Зарубіжна педагогіка про мету виховання

Більшість напрямів сучасної зарубіжної педагогіки ме­ту виховання вбачає в адаптації людини до умов постіндустріального суспільства з урахуванням жорсткої конку­ренції на макро- та мікрорівнях. Водночас беруться до ува­ги глобальні проблеми, що загрожують людству нині й не вникнуть у майбутньому.

Педагогіка неопозитивізму метою виховання вважає підготовку індивіда до включення в систему індустріаль­ного виробництва, яке функціонує як добре злагоджений механізм. Прихильники цього напряму критикують по­передні ідеали й еталони поведінки, пов'язані зі звичками і традиційними релігійно-моральними світоглядними орієнтирами, як такі, що не відповідають потребам сучас­ного динамічного суспільства.

Педагогіка прагматизму мету виховання особистості вбачає у пристосуванні її до життя, пропагує підготовку практиків, які вміють робити кар'єру, бізнес.

Педагогіка екзистенціалізму передбачає створення умов для «самореалізації» особистості, орієнтує на індиві­дуалізацію навчання як чинник реалізації природних за­датків людини.

Гуманістична педагогіка, на противагу педагогіці нео­позитивізму, ставить за мету виховання гуманіста, форму­вання в особистості високих людських якостей, уміння встановлювати контакти, розуміти себе й інших людей. її представники акцентують на морально-психологічних ас­пектах міжособистісних стосунків, соціальному партнерс­тві, яке передбачає співпрацю людей різного соціального стану, якщо вони навчаться розуміти одне одного, йтимуть на взаємні поступки.

Загалом мета виховання в зарубіжній педагогіці зводить­ся до виховання законослухняної людини, яка поважає зако­ни і норми моралі демократичного суспільства, знає свої пра­ва та обов'язки і відповідально ставиться до їх виконання.

1.5. Цілісний педагогічний процес

План

1. Сутність і структура педагогічного процесу

2. Закономірності і принципи педагогічного процесу

3. Технологія педагогічного процесу

Сутність і структура педагогічного процесу

Цілісність об'єктивно властива суспільним явищам і процесам, вона свідчить про наявність у них основних ком­понентів, які у своєму взаємозв'язку забезпечують їх пов­ноцінне функціонування. Педагогічна система як ціліс­ність є організаційною сукупністю цілей, змісту, умов, форм, методів, засобів навчання і виховання, що спрямо­вують та перетворюють життя і діяльність вихованців.

Кожен навчальний заклад здійснює навчання, виховну роботу, яка у своїй сукупності формує навчально-виховний (педагогічний процес), що реалізується як організована взає­модія педагогів і вихованців (суб'єктів і об'єктів виховання).

Сутність педагогічного процесу. Взаємодія педагогів і вихованців у закладах освіти, під час якої реалізуються ці­лі освіти і виховання, утворює педагогічний (навчально-виховний) процес.

Педагогічний процес (лат. — просування вперед) — спеціально організована, цілеспрямована взаємодія педагогів і вихованців, метою якої є вирішення освітніх проблем і розвиток особистості.

Поняття «навчально-виховний процес» позначає сукуп­ність навчальних занять безпосередньо в навчальному за­кладі та виховної роботи за межами класу, яку здійснюють Педагогічний та учнівський колективи за єдиним планом.

Організація педагогічного процесу потребує цілісного Відходу в колективному вирішенні завдань освіти і виховання на кожному навчальному занятті, супроводження навчальної діяльності різноманітною позаурочною роботою, умілого поєднання зусиль педагогічного колективу з учнівським самоврядуванням, налагодження зв'язків із сім'єю, громадськістю, церквою тощо.

Динаміка розвитку педагогічного процесу залежить від стосунків вихователів і вихованців. Особливості його органі­зації зумовлені і тим, що об'єкти виховання (учні, учнівські колективи) є одночасно і суб'єктами виховання. Недооцінка цього породжує, як правило, авторитарність педагога, який придушує особистість вихованця. Взаємна активність, спів­праця педагогів і вихованців у процесі їх спілкування най­повніше виявляються у процесі педагогічної взаємодії.

Між суб'єктами та об'єктами педагогічного процесу вста­новлюються інформаційні (обмін інформацією), організаційно-діяльнісні (спільна діяльність), комунікативні (спілку­вання) зв'язки, а також зв'язки з управління (самоуправлін­ня), від співвідношення яких залежить його успіх. Процес існує як науково обґрунтована система, що розвивається і вдосконалюється, спираючись на закономірності виховання, творчість педагогів і динаміку вікових змін вихованців.

Педагогічний процес постійно рухається до певної мети. Його внутрішньою рушійною силою і головною суперечніс­тю є суперечність між вимогами до вихованців і їх реальни­ми можливостями щодо реалізації цих вимог. Ця супереч­ність є джерелом розвитку педагогічного процесу за співмірності вимог до нього можливостям виховання. Вона може і не сприяти позитивному розгортанню педагогічного проце­су, якщо вимоги є надто складними або легкими (невідповід­ними «зоні ближнього розвитку»). Тому педагог має постій­но вивчати своїх вихованців, окреслюючи близькі, середні і далекі перспективи розвитку особистості і колективу.

Головну суперечність педагогічного процесу конкрети­зують суперечності між складністю явищ суспільного життя і недостатністю життєвого досвіду молодої людини для їх розуміння, між стрімким потоком інформації і мож­ливостями навчально-виховного процесу щодо її сприй­няття, між колективом і особистістю та ін.

До суб'єктивних суперечностей педагогічного процесу належать суперечності між цілісністю особистості і функ­ціональним підходом до її формування, однобічністю педа­гогічного процесу; між відставанням процесу генераліза­ції знань і вмінь та необхідністю переважного застосуван­ня узагальнень; між індивідуальним творчим процесом становлення особистості і масово-репродуктивним харак­тером організації педагогічного процесу; між провідним значенням діяльності в розвитку особистості і установка­ми на словесне виховання та ін.

Основним елементом педагогічного процесу є педаго­гічне завдання. Це дає змогу розглядати педагогічну ді­яльність як процес виконання послідовних завдань різних рівнів складності. Оскільки одним із компонентів педаго­гічного процесу є вихованці, їх також залучають до вико­нання цих завдань.

У реальних навчально-виховних умовах взаємодія пе­дагогів і вихованців може створювати різноманітні проб­лемні ситуації. Оскільки вони вимагають вирішення від­повідно до мети педагогічного процесу, їх також можна вважати педагогічними завданнями.

Спеціально створена педагогічна ситуація завжди зу­мовлює передбачувані зміни в особистості вихованця, які стосуються його світогляду, ціннісних орієнтацій, потреб, мотивів, рис характеру, навичок, поведінки.

Виконання педагогічних завдань, вирішення педаго­гічних проблем, як правило, охоплює такі етапи:

• аналіз педагогічної ситуації і формування педагогічної проблеми;

• проектування кількох варіантів вирішення проблеми і вибір оптимального для конкретного випадку;

• реалізація плану вирішення проблеми, який включає взаємодію, регулювання і коригування перебігу педагогічного процесу;

• аналіз результатів.

На кожному з них відбувається певна взаємодія компо­нентів педагогічного процесу.

Основні компоненти педагогічного процесу. Ними є пе­дагог, вихованець, зміст педагогічного процесу, форми і методи навчання та виховання, педагогічна діагностика, критерії ефективності педагогічного процесу, організація взаємодії із суспільним і природним середовищем.

Провідна роль у педагогічному процесі належить педа­гогові. Це покладає на нього відповідальність за створення умов для формування всебічно розвиненої особистості. Як центральна фігура педагогічного процесу, він має бути носієм мети і передових ідеалів, володіти науковими знаннями і майстерністю вихователя. У педагогічному процесі педагог одночасно його суб'єктом і об'єктом. Як суб'єкт педагогіч­ного процесу він виконує відповідальне завдання — виховання підростаючого покоління, як об'єкт — зазнає виховних впливів і самовдосконалюється.

Вихованець також є об'єктом і суб'єктом педагогічного Процесу. Разом із педагогом він утворює динамічну систему «педагог — вихованець». Як об'єкт педагогічного процесу він постає індивідуальністю, яка розвивається відповідно до педагогічних цілей. Як суб'єкт педагогічного процесу він є особистістю, яка має певні природні задатки, прагне до творчого самовиявлення, задоволення своїх потреб, інте­ресів, здатна активно сприймати педагогічні впливи або протистояти їм.

Зміст педагогічного процесу формують відповідно до мети освіти і виховання, враховуючи вікові можливості вихованців. Його закладають у навчальні плани, навчаль­ні програми і підручники, а також у плани виховної робо­ти закладів освіти.

Зміст навчально-виховної роботи реалізують за допомо­гою форм і методів навчання та виховання. До них належать уроки, факультативи, семінари, практикуми, гуртки, до­машня самостійна навчальна робота. Ці та інші організацій­ні форми реалізуються за допомогою методів пояснення, роз­повіді, бесіди, лекції, роботи з книгою, самостійного спосте­реження, лабораторної, практичної, дослідної робіт.

Педагогічна діагностика полягає у виявленні за допомо­гою спеціальних методик стану навчально-виховної робо­ти, окремих її напрямів для того, щоб відповідно скоригувати зміст, форми і методи його реалізації в педагогічному процесі. Для діагностики педагогічного процесу викорис­товують методи науково-педагогічного дослідження (педа­гогічне спостереження, бесіду, анкетування, інтерв'ю, пе­дагогічний експеримент, соціометричні методики та ін.).

Критерії ефективності педагогічного процесу виража­ються показниками вихованості учнів.

Організація взаємодії з суспільством і природним се­редовищем ґрунтується на тому, що педагогічний процес не може обмежуватися навчально-виховним закладом. Ос­кільки заклад освіти готує молоду людину до самостійного життя, вона вже під час навчання повинна жити за крите­ріями життя, до якого готується, брати в ньому безпосе­редню участь. Педагогічний колектив має подбати про доб­рі контакти з батьками учнів, трудовими колективами, де вони працюють, громадськими, дитячими та молодіжни­ми організаціями, церквою. Взаємодію педагогічного про­цесу з природним середовищем вибудовують на основі еко­логічного виховання підростаючого покоління.

Ефективність педагогічного процесу залежить від рівня відповідності його змісту, форм і методів основним законо­мірностям виховання і потребам суспільного життя; ступе­ня вияву школярами активності в навчально-пізнавальній і суспільній діяльності; рівня педагогічної майстерності пе­дагогічного колективу; від ефективності впливу громад­ськості і церкви на виховання підростаючого покоління.