Зарубіжна практика контролю успішності учнів

У зарубіжних країнах для перевірки й оцінювання знань учнів використовують різноманітні тести. їх склада­ють так, щоб учень міг вибрати варіант відповіді з пропо­нованих. Такими відповідями можуть бути написання стислої відповіді, вписування пропущеного слова, дописування пропущених букв та ін. Тести друкують окремими збірниками, вони також можуть входити до комплекту навчально-дидактичних матеріалів з навчальної дисциплі­ни й видаватися разом з підручником. Усну перевірку ба­гато педагогів вважають лише допоміжним засобом кон­тролю сумлінності учня в процесі навчання, а тому оцінки за неї майже ніколи не виставляють.

Система оцінювання знань у різних країнах має свої особливості. Наприклад, 100-бальна система підсумову­вання очок, якими окремо оцінюють завдання різної склад­ності: легкі — 5, важчі — 20 очок та ін. Цікавою є система оцінювання знань у Німеччині. Найвища оцінка — 1, най­нижча — 6. Кожній оцінці відповідає певна кількість балів з урахуванням так званої тенденції оцінки. Наприклад, бали 15, 14, 13 відповідають відмінній оцінці «1»; 12, 11, 10 — «2»; 9, 8, 7 — «З»; 6, 5, 4 — «4»; 3, 2, 1 — «5»; 0 балів сигналізує про цілковиту відсутність знань з предмета і означає оцінку « 6 ». Під час атестації учнів оцінки вистав­ляють лише в балах.

У школах СІЛА великого значення надають інформу­ванню учнів про їхні успіхи в навчанні, можливості порів­няти свою роботу з роботою однокласників, розкривши за­гальну картину розподілу виставлених (за тестуванням) оцінок. Кожен учень може переконатися, до якої категорії потрапляють результати виконаного ним тесту. Наприк­лад: 90—100 балів — 3 учні; 80—89 — 7 учнів; 70—79 — 16 учнів; 60—69 — 2 учні; 50—59 — 1 учень (всього у кла­сі 29 учнів). Такий розподіл оцінок за категоріями демонс­трує учневі його становище порівняно з іншими. Ця карти­на може бути детальнішою і кориснішою для учнів, якщо оперувати інтервалами в п'ять, а не в десять балів. Серед­ній бал можна виводити кожному учневі за тиждень чи за інший період. Відтак на дошці розподіляють «середні» оцінки всього класу. Завдяки цьому кожен учень отримує чітке уявлення про свою успішність порівняно з іншими.

У школах США дітей не викликають до дошки, не опи­тують. Закони деяких штатів забороняють повідомляти будь-кому оцінки учня без письмового дозволу батьків.

2.7. Вибрані проблеми дидактики

План

1. Проблема навчання обдарованих дітей

2. Неуспішність учнів і шляхи її подолання

Проблема навчання обдарованих дітей

Одним з важливих напрямів діяльності вчителя в за­гальноосвітній школі є його робота з учнями, які мають особливі здібності. їм властиві порівняно високий розви­ток мислення, довготривале запам'ятовування навчально­го матеріалу, добрі навички самоконтролю в навчальній ді­яльності, велика працездатність, а також неординарність, свобода висловлювання думки, багатство уяви, чіткість різ­них видів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву й науковому осмисленню явища, стереотипи, дог­ми. Це створює сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності, збільшення її обсягу й інтенсивності з тим, щоб навчальне навантаження сприяло розвитку навчальних можливостей учнів, а не стримувало цей процес через недостатню їх завантаженість.

Існує кілька типів індивідуальної обдарованості: раціонально-мислительний — необхідний ученим, політикам, економістам; образно-художній — дизайнерам, конструк­торам, художникам, письменникам; раціонально-образний — історикам, філософам, учителям; емоційно-почуттєвий — режисерам, літераторам.

У роботі з обдарованими учнями необхідно дбати про цілковите задоволення їх запитів у поглибленому вивченні предметів на основі широкого ознайомлення із сучасною наукою; створення умов для задоволення їх різнобічних пізнавальних інтересів і водночас для розвитку виявлених у певній галузі діяльності здібностей; забезпечення мож­ливостей для широкого вияву елементів творчості в на­вчальній і позашкільній роботі; залучення їх до надання допомоги своїм однокласникам у навчанні, в розвитку навчальних можливостей; запобігання розвитку в них переоцінювання своїх можливостей, лінощів через систе­матичну недовантаженість. У роботі з такими учнями ефективні групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інфор­мації для них має доповнюватися науковими відомостями, які вони можуть отримати в процесі виконання додатко­вих завдань за той самий час, що й інші учні, але за раху­нок прискореного темпу оброблення навчальної інформа­ції. У методах навчання цих учнів мають превалювати са­мостійна робота, частково-пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь та навичок. Контроль за їх навчанням спрямовується на стимулювання поглибле­ного вивчення навчального матеріалу, його систематиза­цію, класифікацію, перенесення знань у нові ситуації, ви­явлення і розвиток творчих елементів у їхньому навчанні. Домашні завдання повинні бути творчими.

Навчальні заняття, як правило, доповнюють системою позакласної та позашкільної роботи (виконання позанавчальних завдань, відвідування занять гуртка, участь у масових тематичних заходах: вечорах, оглядах-конкурсах художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими та ін.). Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в олімпіадах. Важливо керувати позакласним читанням уч­нів. Учителі мають налагоджувати контакти з позашкіль­ними установами, де займаються їх вихованці. Вивчаючи інтереси і нахили учнів, вони допомагають їм обрати про­філь позашкільних занять.

У роботі з такими учнями створюють сприятливі умови для їх розвитку на уроках і в позаурочній діяльності, пси­хологічно готують до наполегливої праці. Вони мають усві­домити, що розвинути здібності й досягти успіху можуть лише ті, хто готовий подолати труднощі. Брак таланту по­яснюється не збідненою людською природою, а відсутністю сильних натур, здатних виявити мужність, наполегливість, сувору дисципліну в самоосвіті — самовихованні, критичному самоосмисленні загальноприйнятих норм, стереотипів, у захисті нового.

Розвиток обдарованих дітей гальмується відсутністю соціально-матеріальної бази, потрібної для вияву різно­бічних талантів, їхньої творчості, а також формалізова­ною системою навчання, поневоленням дитячої обдарованості бездуховною масовою культурою, відсутність психологічної допомоги дітям у подоланні комплексу неповноцінності.

У їх вихованні особлива відповідальність покладається на сім'ю. Неправильний підхід до талановитих дітей, їх обожнювання породжують негативні наслідки. Як стверджував А. Макаренко у своїй праці «Книга для батьків», завдяки детально продуманій системі виховання хлопчика, який був єдиним сином у сім'ї, він швидко випередив однолітків у навчанні, а, вступивши на фізико-математичний факультет університету, вразив викладачів своєю обдарованістю та ерудицією. Проте дитина сформувалася як егоїст, холодний цинік, байдужий до всього і всіх. Голов­ними для нього були він сам, його успіхи й задоволення, тому бездушно відмовляється принести з аптеки ліки хворому батькові.

Педагоги і батьки повинні керуватися твердженням В. Сухомлинського про те, що у природі немає дитини безталанної, ні на що не здатної.

Закон України «Про освіту» передбачає, що для роз­витку здібностей, обдаровань і таланту створюються про­фільні класи (з поглибленим вивченням окремих предме­тів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізо­вані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних колективів, об'єднань. Наиобдарованішим дітям держава надає підтримку і заохочує (стипен­дії, направлення на навчання і стажування до провідних вітчизняних і зарубіжних освітніх, культурних центрів).

Важлива роль у підтримці інтелектуально розвиненої дитини, здатної до наукової творчості, належить Малій академії наук України. У 27 її територіальних відділеннях навчається до ЗО тисяч учнів шкіл та профтехучилищ. Працюють з ними учені з більш як 35 вищих навчальних закладів і наукових установ НАН України.

Цікавою є зарубіжна практика роботи з обдарованими дітьми. В школах Англії цьому сприяють диференціація навчання, раннє виявлення обдарованості; надання допо­моги сім'ям з низьким рівнем доходів для оплати навчання дітей у приватних школах з тим, щоб допомогти обдаро­ваним дітям з робітничого середовища здобути найкращу освіту; створення гомогенних груп, в яких є змога ефективніше організувати навчання обдарованих дітей; індивідуальний підхід у навчанні, гнучкість навчального розкладу; створення міжшкільних спеціальних курсів для об­дарованих дітей; прискорене засвоєння курсу школи чи окремих курсів; використання найсучасніших технічних засобів у навчальному процесі, насамперед комп'ютерів, дослідницького та проблемного методів навчання, а також методу проектів, що самостійно розробляються, організація конкурсів та олімпіад.

У США для дітей з особливими здібностями існує при­скорене навчання, програма якого передбачає дострокове його завершення. Обдарованій дитині можуть дозволити почати навчатися в школі раніше. У ній створюють умови для засвоєння програми швидше, ніж це під силу учням із середніми здібностями. Можливе дострокове переведення із класу в клас. У роботі з такими дітьми практикують швидкий темп навчання з окремих дисциплін, створення спеціальних груп прискореного навчання, складання тес­тів з окремих дисциплін екстерном.