Органи учнівського самоврядування

Учнівське самоврядування є уособленням демокра­тичної атмосфери у школі, формою самодіяльної організа­ції дитячого життя у ній, важливим чинником самовихо­вання особистості. Реалізують його органи учнівського самоврядування, котрі складаються з виборних або упов­новажених осіб, яким колектив доручає спільно планува­ти громадські справи, розподіляти доручення між учня­ми, перевіряти їх виконання, координувати та об'єднува­ти роботу первинних осередків.

Структура шкільного учнівського самоврядування не є стандартною. Постійним органом учнівського колективу в багатьох школах є учнівський комітет, під керівництвом якого в системі самоврядування діють такі комісії з пред­ставників класів:

1. навчальна (облік відвідування; керівництво роботою навчальних кабінетів, гуртків, наукових товариств; організація огляду знань, підготовка та проведення олімпіад, конкурсів, предметних вечорів тощо);

2. трудова (обладнання майстерень та кабінетів, організація таборів праці та відпочинку, створення кабінетів профорієнтації, організація трудових справ та ін.);

3. господарська (організація самообслуговування, облік збереження майна, дрібний і поточний ремонт, упорядкування території);

4. дисципліни та порядку (організація та контроль за чергуванням, випуск «Блискавок», боротьба за дотримання учнями правил поведінки);

5. санітарна (виставлення оцінок за чистоту, піклування про зовнішній вигляд учнів, боротьба за дотримання санітарно-гігієнічних вимог тощо).

6. У школі можуть бути й інші органи самоврядування, що працюють під керівництвом відповідних комісій: ра­да з туризму, рада навчального кабінету, рада фізкуль­тури. Розбудова національної загальноосвітньої школи на демократичних засадах покликала до життя таку форму учнівського самоврядування, як Рада дитячої па­лати — законодавчий та виконавчий орган самоврядуван­ня, підзвітний загальним зборам.

Загальні збори (функції): вибори координаторів пер­винних колективів школи до дитячої палати; звіти; збори первинних колективів; вибори членів дитячої палати по шести центрах; звіти.

Рада дитячої палати: голова Ради дитячої палати, зас­тупник Ради дитячої палати, радник інтелектуального центру, радник центру дисципліни і порядку, радник шеф­ського центру, радник центру здорового способу життя, радник інформаційного центру, радник центру молодіж­ного дозвілля.

Права членів Ради дитячої плати: брати участь в роботі всіх напрямів дитячого самоврядування; представляти ін­тереси учнів; співпрацювати з педагогічним колективом та батьківською радою; проводити засідання, приймати рі­шення та виконувати їх; давати доручення учням і контро­лювати їх виконання.

Обов'язки членів дитячої палати: бути прикладом у навчанні і праці; захищати інтереси учнів; організовувати роботу центрів у класному колективі; координувати і кон­тролювати діяльність первинних центрів; забезпечувати життєдіяльність учнівського самоврядування школи; ор­ганізовувати підготовку та проведення загальношкільних заходів, спрямованих на розвиток особистості як суб'єкта життя; забезпечувати представництво шкільного учнів­ського самоврядування.

Основні напрями діяльності дитячої палати:

— інтелектуальний центр. Мета: забезпечити простір для ініціативи, творчості, самодіяльності учнів у навчально-пізнавальній діяльності.

Завдання: допомагати розвитку раціональних методів навчальної діяльності учнів, їхньої самоосвіти; брати участь у роботі МАН та інших творчих об'єднань;

— центр дисципліни і порядку. Мета: піклуватися про виховання у школярів свідомої дисципліни; підтримувати порядок у школі.

Завдання: допомагати організації навчального процесу її школі, організовувати товариську допомогу в навчанні (робота учнів-консультантів з різних предметів), вести об­лік відвідування уроків, контролювати якість чергування в класах, стежити за дисципліною на перервах, за поведін­кою учнів у мікрорайоні школи (пропагувати норми куль­турної поведінки, правила етикету);

— шефський центр. Мета: організація шефської допомоги, допомога у формуванні особистості згідно із статутними вимогами.

Завдання: контроль стану книжок; організація розва­жальних ігор; допомога вчителям у підготовці до свят, го­дин спілкування, підготовка дидактичного матеріалу;

— центр здорового способу життя. Мета: пропагувати здоровий спосіб життя серед учнів.

Завдання: залучення ровесників до спорту і туризму, профілактика і подолання шкідливих звичок.

Оригінальна за структурою і змістом діяльності систе­ма учнівського самоврядування Луганського ліцею інозем­них мов. Тут утворено Конференцію ліцею: Конференція ліцею — вищий законодавчий та виконавчий орган, який об'єднує парламент ліцею та ради груп. Керує роботою Конференції президент парламенту.

Парламент ліцею — виконавчий орган, який підзвіт­ний конференції. Формується з представників груп (ста­роста, член парламенту), представників дитячої редакції газети «Здрастуй», інших суспільних або творчих органі­зацій ліцею. Президент парламенту обирається членами парламенту таємним голосуванням.

Рада групи — створюється в учнівських групах. Члени ради обираються на зборах групи відкритим голосуван­ням. Керує радою групи староста.

Склад Конференції ліцею: члени парламенту ліцею; члени ради учнівських груп; представники громадських учнівських організацій. Конференція вирішує такі питан­ня: вибори президента парламенту; визначення групи пе­реможниці на звання «Краща група ліцею навчального ро­ку»; затвердження кандидатури на звання «Учень року»; визначення пріоритетних напрямів роботи учнівського са­моврядування.

Склад парламенту: президент парламенту; члени пар­ламенту (обирається одна особа від кожної групи на спіль­них зборах груп); старости груп; радники президента — заступники директора з виховної роботи.

Усі члени парламенту працюють у комісіях, організо­вуючи та контролюючи роботу в ліцеї з визначених на­прямків: навчальна комісія (об'єднує старост груп); комі­сія культури та відпочинку; інформаційна комісія.

Президент парламенту обирається членами конферен­ції шляхом таємного голосування строком на два роки (з числа учнів II—III курсу). Президент парламенту: 1. Про­водить засідання ради парламенту ліцею. Планує його ро­боту. 2. Представляє ліцеїстів у громадських організаціях. 3. Керує роботою конференції. Планує її засідання. 4. Конт­ролює міжконференційну роботу комісій парламенту. 5. Проводить зустрічі з активами груп. 6. Організовує робо­ту громадських організацій учнів ліцею. 7. Представляє лі­цей у міських дитячих громадських організаціях.

Рада групи проводить засідання двічі на місяць. Вона організовує діяльність таких секторів: навчальний, трудо­вий, редакційний, культурно-масовий.

Для ефективної діяльності учнівського самоврядуван­ня необхідні такі умови:

1. подолання формалізму в діяльності учнівського самоврядування і педагогічного керівництва ним. Воно має займатися конкретними справами, з його рішеннями повинен рахуватися і педагогічний колектив, і дирекція школи, і не вважати їх дитячими забавами;

2. залучення членів самоврядування до процесу оновлення змісту діяльності школи, боротьби з негативними явищами у середовищі учнів. Вони повинні активно допомагати педагогам у використанні нових форм виховної роботи з учнями, включатися у виховну роботу із запобігання і подолання серед школярів куріння, вживання алкоголю і наркотиків;

3. надання самоврядуванню реальних прав і обов'язків. Слід чітко визначити, за які питання шкільного життя та діяльності відповідає учнівське самоврядування, які конкретні права та обов'язки має кожен учень;

4. підбір до органів самоврядування найавторитетніших лідерів учнівського колективу, які мають бути взірцем для вихованців у ставленні до своїх учнівських обов'язків;

5. прагнення до розширення цих органів. За таких умов зростає кількість вихованців, які підтримують вимоги педагогічного колективу, більшій кількості учнів прищеплюється смак до суспільно корисної діяльності, створюються можливості для уникнення перевантажень найактивніших учнів, у залучених до громадської роботи вихованців виявляються нові сторони їх особистості, які знайшли простір для свого розвитку;

6. повага педагогів до самостійних рішень учнівського колективу і його органів, ненав'язування учням своєї волі у справах, які є компетенцією самоврядування;

7. кваліфікована, тактовна педагогічна допомога учнівському активу, навчання його складної справи управління;

8. практикування в дитячому колективі зміни функцій керівника і підлеглого. Тривале перебування школяра на керівній посаді може призвести до формування у нього небажаних якостей (зверхності, зазнайства та ін.). Тому педагогічно доцільно, щоб у роботі органів учнівського самоврядування брало участь якомога більше учнів, щоб воно постійно оновлювалося. Це дасть змогу значній частині школярів набути організаторських навичок;

9. систематичне звітування членів самоврядування перед колективом, що дає можливість здійснювати контроль за їх діяльністю, сприяє її поліпшенню, а також запобігає можливим зловживанням становищем у колективі.

Кожен класний керівник прагне сформувати надійний актив, який став би його помічником у всіх справах класу, виявив належну активність у роботі, був взірцем для ін­ших у навчанні, праці й поведінці. Актив колективу — це передусім члени органів самоврядування (ядро активу), а також рядові члени колективу.

Кандидатури до дитячого самоврядування детально вивчають, підбирають тих, хто користується в учнів авто­ритетом, вимогливий до себе й до інших, принциповий в оцінці поведінки своєї і товаришів. Ураховують також ім­пульсивність, збудливість, які проявляються в учнів у формі неврівноваженості, уміння володіти собою. Адже неврівноважені активісти намагаються вирішити кон­флікт або вплинути на товаришів не силою переконання, а криком, погрозами, що породжує нові конфлікти, нега­тивно позначається на авторитеті органів самоврядування. Члени активу повинні усвідомити, що вони не мають особ­ливих прав і привілеїв, на них покладено додаткові обов'язки і, отже, їм виявлено довіру.

Хоч би які функції виконував активіст, його треба навчити самостійно мислити, аналізувати й оцінювати кон­кретну ситуацію з громадянських позицій, приймати розумне рішення. Тому під час обговорення конкретних пи­тань допускаються дискусії, прислухаються до пропозицій активістів, довіряють членам самоврядування втілювати в життя не тільки свої поради, а й пропозиції активу.

Особливу увагу в роботі з активом звертають на вміння аналізувати поведінку і вчинки тих, хто часто порушує дис­ципліну і шкільний режим. Він повинен замислюватися над причинами їх пасивного ставлення до навчання і праці. Водночас наголошують, що завдання кожного активіста — допомагати таким учням, спираючись на їхні позитивні якості, залучати їх до громадського життя колективу.

Учитель повинен вміло використовувати і такий важ­ливий орган учнівського самоврядування, як збори колек­тиву класу. Раціональна їх організація є могутнім чинни­ком зміцнення учнівського колективу, важливим засобом виховання в учнів почуття честі і обов'язку, сміливості та мужності, принциповості й відповідальності за свої вчин­ки, вміння самостійно аналізувати питання, підпорядко­вувати особисті інтереси суспільним, казати правду у вічі та вислухати справедливу критику товариша.

Учнівські збори класу можуть стосуватися найрізно­манітніших аспектів життя колективу. Найчастіше їх присвячують питанням повсякденного життя: організації допомоги комусь із школярів, обговоренню заходів щодо поліпшення успішності та зміцнення дисципліни, підго­товці до культурно-масового заходу, випуску журналу, підсумкам навчальних занять за семестр або рік та ін. Особливо важливими є збори, присвячені актуальним пи­танням сучасності, визначним історичним подіям, питан­ням морального виховання.

В усіх випадках слід зважати на вік учнів, їх підготов­леність і розвиток, домагатися того, щоб питання, які роз­глядаються на зборах, були близькі, зрозумілі їм, цікави­ли їх. Ідейність і цілеспрямованість зборів теж не повинні випадати з поля зору вчителя.

Періодичність проведення класних зборів залежить від конкретних умов роботи класу. В окремих випадках, особ­ливо коли тільки знайомляться з класом, починають згур­товувати його, збори проводять частіше. Коли колектив зміцніє, налагодяться стосунки між класним і загально-шкільним колективом, класний керівник вивчить клас, такі збори збирають рідше. У зв'язку з непередбаченою по­дією в класі, яка потребує негайного обговорення, прово­дять термінові непланові збори.

Особливо ретельно слід готувати збори в 4—6 класах, оскільки учні тільки-но залучаються до нової форми суспіль­ного життя. На цьому етапі доводиться зупинятися на дріб­них, часто організаційних, питаннях, вчити їх готувати збо­ри, організовано вести їх, фіксувати прийняті рішення, сте­жити за їх виконанням. Усі ці питання мають вагоме виховне значення, бо привчають школярів серйозно ставитися до ке­рівного органу учнівського колективу, поважати його рішен­ня, дисципліновано поводитися під час його виконання.

Учні старших класів мають більше самостійності як у складанні порядку денного зборів, так і в їх проведенні. Завдання клпсігого керівника — своєчасно помітити пи­тання, що найбільше хвилюють учнів, допомогти ґрунтов­ніше підготуватися до їх обговорення на зборах, тактовно наполягати па правильному їх розв'язанні.

Наприклад, в одній із шкіл-гімназій м. Запоріжжя чле-ніи учліиського самоврядування орієнтують на дотриман­ні! таких правил:

1. Сміливіше внось свої пропозиції задля прийняття колективного рішення.

2. Не бійся, що вносиш ідеї прості, з банку ідей виберемо золоті.

8. Ідею іншого не маєш права критикувати, покрити­куєш — не буде ідей.

4. Думку викладай розважливо, якщо потрібно — повтори.

5. Часу не марнуй, пропозиції внось коротко і ясно.

6. Чітко втямиш — краще зробиш.

7. Погодився легко — не означає сприйняв глибоко.

8. Не думай, що ти п чомусь переважаєш друзів, і не смій задаватися.

9. Довіру треба розуміти так: усе перевіряється ділом, турботою і дружбою.

10. Перш ніж приймати рішення, навчись бездоганно його виконувати.

11. Будь-яке діло вінчає результат. Не соромно помилятися. Соромно не вміти і не бажати виправитися.

12. Зауваження приймаються, пропозиції виконуються.

13. Твори, фантазуй сміливіше — шукай шляхів виконання рішень.

14. Не відкладай на завтра вирішення питання, яке необхідно і можна вирішити сьогодні.

15. Прийняв рішення — виконуй! Доручив іншим — довіряй! Довіряючи — перевіряй! Перевіряючи — допомагай! Допомагаючи — не підміняй!

Співпраця керівництва школи з учнівським самовря­дуванням передбачає: відмову від адміністративного ха­рактеру управління; повагу до особистості школяра; особ­ливу організацію діяльності, яка породжує у школярів потребу в самоврядуванні; конкретну методику залучення учнів до процесу творення; дружні, товариські, довірливі стосунки між педагогами й учнями; захищеність школя­рів від приниження, звинувачень, докорів, образ підозрою у нездатності або небажанні брати участь у діяльності; унеможливлення примусу до діяльності; впевненість у досяг­ненні мети; створення інтелектуального тла колективу; колективний, спільний аналіз загальної роботи; звільнен­ня від звички мовчати.

Ефективність учнівського самоврядування забезпечу­ють: аналіз його діяльності як важливої ланки педагогіч­ного процесу; визначення основних напрямів співпраці; доброзичлива вимогливість і піклування про учнів, педа­гогів; управління стосунками між педагогами й учнями; корекція діяльності педагогів, що співпрацюють з різни­ми видами самоврядування; довіра до самоврядування; підтримка за будь-яку ціну ініціативи з боку самовряду­вання; стимулювання через схвалення й узгодження адмі­ністративної дії (наказу) з органами самоврядування; не-директивні бесіди з довіреними особами учнівського са­моврядування; інформування самоврядування у школах про перспективи розвитку школи.

Нерідко в роботі з учнівським самоврядуванням при­пускаються таких типових помилок: дотримання традицій адміністративно-наказової педагогіки, відсутність бажан­ня і вміння співпрацювати з учнівським самоврядува­нням; ігнорування прав і обов'язків органів самоврядуван­ня, їх думки при розв'язанні найважливіших питань жит­тя колективу школи; нерозуміння своїх функцій і функцій учнівського самоврядування; упереджене ставлення до членів учнівського самоврядування, відсутність терпля­чості й витримки у стосунках із членами учнівського са­моврядування тощо.

В американських школах особливу увагу звертають на організацію способу життя учнів, який сприяв би їх мо­ральному розвиткові. У багатьох школах діють спеціальні правила «Діти навчаються, як їм жити»:

«Якщо діти живуть в умовах постійної критики, вони навчаються засуджувати;

якщо діти живуть в умовах ворожнечі, вони навчають­ся насильства;

якщо дитину постійно висміювати, вона навчається зневажати себе;

якщо дітей постійно соромлять, вони навчаються від­чувати постійну провину;

якщо діти живуть в умовах толерантності; вони навча­ються терпимості;

якщо дітей підтримують, вони навчаються впевненості в собі;

якщо дітей хвалять, вони навчаються самоповаги;якщо діти живуть в умовах справедливості, вони на­вчаються бути справедливими;

якщо діти живуть у безпеці, вони навчаються довіряти;

якщо діти живуть з визнанням, вони навчаються дру­желюбності.

Вони навчаються знаходити любов до землі».