Облаштування природного освітлення

Природне освітлення - це поєднання світла від прямих сонячних променів і дифузного світла небосхилу (від сонячних променів розсіяних атмосферою).

Природне освітлення є біологічно і гігієнічно найбільш цінним видом освітлення, до якого максимально пристосовані очі людини. Його дія визначається спектральним складом, який поєднує рівномірний розподіл енергії в області видимого ультрафіолетового та інфрачервоного видів випромінювань. Воно виявляє позитивний психофізіологічний вплив на людину безпосереднім зв'язком з навколишнім середовищем через віконні отвори.

У виробничих приміщеннях використовують природне освітлення:

а) бокове - через світлопрорізи (вікна) у зовнішніх стінах;

б) верхнє - через світлові ліхтарі у перекриттях будівлі;

в) комбіноване - через світлові ліхтарі і вікна.

Та все ж для деяких виробничих приміщень природне освітлення не може бути єдиним видом, бо його інтенсивність і спектральний склад на рівні земної поверхні змінюється в надзвичайно широкому діапазоні і залежить від: часу доби, сезону року, стану хмарності, опадів, географічної широти і ступеня забруднення атмосферного повітря.

Суть штучного освітлення

Влаштування штучного освітлення є обов'язковим в усіх приміщення і на освітлювальних територіях і площах для забезпечення нормальної роботи, проходу людей і руху транспортних засобів під час відсутності або недостачі природного освітлення.

При штучному освітленні умови зорової роботи можуть бути кращими ніж при природному, але світловий режим за світлотехнічними, біологічними та психологічними показниками не буде еквівалентним природному світлу. Щоб усунути таке явище гігієністи рекомендують змінювати:

• рівень штучного освітлення в часі аналогічно природному;

• спектральний склад протягом доби імітуючи природний світловий режим;

• відчуття світлового комфрту шляхом пофарбування виробничих приміщень у теплі тони.

Освітлювальні установки

Освітлювальна установка - це сукупність освітлювальної арматури з лампою. Установки для освітлення близько розміщених предметів називають світильниками, для освітлення віддалених предметів - прожекторами.

Основне призначення світильників полягає в тому, щоб правильно розподілити світловий потік у полі зору і захистити очі від надмірної яскравості джерела світла. Арматура захищає джерело світла від механічного ушкодження, пилу, диму, кіптяви, вологи і забезпечує кріплення та підключення його до джерела живлення.

За світлорозподіленням світильники поділяються на світильники прямого, розсіяного і відбитого світла.

Для захисту очей від блисткості лампи слугує захисний кут - кут, що утворюється горизонтально від поверхні лампи (край нитки накаліовання) і лінією, що проходить через край арматури. Найбільш часто він становить 30°.

За конструктивним виконанням, залежно від призначення, світильники поділяються: за ступенем захисту від пилу, вологи, хімічно- агресивних і вибухонебезпечних речовин та спеціального призначення.

За допомогою відповідного розміщення світильників в об'ємі приміщення створюється система освітлення, вона може бути рівномірною або локальною.

При виконанні однотипних робіт по всьому приміщенню і високій щільності робочих місць світильники розміщуються в прямокутному або шаховому порядку.

Лекція 8.

ВИРОБНИЧІ ВІБРАЦІЇ

Вібрація - це механічний коливальний рух системи з пружними зв'язками. Найпростішою формою вібрації є гармонічне коливання, по синусоїдальному закону. Час протягом якого матеріальне тіло здійснює одне повне коливання, називають періодом коливання. Число повних коливань за одиницю часу називають частотою коливань. За одиницю частоти приймають одне коливання за секунду - герц(Гц).

Максимальне відхилення тіла від положення стійкої рівноваги називається амплітудою(а), яка вимірюється в лінійних одиницях (м або см).

Класифікація вібрацій

Відповідно з діючими санітарними нормами ДСН 3.3.6.039-99, виробничі вібрації за своїми фізичними характеристиками мають досить складну класифікацію.

• За способом передачі на людину, вібрації умовно поділяються на: місцеву (локальну), що передається на руки працюючого і загальну, що передається через опорні поверхні на тіло людини у стоячому або сидячому положенні. Загальні вібрації визначаються як вібрації робочого місця. На виробництві має місце поєднання місцевої і загальної вібрації (комбіновані).

• За характером спектру, вібрації поділяються на широкосмугові та вузькосмугові.

• За частотним складом, вібрації бувають: низькочастотними з частотою 16 Гц; середньо частотними з максимальним рівнем в октавних смугах 31.5 і 63 Гц; високочастотні - 125, 250, 500 і 1000 Гц - для локальних вібрацій. Для вібрації робочого місця - відповідно 1 Гц; 9Гц; 8-16 Гц; 31,5 і 63 Гц.

За часовими характеристиками розглядають вібрації:

• постійні, для них величина віброшвидкості змінюється не більше ніж в 2 рази протягом 1 хвилини;

• непостійні для яких величина віброшвидкості змінюється не менше ніж в 2 рази протягом 1 хвилини.

Непостійні вібрації за аналогом із шумом поділяються на коливальну у часі, перервну та імпульсну.