Система педагогічних наук. Зв'язки педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки

Педагогіка є внутрішньо складним феноменом, що зу­мовлено проблематикою, яку їй належить вирішувати, а також передбачає відповідні їй міжпредметні зв'язки.

Система педагогічних наук. Педагогіка є системою сформованих у процесі її історичного розвитку різних галузей педагогічних знань. Ця система весь час збагачуєть­ся, розвивається, поповнюється новими знаннями. До пе­дагогічних наук належать:

а) загальна педагогіка, яка вивчає головні теоретичні й практичні питання виховання, навчання і освіти, загальні проблеми навчально-виховного процесу;

б) вікова педагогіка (дошкільна, шкільна педагогіка, педагогіка дорослих), що досліджує закони і закономірності виховання, навчання й освіти, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп;

в) корекційна педагогіка, яка досліджує виховання, навчання та освіту дітей з різними вадами. її утворюють: сурдопедагогіка (грец. — глухий) — наука про навчання і виховання дітей з вадами слуху; тифлопедагогіка (грец. — сліпий) — наука про навчання і виховання сліпих і слабозорих; олігофренопедагогіка (грец.— малий і розум) — наука про навчання і виховання розумово відсталих і дітей із затримками розумового розвитку; логопедія (грец.— слово і виховання, навчання) — наука про навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення; виправно-трудова педагогіка (перевиховання неповнолітніх і дорослих злочинців);

г) галузеві педагогіки (військова, спортивна, вищої школи, профтехосвіти) кожна, з яких розкриває закономірності навчально-виховного процесу у певних сферах життєдіяльності людини.

До системи педагогічних наук належить також історія педагогіки і школи — наука, що вивчає розвиток педаго­гічних ідей і практику освіти в різні історичні епохи.

Окремою групою педагогічних наук є часткові, або предметні, методики, які зосереджуються на дослідженні закономірностей викладання і вивчення конкретних нав­чальних дисциплін у закладах освіти всіх типів.

Наприкінці XX ст. намітився стрімкий розвиток соці­альної педагогіки — галузі, що вивчає закономірності та механізми становлення й розвитку особистості в процесі здобуття освіти та виховання в різних соціальних інститу­тах, а також соціально орієнтовану діяльність освітніх, наукових, культурних та інших закладів, установ і соці­альних служб, які сприяють формуванню соціальної ак­тивності особистості у процесі розв'язання суспільних, політичних, економічних та інших проблем суспільства.

Науково-теоретичну структуру соціальної педагогіки утворюють: агогіка (грец.— веду, виховую) — наука про вивчення проблеми запобігання відхиленням у пове­дінці дітей та підлітків; герогогіка (грец. — стара людина) — наука про соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку; андрагогіка (грец.— дорос­ла людина) — наука про освіту та виховання людини впродовж усього її життя; віктимологія (лат. — жертва і грец.— слово, учення) — наука про різні категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціальної організації та насильства.

Оскільки до розв'язання проблем виховання особистос­ті причетні різні науки, педагогіка тісно пов'язана з ними. Міжпредметні зв'язки педагогіки дають їй змогу глибше пізнати педагогічні факти, явища і процеси.

Педагогіка пов'язана з філософією (етикою, естети­кою), соціологією, психологією, анатомією, фізіологією, гігієною людини та з іншими науками.

Філософія, соціологія допомагають педагогіці визна­чити мету виховання, правильно враховувати дію загаль­них закономірностей людського буття і мислення, надають оперативну інформацію про зміни в науці та суспільстві, коригуючи спрямованість виховання. Кожен розділ педа­гогіки спирається на відповідний розділ психології, яка вивчає закономірності розвитку психіки людини. Анато­мія і фізіологія людини є основою розуміння біологічної сутності людини: розвитку вищої нервової діяльності, пер­шої та другої сигнальних систем, розвитку й функціону­вання органів чуттів, опорно-рухового апарату, серцево-судинної та дихальної систем. Гігієна дітей і підлітків як галузь гігієни сприяє організації на наукових засадах у закладах освіти заходів щодо зміцнення здоров'я, фізич­ного розвитку, трудової діяльності дітей та підлітків, пла­нуванню будівництва та обладнання навчальних і дитячих закладів різних типів. Зв'язок педагогіки з медициною є передумовою формування корекційної педагогіки як спе­ціальної галузі педагогічного знання. У взаємозв'язку з медициною вона розробляє систему засобів, що дають змо­гу досягти терапевтичного ефекту й полегшити процеси со­ціалізації, компенсувати наявні дефекти.

У процесі соціологізації особистості важливого значення набуває засвоєння нею норм, правил поведінки та установок, пов'язаних з роллю, становищем і призначенням статей у суспільстві. Цими питаннями займається тендерна педагогі­ка, яка останнім часом стала активно розвиватися в Україні.

Гендерна (англ., від грец. — рід) педагогіка — галузь педагогіки, що функціонує як сукупність підходів, спрямованих на успішну підготовку дітей до статеворолевої поведінки в суспільстві.

Основною ідеєю статевого підходу в освіті є врахування специфіки впливу на хлопців і дівчат усіх факторів навчально-виховного процесу (змісту, методів і форм навчан­ня, організації шкільного життя і спілкування у шкільно­му колективі тощо).

Зв'язки педагогіки з іншими науками. Ці зв'язки обу­мовлені спільністю їх об'єктів (понять, закономірностей, концепцій, предметів, процесів, критеріїв, методів), реалі­зуються як взаємодія, взаємовплив, взаємопроникнення, інтеграція педагогіки та інших галузей знань. У цій взає­модії педагогіка спирається на ідеї інших наук (наприк­лад, людина формується у діяльності — з філософії); вико­ристовує їх методи дослідження (анкетування — із соціо­логії), результати їх досліджень (насамперед психології); спільно з ними здійснює дослідження; дає їм замовлення на дослідження певних явищ.

Завдання педагогіки. Основними завданнями педагогіки є вдосконалення змісту освіти; вироблення принципово но­вих засобів навчання, навчального обладнання; підготовка підручників відповідно до вдосконалення змісту освіти; комп'ютеризація праці вчителя; вироблення нових і модер­нізація наявних форм і методів навчання; посилення вихов­ної ролі уроку; вдосконалення змісту й методики виховання; удосконалення політехнічної підготовки учнів, їх професій­ної орієнтації та підготовки до праці; вироблення шляхів де­мократизації та гуманізації життя й діяльності школи.

Реалізація завдань педагогіки відбувається у процесі її теоретичних пошуків, реальної педагогічної практики, постійної зорієнтованості на її вдосконалення, відповід­ність новим реаліям буття особистості.