їхати в країну протягом року, або визначення максимальної частки іммігрантів, які можуть працювати на даному підприємстві, в даній галузі і в кількості всіх трудових ресурсів, що має країна – це кількісне квотування.

Які кроки уряду Німеччини призведуть до найбільшого зростання міжнародної міграції?

Лібералізація правил в’їзду в країну з-за кордону.

У платіжному балансі показники, що характеризують міграцію робочої сили класифікуються за такими статтями: трудовий дохід, переміщення мігрантів, перекази робітників.

Імміграція приводить до збільшення обсягів виробництва і розміру земельної ренти.

Основні механізми контролю міграції: боротьба з нелегалами, візовий режим, збільшення оподат­кування нерезидентів, соціальне страхування резидентів;.

Стимулювання рееміграції полягає у прийнятті програми стимулювання рееміграції та програми професійної підготовки й адаптації реемігрантів, амністія політичних та економічних правопорушень реемігрантів;.

Регулювання імміграції орієнтоване на те, щоб недопустити в’їзду до країни таких груп мігрантів: злочинці, наркомани, пенсіонери, інваліди, студенти, вихідці з країн третього світу;

Еміграція приводить до зменшення обсягів виробництва і розміру земельної ренти.

Переміщення мігрантів, відображені у платіжному балансі – це грошовий еквівалент вартості майна мігрантів, яке вони перевозять з собою.

Міжнародна міграція у світовому масштабі приводить до збільшення обсягів виробництва..

До законодавчих методів регулювання міграції належать: встановлення вимог до професійної кваліфікації, віку, стану здоров’я, кількісне квотування, економічне регулювання, часові обмеження, географічні пріоритети;