
- •Предмет і основні категорії педагогіки
- •Система педагогічних наук. Зв'язки педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки
- •Напрями, течії зарубіжної педагогіки
- •1.2. Логіка і методика педагогічних досліджень План
- •Сутність і особливості наукових досліджень у педагогіці
- •Методологія педагогіки
- •Методи науково-педагогічного дослідження
- •Етапи педагогічного дослідження
- •1.3. Розвиток, виховання і формування особистості
- •Процес розвитку і формування особистості
- •Спадковість і розвиток
- •Вплив середовища на розвиток і формування особистості
- •Розвиток і виховання
- •Діяльність як чинник розвитку особистості
- •Зарубіжні теорії розвитку особистості
- •1.4. Мета виховання
- •Сутність мети виховання
- •Завдання основних напрямів всебічного розвитку особистості
- •Зарубіжна педагогіка про мету виховання
- •1.5. Цілісний педагогічний процес
- •Сутність і структура педагогічного процесу
- •Закономірності і принципи педагогічного процесу
- •Технологія педагогічного процесу
- •Р.2 Теорія освіти і навчання (Дидактика)
- •2.1. Сутність процесу навчання
- •Дидактика як галузь педагогіки
- •Процес навчання
- •Функції процесу навчання
- •Структура діяльності вчителя в навчальному процесі
- •Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів
- •2.2. Зміст освіти в національній школі
- •Сутність змісту освіти
- •Особливості навчальних планів, програм і підручників
- •Взаємозв'язок загальної, політехнічної і професійної освіти
- •Зміст освіти зарубіжної школи
- •2.3. Закономірності і принципи навчання
- •Закономірності навчання
- •Основні принципи навчання
- •2.4. Методи і засоби навчання
- •Методи навчання і їх класифікація
- •Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- •Методи стимулювання навчальної діяльності учнів
- •Методи контролю і самоконтролю у навчанні
- •Засоби навчання
- •Вибір методів навчання
- •2.5 Технології і форми організації навчання
- •Традиційні технології навчання у сучасній школі
- •Нові технології навчання
- •Поняття про форми організації навчання
- •Урок як основна форма організації навчання
- •Підготовка вчителя до уроку
- •Аналіз уроку
- •Позаурочні форми навчання
- •Пошуки ефективних форм навчання в зарубіжній школі
- •2.6. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю
- •Сутність і основні види контролю успішності учнів
- •Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів
- •Зарубіжна практика контролю успішності учнів
- •2.7. Вибрані проблеми дидактики
- •Проблема навчання обдарованих дітей
- •Неуспішність учнів і шляхи її подолання
- •Р.3 теорія виховання
- •3.1. Сутність процесу виховання
- •Процес виховання, його специфіка, компоненти і рушійні сили
- •Етапи процесу виховання. Управління процесом виховання
- •Самовиховання, його сутність, умови, етапи, прийоми реалізації
- •Перевиховання, його сутність, функції, етапи, принципи реалізації
- •Результати процесу виховання
- •Шляхи підвищення ефективності процесу виховання
- •3.2 Основні закономірності і принципи виховання
- •Основні закономірності процесу виховання
- •Основні принципи виховання
- •3.3 Основні напрями виховання
- •Розумове виховання
- •Формування наукового світогляду
- •Моральне виховання
- •Статеве виховання і підготовка до сімейного життя
- •Виховання свідомої дисципліни, почуття обов'язку і відповідальності
- •Правове виховання
- •Виховання несприйнятливості до наркогенних речовин
- •Екологічне виховання
- •Трудове виховання
- •Економічне виховання
- •Профорієнтаційна робота в школі
- •Естетичне виховання учнів
- •Фізичне виховання
- •Зміст виховання в зарубіжній школі
- •3.4. Загальні методи виховання
- •Сутність методу і прийому виховання
- •Характеристика основних груп методів виховання
- •3.5. Організаційні форми виховної роботи
- •Специфіка позакласної і позашкільної виховної роботи
- •Позашкільні навчально-виховні заклади
- •Участь сім'ї і громадськості в організації дозвілля школярів
- •3.6. Виховання учнівського колективу
- •Сутність, ознаки, функції, структура колективу
- •Методи згуртування учнівського колективу
- •Органи учнівського самоврядування
- •Виховний вплив колективу
- •Колективні творчі справи
- •3.7. Спільна виховна робота школи, сім'ї і громадськості
- •Завдання, зміст і методика виховання дітей в сім'ї
- •Шляхи підвищення педагогічних знань батьків
- •Види і методи роботи з батьками учнів
- •Залучення громадськості до виховання дітей. Церква і виховання підростаючого покоління
- •Дитячі та юнацькі організації
- •3.8. Робота класного керівника
- •Завдання і функції класного керівника
- •Планування роботи класного керівника
- •Вимоги до сучасного класного керівника
- •Р.4 школознавство
- •4.1. Наукові засади внутрішкільного управління
- •Принципи управління освітою
- •Органи освіти, їх функції і структура
- •Керівництво навчально-виховною роботою школи
- •Планування роботи школи
- •Особливості внутрішкільного контролю
- •4.2. Методична робота в школі
- •Роль методичної роботи в підвищенні рівня професійної підготовки вчителя
- •Основні форми методичної роботи в школі
- •4.3 Вивчення і поширення передового педагогічного досвіду, впровадження досягнень педагогічної науки у практику
- •Сутність передового педагогічного досвіду
- •Вивчення,узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду
- •Втілення досягнень педагогічної науки в шкільну практику
- •Наукова організація педагогічної праці
- •З історії педагогіки
- •5.1. Педагогіка давнього світу
- •Виховання у первісному суспільстві
- •Виховання і навчання в країнах Давнього Сходу
- •Виховання і навчання у Давній Греції і Давньому Римі
- •Елементи педагогіки у філософських системах давнього світу
- •Розвиток школи, виховання і педагогічних ідей у середньовічній Європі, в епоху Відродження та Реформації
- •Особливості освітньо-виховної практики і педагогічної думки в епоху середньовіччя. Виникнення університетів
- •Школа і педагогічна думка в Європі в епоху Відродження і Реформації
- •5.3. Становлення і розвиток зарубіжної педагогічної науки (XVII—XX ст.)
- •Педагогічна система я.-а. Коменського
- •Розвиток педагогічної теорії і практики в працях інших видатних педагогів
- •Реформаторська педагогіка зарубіжних країн кінця XIX—XX ст.
- •Прогресивна педагогіка в Росії на початку XX ст.
- •5.4. Історія української школи і педагогіки
- •Виховання, школа і педагогічна думка в Київській Русі
- •Освіта і педагогічна думка у період українського відродження (XVI — перша половина XVII ст.)
- •Українська педагогіка другої половини XVII — кінця XVIII ст.
- •Освіта і педагогічна думкав Україні першої половини XIX ст.
- •Освіта і педагогічна думка в Україні в другій половині XIX — на початку XX ст.
- •Освіта, шкільництво і педагогічна думка в Україні у XX ст.
Пошуки ефективних форм навчання в зарубіжній школі
Зарубіжна школа і педагогіка прагнуть удосконалити існуючу класно-урочну систему навчання різними шляхами. Один із них — навчання учнів групою вчителів за певного розподілу обов'язків між ними. Провідний педагог пояснює новий матеріал кільком класам-паралелям, а закріплення здійснюють по класах інші вчителі-помічники. Така система поширена у школах США, Швеції та інших країн.
До новацій у розвитку форм навчання належать неградуйовані школи і школи з різновіковими об'єднаннями учнів за інтересами, У неградуйованих школах заняття організовують так, щоб учень, виконуючи самостійну роботу під керівництвом учителя-консультанта, міг досягати вищих результатів власним темпом. Практикують і так зване відкрите навчання, за якого у школі учень навчається обмежений час, отримуючи від учителя загальні вказівки і завдання. Для їх виконання він повинен звертатися до спеціального навчального центру, де його забезпечать необхідною інформацією і матеріалами для самостійної роботи з опорою на технічні засоби навчання.
В індивідуалізації навчання учнів використовують контрактну форму — укладання угоди між учнем і педагогом, яка передбачає основні напрями самостійної роботи учня. Ця форма навчання дає змогу учням індивідуально планувати свою навчальну діяльність і оволодівати матеріалом відповідно до власних здібностей та інтересів. Контракт не звільняє від щоденних занять у школі, а є доповненням до них, оскільки складений з метою поглиблення знань з окремого предмета. За такої форми навчання вчитель є лише організатором пізнавальної діяльності учня і консультантом.
У багатьох школах запроваджено такі форми організації навчання, як навчальні центри і центри за інтересами. Навчальний центр може бути організовано у класі, він забезпечує учнів, що цікавляться певною галуззю знань, необхідним обладнанням і матеріалами, науковою і популярною літературою. Центри за інтересами дають учням змогу розширити знання з конкретної соціальної проблеми. Результати роботи учнів над проектами у навчальному центрі або центрі за інтересами репрезентують на шкільних виставках, у наукових доповідях тощо.
Новою формою організації навчання є «школа без стін». Вона не має свого приміщення, постійних класів. Діти збираються з учителем у різних місцях, планують свою роботу, відвідують заводи, музеї, бібліотеки, пізнають передусім практичний бік життя.
У сучасних школах США використовують також проекти — індивідуальну або групову форму дослідження (учні збирають інформацію, аналізують її, роблять висновки). Учитель надає допомогу їм, спрямовує процес навчання загалом. Час від часу він перевіряє результати виконання проекту.
Якщо для шкіл Західної Європи і США характерний поділ дітей на здібних, малоздібних та нездібних, то у школах Японії такого поділу не існує. Процес навчання і вільний час учнів тут підпорядковано груповому спілкуванню. Зокрема, дітей залучають до розроблення різних групових проектів, організації та проведення спільних туристичних походів, виховуючи завдяки цьому повагу один до одного і відданість своїй групі.
Спеціальна інструкція Міністерства освіти Японії спрямовує на виховання «активної людини», формування в учнів інтересу до власної діяльності, готовності та вміння долати труднощі, ставлення до своєї праці як до внеску в загальну велику справу. У дитини завжди стимулюється активне, зацікавлене, творче ставлення до власної діяльності, її привчають сприймати суспільні норми поведінки і діяльності як внутрішньо необхідні.
Японські вчителі спрямовують свої зусилля на формування в дітей здатності до самостійної діяльності, «практичної волі», уміння обирати рішення та реалізовувати його (ставити перед собою мету, складати програму дій, уявляти етапи її реалізації, досягати конкретних результатів). Це передбачає мобілізацію волі, творче використання в досягненні мети внутрішніх (здібності, інтелект, інтуїція, емоції тощо) та зовнішніх (поради, допомога інших людей) можливостей особистості.
Здатність до самостійних дій, орієнтація на дотримання встановлених соціальних норм виховується у японців з раннього віку, вона є своєрідною якістю національного менталітету.