41.Корисність блага.Загальна і гранична корисність.

Кори́сність — суб'єктивна міра задоволення, що його отримує індивід від споживання блага або набору благ. Іншими словами, корисність визначає, якоюмірою індивід задовольнив свої потреби, споживши певні блага. Теорія корисності тісно пов'язана з теорією рішень.

Економісти використовують дві основні концепції (підходи) щодо пояснення вибору індивіда між тим чи іншим набором товарів. Перша (за часом виникнення) — кардиналістська концепція, пояснює вибір індивіда кількісною оцінкою корисності набору товарів в певних абстрактних одиницях — ютилях. На разі індивід вибирає набір благ з більшою кількістю ютилів. Друга (зараз найавторитетніша в науковому світі) — ординалістська концепція. Прихильники цього підходу вважають, що індивід не може кількісно виміряти корисність набору благ. Рішення індивіда щодо вибору набору благ основується на оцінцітого, чи є даний набір благ кращий або гірший від попереднього.

Загальна корисність (ТU) — це корисність, яку отримує спо­живач від використання товару загалом. Наприклад, від спо­живання усіх семи яблук. Загальна корисність є звичайною сумою усіх граничних корисностей. Якщо гранична ко­рисність є величиною додатною, то в міру збільшення кількості одиниць спожитого товару його загальна корисність зростатиме, оскільки гранична корисність щоразу додається до загаль­ної Однак темп зростання загальної корисності зменшуватиметься.

Із графіка бачимо, що гранична ко­рисність є додатною (МU>0), коли крива загальної корисності спрямована вгору і зростає у міру збільшення кількості спо­житих яблук. Але зростання загальної ко­рисності щоразу зменшується, бо змен­шується величина граничної корисності. При МU=0 досягається максимальна точка загальної корисності (у нашому прикладі це 31 ютиль). Наступні одиниці спожитих яблук задоволення не прино­сять. Коли МU<0, то загальна корисність зменшується дедалі швидшими темпами.

граничну корисність можна визначити через нахил кривої загальної корисності.

Середня корисність (АU) – це загальна корисність у розрахунку на кожну одиницю товару.

Наприклад, середня корисність чотирьох яблук розраховується так: 30/4= 7,5(ютилі). Кожне з чотирьох яблук приносить середню корисність або ступінь задоволення у 7,5 ютилі.

Гранична корисність являє собою ту кількість додаткової корисності, яке додається зі споживанням кожної наступної одиниці блага. Саме поняття корисності, незважаючи на свій абстрактний характер, давно використовується в економічній теорії, для того щоб визначити ступінь задоволення, задоволеності чи користі, які люди отримують від споживання тих чи інших благ.

Теорія граничної корисності виникла у другій половині 19-го століття як альтернатива концепції трудової теорії вартості. Її розробляли представники австрійської школи: Е. Бем-Баверк, К. Менгер, Й. Шумпетер, Ф.Ф. Візер, а також А. Маршал, У. С. Джевонс і Л. Вальрас.

Її суть полягає в тому, що основним чинником, що впливає на цінність товару, є його гранична корисність, яка залежить, у свою чергу, від суб’єктивної оцінки людиною своїх потреб. Для наочності розглянемо наступний приклад. Припустимо, мільйонер потрапив у пустелю Сахару і при температурі близько 40 ° відчуває сильну спрагу. У кишені його штанів знаходиться жменю алмазів. І тут з’являється бедуїн з бурдюком води і пропонує обміняти алмази на воду. Що в цьому випадку для людини буде мати більшу цінність? Очевидно, що вода, так як без неї він ризикує померти.

Візьмемо інший приклад. Уявіть собі, що в спекотний липневий день вам на очі потрапив кіоск з морозивом, і ви вирішили придбати одну упаковку. Потім, з’ївши першу порцію, купили собі другу, оскільки хочеться ще морозива, хоча і не так сильно. Після другої упаковки вже починаєш думати: купити третю чи ні. А якщо хто-небудь запропонує з’їсти четверту чи п’яту, то ви навряд чи погодитеся. Цей приклад описує закон спадної корисності, який свідчить, що в міру насичення потреби людини корисність речі для нього знижується.

Прихильники теорії граничної корисності вважають, що споживання будь-якого товару чи послуги має для людини «приростного» характер. Це означає, що покупець, як правило, не керується принципом «все або нічого», а поступово збільшує число споживаних товарів або послуг, до тих пір, поки не наситить свою потребу.

Таким чином, знаючи, що таке гранична корисність, ми може зробити три головні висновки:

 Для споживача кожен додатковий товар несе додаткову корисність, яку прийнято називати «граничної».

 Чим більша кількість товарів покупець встиг спожити, тим меншу корисність має для нього кожна наступна одиниця цієї продукції. Таким чином, можна сміливо стверджувати, що гранична корисність має спадаючий характер. А між цінністю товару і граничною корисністю існує зворотній взаємозв’язок. Її суть в тому, що чим меншою кількістю товару (блага) володіє людина, тим більш цінний для нього цей товар. Виходить, що цінність його визначається тим ступенем корисності, яку має остання одиниця цього блага, здатна задовольнити найменш актуальну потребу.

 При споживанні певного числа одиниць будь-якого товару (наприклад, морозива), людина отримує суму корисностей, відбувають з кожним разом. В економічній теорії прийнято називати умовну одиницю граничної корисності «Ютіліт». Якщо споживання першого морозива дасть людині корисність в 7 ютилів, другого – 6, третього – 5, а четвертого – 4 ютиля, то сумарна корисність цих продуктів буде дорівнює 22 Ютіліт (а гранична корисність складе 4 ютиля). Відмова від кожної чергової порції морозива представлятиме собою зменшення сумарної (загальної) корисності і одночасне зростання граничної корисності останньої упаковки. Приміром, якщо людина відмовилася від четвертої порції, то загальна корисність (TU) буде дорівнює 18 одиницям, а гранична корисність (MU) складе 5, при відмові від третьої порції TU складе 13 одиниць, а MU збільшиться до 6, і т. д.