Дія вібрації на організм людини

Вібрація відноситься до шкідливих чинників, що має значну біологічну активність. Характер, глибина і спрямованість функціональних змін в організмі людини визначається силою впливу, ступенем і характером спектрального складу, кількістю поглинутої енергії і тривалістю вібраційного впливу.

Тіло людини можна розглядати як сполучення мас з пружними елементами, що мають власну коливальну частоту. Для більшості внутрішніх органів власні частоти лежать в діапазоні 6 - 9 Гц і інших, резонанс голови відносно плечей має частот 25 - ЗО Гц.

Ступінь розповсюдження коливань по тілі людини залежить від їх частоти і амплітуди, площі контакту з вібруючим об'єктом, місця дотику і напрямку осі вібруючої дії, деформуючих властивостей тканин, явища резонансу та інших умов.

При низьких частотах, вібрація розповсюджується по тілі з досить малим затуханням і охоплює коливальними рухами весь тулуб і голову.

Резонанс організму в біодинаміці розглядається як явище, при якому анатомічні структури, органи і системи під дією зовнішніх вібраційних сил, що приложені до людини, отримують коливання великої амплітуди.

У реакції організму на вібраційне навантаження важливу роль відіграють аналізатори: шкіряний, вестибулярний, руховий, для яких вібрація є адекватним подразнювачем.

Тривалий вплив вібрації у поєднанні з комплексом несприятливих виробничих чинників, може призвести до стійкого патологічного ушкодження організму і розвитку вібраційної хвороби.

Вібраційна хвороба - це комплекс патологічних змін у працюючих, які систематично підпадають під дію вібрації.

Основними ознаками вібраційної хвороби є раптові приступи побіління пальців, прояви ниючої, ломаючої, тягнучої болі у верхніх кінцівках, особливо у ночі й під час відпочинку, які супроводжуються відчуттям холоду в кистях рук. Постійним симптомом вібраційної хвороби є розлади вібраційної, больової і температурної чутливості.

Зміни зі сторони кісток проявляються у вигляді кістозних утворень, деформуючих артрозоартритів крупних суглобів верхніх кінцівок.

Загальна вібрація має негативний вплив на центральну і вегетативну нервову систему, призводить до зміни серцево-судинної системи, обмінних процесів, вестибулярного апарату, спазм церебральних і периферійних судин. Унаслідок дії загальної вібрації на ЦНС може розвиватися церебральна форма вібраційної хвороби за дуже короткий відрізок часу (до 3 років).

Гігієнічне нормування вібрації

Основними нормативними документами, що регламентують рівні вібрації є ГОСТ 12.1.0.12-90 ССБТ «Вібраційна хвороба. Загальні вимоги» і ДСН 3.3.6-039-99 та ін..

Засоби профілактики шкідливої дії вібрації

Комплекс основних профілактичних заходів включає:

• гігієнічне нормування;

• технічні засоби обмеження та зменшення вібрації;

• лікувально-профілактичні заходи.

За організаційними ознаками методи вібраційного захисту поділяються на колективні та індивідуальні. Колективні методи віброзахисту передбачають такі заходи:

• послаблення вібрації в джерелі її виникнення;

• зменшення параметрів вібрації на шляхах її розповсюдження від джерела збудження;

• організаційно-технічні;

• гігієнічні і лікувально-профілактичні.

Організаційні загальнооздоровчі заходи профілактики вібраційної патології

Серед медико-біологічних аспектів профілактики несприятливої дії вібрації чинне місце займають попередні і періодичні (раз на рік) медичні огляди.

На кожному виді виробництва де використовуються вібраційні процеси має бути розроблений конкретний комплекс медико- біологічно-профілактичних заходів з врахуванням характеру виробничих вібрацій і супутніх чинників виробничого середовища.

До робіт в умовах впливу локальної вібрації допускаються особи не молодше 18-річного віку. Не допускаються особи, які мають хронічні захворювання периферійної нервової системи, порушення функцій вестибулярного апарату, аномалії жіночих статевих органів і т. ін.

Правильна організація режиму праці також може служити профілактичним заходом проти віброзахворювання. Рекомендується, щоб загальний час контакту з вібруючими машинами, вібрація яких відповідає допустимим рівням, не перевищував 2/3 тривалості робочого дня, включаючи перерви на 15-20 хвилин. Температура повітря не має бути нижчою за 16 °С при вологості 40-60 % і швидкості руху повітря не більше як 0,3 м/с, або передбачити приміщення для зігрівання.

Розробляючи режим праці, слід враховувати те, що співвідношення тривалості впливу вібрації й часу виконання інших операцій не пов'язаних з нею, має становити не менше як 1:2. При роботі з вібронебезпечними машинами забороняється проводити понадурочні роботи й працювати у вихідні дні.

Неабияке значення у боротьбі з вібраційною патологією мають 313. Сюди належать засоби захисту рук , ніг і тіла. Для захисту рук використовують віброгасні рукавиці, що виготовляються із пружно-демпфуючих матеріалів. Для захисту ніг - спецвзуття, верх якого є тканинним, а підошви з пружно-демпфуючих матеріалів, які мають гумову устілку товщиною 30 мм де розташовано 6 пружин. Гасіння вібрації таким взуттям становить до 80% при частоті 20-50 Гц та амплітуді 0,1-0,4 мм. Для захисту тіла використовують нагрудні пояси й спеціальні костюми з пружно-деформуючих матеріалів.

Лекція 9.

ВИРОБНИЧИЙ ШУМ

Фізична та фізіологічна характеристика шуму

Шум — це хаотичне сполучення звуків різної частоти та інтенсивності, які знаходяться в межах чутливості органів слуху людини щодо частотного діапазону Відстань, на яку протягом однієї секунди може розповсюджуватися хвильовий процес, називається швидкістю звуку (м/с).

Класифікація виробничого шуму

Звуковим хвилям притаманна відповідна закономірність розповсюдження в часі і просторі.

Людина може сприймати та аналізувати звуки у широкому діапазоні частот та інтенсивностей. Частотний діапазон звуків, що відчуває людське вухо охоплює область частот від 16-20Гц до 20 кГц.

Фізичне поняття про звуки охоплює як відчутні, так і невідчутні коливання пружного середовища.

Акустичні коливання, що лежать у зоні 16Гц-20кГц і сприймаються людиною з нормальним слуховим аналізатором, називають звуковими, а простір де вони розповсюджуються звуковим полем.

Акустичні коливання з частотою меншою за 16 Гц називаються інфразвуковими,а вищою за 20 кГц - ультразвуковими. Ці звуки не викликають слухового відчуття, але мають шкідливу біологічну дію на організм людини.

Характер спектру, залежно від того на якій частоті максимум звукового тиску, може бути:

• низькочастотним (нижче за 300Гц);

• середньо частотним (300..800Гц);

• високочастотним (понад 800Гц).