14.Сучасні тенденції розвитку форм власності.

Визначення ефективного шляху реформації власності в Україні передбачає необхідність усвідомлення досвіду країн світу з розвинутою ринковою економікою, який свідчить про те, що в умовах прискорених темпів розвитку НТР досягнути високої ефективності економіки, не подолавши існуючого протиріччя між підлеглим статусом працівників найманої праці і зростаючою роллю творчості у сучасному виробництві, неможливо. Тому, те відокремлення товаровиробників від засобів виробництва, яке породжує класична капіталістична приватна власність, повинно бути якимось чином подолане. Людство у своєму-розвитку вступило у такий етап, коли досягнутий рівень споживання може підтримуватися і зростати лише за умови зростання самостійності, підвищення відповідальності, активної участі у прийнятті рішень і зацікавленості у результатах праці безпосередніх виробників. А це об’єктивно вимагає передачі хоча б частини прерогатив власника особам найманої праці, перетворення їх у співвласників і співуправителів.

1. Розповсюдження прав власника на широкі верстви осіб найманої праці в сучасних умовах набуває загально-цивілізаційного характеру. Це безпосередньо пов’язане з об’єктивною необхідністю подолання відчуження безпосереднього виробника від засобів виробництва.

2. Все більшу роль у суспільному виробництві починає відігрівати не індивідуальна, а колективна (акціонерна, пайова) капіталістична власність, яка формується із збережень трудящих (пенсійні фонди, страхові каси, пайові внески тощо).

Другою важливою зміною у сфері відносин власності на сучасному етапі розвитку ринкової економіки стало різке зростання значення державної власності. Зумовлено це тим, що ринковий механізм не тільки не знімає, а ще більше загострює екологічні і соціальні проблеми, а також проблеми колективного користування товарами і послугами.

Особливо великії питома вага держави у виробничій і соціальній інфраструктурах, де державна власність відіграє безумовно провідну роль. Державний сектор економіки має місце як у нових індустріальних країнах (Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, Гонконг), так і в старих (Швеція, Го-ландія, Португалія). Традиційно висока питома вага цього сектору в національній економіці Франції (33%), Австрії (37%), Італії (більш як 40%). У світі немає країни з розвинутою економікою, де держава не була б власником. У сучасних умовах через державний бюджет перерозподіляється від третини до половини валового національного продукту.

Що означають такі зміни у відносинах власності? Перехід до групової капіталістичної власності, а також різке зростання обсягу і питомої ваги державної власності мають важливе значення для функціонування усього капіталістичного господарського механізму, тому що в рамках цих процесів капітал як власність і капітал як функція розділилися. Стосовно сучасного капіталістичного господарювання це означає, що процес прийняття господарських рішень переходить від власників капіталу до тих, хто безпосередньо керує підприємством.

15.Проблеми економічного вибору в різних економічних системах.

Економіка виникла, існує і розвивається задля задоволення різноманітних людських потреб життєвими благами благ. Потреба – це необхідність окремої людини, сім'ї, колективу, суспільства у споживанні благ для підтримання життєдіяльності і розвитку. Водночас потреба виступає внутрішнім спонукальним мотивом для виробництва того чи іншого блага. Потреби виникають разом із народженням і супроводжують її, зростаючи до певного періоду життя і поступово зменшуються у старості, до самої смерті.

Потреби мають такі ознаки і властивості:

ü вони зумовлені фізіологічними і психологічними властивостями людини, її духовним світом і соціальною природою;

ü вони вимагають свого задоволення, причому частина – неодмінного і навіть негайного;

ü задоволення потреб здійснюється через споживання життєвих благ.

Потреби поділяються на особисті, групові і суспільні потреби.

Усвідомлення людьми своїх потреб породжує економічні інтереси - особисті, групові і суспільні, які реалізуються у господарській діяльності.

Уся сукупність економічних потреб і інтересів зумовлює зміни у суспільному виробництві, яке функціонує задля їх задоволення. Потреби – спонукальний мотив виробництва.

Існує економічний закон – закон безмежного зростання людських потреб. У зв'язку із цим виробництво теж зростатиме безмежно. Цим визначається роль потреб як спонукального мотиву виробництва.

Потреби і виробництво – це два полюси економіки, між якими розміщено усе її розмаїття. Вони взаємодіють певним чином. По-перше, потреби і виробництво знаходяться у суперечливій єдності, адже виробництво не встигає за потребами, не може втамувати безмежні потреби повністю і одразу. По-друге, реальні економічні потреби визначають структуру виробництва, його обсяг і асортимент благ. По-третє, виробництво, формуючи частину економічних потреб, вносить суттєві зміни у їх структуру. По-четверте, потреби завжди “йдуть” попереду виробництва, виробництво відстає від потреб внаслідок обмеженості економічних ресурсів.