87.Соціально-економічна політика держави в період ринкової трансформації суспільства.

мету з’ясувати закономірності пострадянського трансформаційного процесу на шляху від командної до ринкової економіки, показати роль держави у ньому.

Для досягнення мети розв’язуються такі завдання:

досліджуються погляди економістів різних шкіл та напрямів на економічну роль держави та їх еволюція;

аналізуються можливості держави щодо формування та еволюції економічних систем з акцентом на трансформаційну еволюцію;

узагальнюється досвід ряду західних країн з кризового реформування їх економік у ХХ столітті;

розглядається теорія економічної еволюції з огляду на можливість її застосування в умовах трансформаційних перетворень;

обгрунтовується необхідність активної ролі держави у соціально-економічній перебудові пострадянського суспільства;

визначаються основні напрями діяльності держави в перехідній трансформаційній економіці;

здійснюється критичний аналіз українського досвіду першого десятиріччя соціально-економічного розвитку;

з’ясовуються завдання державного підприємництва на шляху ринкових перетворень;

встановлюється роль уряду у формуванні ринкової економічної структури суспільства;

обгрунтовується активність держави у формуванні пострадянської соціальної сфери;

розробляються заходи держави щодо реформування зовнішньоекономічної діяльності, формування раціональної (безпечної) політики “відкритої економіки”.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є перехідні економічні системи пострадянського штибу, а також моделі переходу від мілітаристсько-адміністративних до демократично-ринкових економік. Вивчення проводиться під кутом зору можливості застосування набутого досвіду в практиці української реформації.

Предметом дослідження виступають соціально-економічні процеси переходу від командної до ринкової економіки змішаного типу та участь у них держави.

Методологічною основою дисертаційного дослідження виступають сучасний системний підхід до вивчення соціально-економічних явищ, методи загальної та спеціальної теорії економічних систем, принципи концепції еволюційної теорії економічних змін. Пошук розв’язання існуючих проблем ведеться шляхом аналізу та зіставлення поглядів представників різних напрямів та шкіл сучасної економічної думки щодо розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки, ролі уряду у цьому процесі.

В роботі застосовуються традиційні методи економічного аналізу: історико-економічний, абстрактно-логічний, статистичний, експертних оцінок, системно-порівняльний та ін.

Економічна трансформація вимагає кваліфікованого наукового супроводу, розробки довготривалої стратегії розвитку. Це дозволить відійти від політики реагування на окремі кризові явища (“латання дірок”), від короткотермінових, часто непослідовних та суперечливих рішень. Успіх справи може забезпечити лише комплексна програма еволюційних перетворень централізованої планової економіки в ринкову, розрахована на тривалий період, та рішуча її реалізація.

На етапі ринкової трансформації першорядної ваги набуває якість економічної політики. Вона забезпечується чітким визначенням кінцевої моделі економіки, правильно вибраною траєкторією розвитку, добором та використанням відповідних економічних інструментів. При цьому має бути виразно встановлена роль держави в цьому процесі. Найбільшою помилкою в пострадянській ринковій трансформації слід вважати неправильне окреслення ролі держави в економіці.

У цій роботі зроблена спроба охарактеризувати діяльність держави в трансформаційних соціально-економічних перетвореннях суспільства з акцентуванням уваги на “українському шляху”.

Стан вивчення проблеми. Участь держави в процесах посткомуністичної суспільно-економічної трансформації привертає дедалі більшу увагу дослідників. Це стимулюється значним попитом на теорію економічної еволюції з боку країн з перехідною економікою. Нині не бракує статей, написаних на злобу дня, досліджень, присвячених окремим проблемам перехідного періоду. Це, зокрема, стосується теорії постсоціалістичної приватизації, управління державними корпоративними правами, демонополізації економіки, розвитку малого підприємництва тощо. Проте й досі відсутня теорія трансформації централізованої планової економіки в ринкову. Причому не лише в Україні, а й за її межами. Це було підтверджено на нараді Європейської комісії ООН, яка відбулася влітку 1999 року в Женеві за участю делегатів 24 країн світу і була присвячена розвитку підприємництва в країнах з перехідною економікою.

В результаті напрацювань окремих економістів, урядових радників та деяких наукових центрів сформувалися два підходи, два напрями щодо розуміння та розв’язання проблем перехідного періоду. Перший представляють прихильники швидкої (подеколи “шокової”) лібералізації економічних процесів, погляди яких найбільш повно представлені концепцією так званого Вашингтонського консенсусу. Другому – градуалістському притаманне розуміння необхідності поступових, послідовних змін, розрахованих на відносно тривалий відрізок часу. Найуспішніше така програма, на наш погляд, реалізується в Китаї. Проте брак на вітчизняному (та пострадянському) ринку праць китайських авторів не дозволяє належним чином оцінити стан розпрацювання такої концепції на Сході. Її раціональність підтверджується не лише завидними економічними успіхами КНР, а й висновками теорії економічної еволюції, що набуває дедалі більшого визнання у науковому світі. Однак і вона далека від довершеності і майже не адаптована до умов пострадянської ринкової трансформації.

В галузі означеної проблематики плідно працюють і мають значні наукові здобутки такі українські науковці, як О.Амоша, Г.Башнянин, Є.Бойко, Д.Богиня, М.Брик, З.Ватаманюк, Б.Гаврилишин, А.Гальчинський, В.Геєць, І.Грабинський, Л.Гринів, Б.Губський, М.Долішній, Я.Жаліло, В.Загорський, С.Злупко, О.Кузьмін, І.Лукінов, Д.Лук’яненко, І.Малий, В.Марцин, І.Михасюк, А.Мокій, С.Мочерний, М.Павловський, М.Павлишенко, С.Панчишин, Ж.Поплавська, Ю.Пахомов, С.Реверчук, В.Савчук, І.Тивончук, С.Трубич, А.Філіпенко, В.Черняк, А.Чухно та інші. Їх праці були використані автором при написанні дисертації. Враховані та застосовані також доробки науковців з інших посткомуністичних країн, перед якими стояли схожі з Україною завдання перебудови економіки на ринковий лад. Йдеться передусім про російських науковців. Заслуговують на увагу дослідження таких авторів, як Л.Абалкін, Є.Гайдар, С.Глазьєв, С.Долгов, Е.Кочетов, Ю.Ольсевич, А.Пороховский, Л.Якобсон. Автором вивчені праці та враховані думки представників так званого “близького зарубіжжя”: Л.Бальцеровича, Г.Колодка, А.Фрідмана, А.Рапачинського та деяких інших. В них узагальнена практика соціально-економічних перетворень у ряді європейських посткомуністичних країн та подані думки зазначених авторів щодо закономірностей цього процесу.

Дедалі більше уваги приділяють “східній трансформації” науковці з промислово розвинених країн Заходу. Їх праці представляють, хоча й не завжди об’єктивне, бачення проблеми з позицій західних демократій. До них слід віднести насамперед Я.Корнаї, Р.Нільсона, Дж.Сакса, Дж.Стіглера та інших.