Вплив вологості повітря на організм

Вологість повітря характеризує ступінь його насичення водяною парою. Одну і ту ж температуру повітря людина може відчувати по різному залежно від ступеня його вологості.

Чим більший дефіцит вологості, тим сухішим є повітря, тим більшу кількість водяної пари воно може поглинути і тим інтенсивнішою буде віддача теплоти шляхом випаровування поту.

Сухе повітря за всіх температур переноситься людиною краще ніж вологе. Несприятливим сухе повітря буває тільки у разі крайнього ступеня сухості (менше 20%) .

Відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 фізіологічно оптимальна відносна вологість має становити 40-60 %. Допустиме значення відносної вологості має бути не більше як 75%.

Принцип нормування параметрів мікроклімату

Принцип нормування параметрів мікроклімату враховує диференційну оцінку оптимальних та допустимих метеорологічних умов у робочій зоні залежно від:

• категорії робіт (легка, середня, тяжка);

• пори року (холодна - (+10° С, тепла - > +10° С );

• виду приміщень (з незначними чи значними надлишками тепла до 20 ккал/м³/год або більше).

Оптимальні мікрокліматичні умови - це такі, які при тривалому впливі забезпечують збереження нормального теплого стану організму без напруги процесу терморегуляції.

Допустимі мікрокліматичні умови - це такі параметри мікроклімату, за яких при тривалому та систематичному впливу можуть виникати зміни теплового стану організму, що супроводжується напруженням терморегуляції в межах фізіологічної адаптації, що скоро минає та нормалізується. Допустимі параметри встановлюються лише у тих випадках, коли у робочій зоні неможливо забезпечити оптимальні умови мікроклімату через технологічні вимоги або інші міркування.

Заходи нормалізації параметрів в умовах нагріваючого мікроклімату

Заходи щодо нормалізації мікроклімату в боротьбі з перегріванням організму спрямовують на те щоб:

• запобігти виділенню у приміщення надмірної кількості тепла й вологи;

• забезпечити перебування працюючих поза зоною надмірних теплоутворень та тепловиділень;

• дотримуватися температури у приміщеннях та інтенсивності інфрачервоного випромінювання в межах нормативних значень;

• створювати умови для швидкого відновлення порушених процесів терморегуляції і нормалізації теплового балансу організму;

Швидкому відновленню фізіологічного стану працівників сприяє раціональний режим праці та відпочинку. Тривалість і періодичність перерв і мікропауз має бути рівномірно розподіленим протягом робочого часу.

Швидко відновити функціональні можливості організму допомагає правильно організований питний режим. Практикується забезпечення працюючих в умовах гарячих виробництв охолодженою, підсоленою газованою водою.

Для захисту організму від шкідливого впливу високих температур використовують спеціальний одяг і взуття, які є додатком до основних заходів, які лише зменшують їх негативну дію на організм.

Вплив на організм атмосферного тиску

Зміна барометричного тиску як в сторону підвищення так і зниження може призвести до негативних патологічних процесів.

На рівні моря атмосферний тиск дорівнює 760 мм.рт.ст. Його коливання на поверхні землі залежать від погоди і не перевищують 10-30 мм.рт.ст. З підняттям у гору щільність повітря і його тиск зменшується, що може спричиняти розвиток так званої висотної хвороби. Висотна хвороба є наслідком зниження парціального тиску кисню у повітрі, що веде до кисневого голодування тканин. Парціальний тиск кисню на рівні моря становить 158,84 мм.рт.ст. При підніманні угору парціальний тиск кисню буде зменшуватись пропорційно зниженню загального тиску.

До кисневого голодування найбільш чутливі мозкові клітини, які споживають на одиницю ваги в 30 разів більше кисню ніж всі інші тканини. Ознаки кисневої недостатності проявляються на висоті 3000 м без кисневого приладу. Виникає запаморочення, слабкість м'язів, тремор, підвищуються сухожилкові рефлекси, знижується гострота слуху, розладнується зорове сприйняття, настає сонливість і т. ін. Внаслідок поступової адаптації до пониженого тиску в організмі розвиваються компенсорно-пристосувальні механізми, що дає можливість людям високогірних поселень зберігати здоров'я і працездатність.

Лекція 4

ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА ШКІДЛИВИМИ РЕЧОВИНАМИ ТА БОРОТЬБА З НИМИ

Виробничий пил

Гігієнічна характеристика пилу

Пил - це поняття, що визначає фізичний стан речовини - роздрібненість її на маленькі частки. Частки, що перебувають у повітрі, являють свою дисперсну систему (аерозоль), в якій дисперсною фазою є тверді частки, а дисперсним середовищем - повітря.

Виробничий пил класифікують за походженням, способом утворення та розмірами часток (дисперсність). За походженням пил поділяють на органічний, неорганічний і змішаний.

Пилові частки, що знаходяться у повітрі можуть бути носіями патогенних мікроорганізмів (грипу, кору, скарлатини, туберкульозу) і викликати алергічні захворювання.

Гігієнічне значення хімічних властивостей пилу

Пил характеризується сукупністю властивостей, що визначають його поведінку у повітрі та організмі людини. З різних властивостей промислового пилу найбільше значення мають хімічний склад, розчинність, дисперсність, вибухонебезпечність, форма, електрозарядженість, радіоактивність.

Хімічний склад пилу може чинити на організм фіброгенну, подразнюючу, токсичну, алергічну дію залежно від мінералогічного складу та наявності в ньому діоксиду кремнію.

Розчинність пилу залежить від її хімічного складу і має відповідне гігієнічне значення. Деякий пил, наприклад цукровий, швидко розчиняється в організмі і не чинить на нього шкідливої дії. Нерозчинний волокнистий пил надовго затримується в дихальних шляхах і призводить до розвитку патологічного стану. Добра розчинність токсичного пилу призводить до швидкого отруєння.

Дисперсність пилу

Дисперсність пилу характеризується розміром часток, що визначає швидкість осідання часток в зовнішньому середовищі. Виробничий пил, як правило, полідисперсний. Частки розміром 0,01 - 0,1 мкм можуть тривалий час знаходитись у повітрі в стані броунівського руху. Більш крупні осідають з повітря зі швидкістю, що обумовлена їх розміром та питомою вагою.

Вибухонебезпечність пилу

Вибухонебезпечність і займистість пилу є важливою властивістю деякого пилу. Пилові частки сорбують кисень повітря і стають легко займистими при наявності джерела вогню.

Форма пилинок впливає на їх поведінку в повітрі. Аерозолі дезінтеграції неправильної форми тривалий час перебувають у повітрі. Аерозолі конденсації металів мають форму близьку до кулі або кола і легко осідають у повітрі. Частки круглої форми не тільки швидше осідають, але й легше проникають у легеневу тканину. Від розмірів форми часток залежить реакція організму. Пил бавовни, льону, азбесту, слюди, вугілля подразнює слизові оболонки дихальних шляхів. Нитковидні частки азбесту, бавовни та ін. практично не осідають з повітря, навіть якщо їх довжина перевищує сотні і тисячі мікрон.

Електричний заряд пилу

Електричний заряд на частках дисперсної фази є важливою властивістю аерозолю. Пилові частки, які потрапляють у повітря, несуть на собі електричний заряд. Частки отримують заряд через тертя, биття одна з одною або адсорбції іонів атмосфери. Заряд залежить від хімічної природи речовини. Від'ємними зарядами відрізняється металевий пил, не металевий пил - позитивними.

Радіоактивність пилу

Радіоактивний пил - це аеродисперсна система, що складається із газоподібного дисперсного середовища і твердої дисперсної фази, що володіє радіоактивністю. Радіоактивні аерозолі за походженням поділяються на природні і штучні.

Вплив пилу на організм людини

Пил може чинити фіброгенну, токсичну, подразнюючу, алергічну, канцерогенну, радіоактивну фотосенсибілізуючу дію.

Пилові професійні захворювання легенів — це один із самих тяжких і розповсюджених в цілому світі вид професійних захворювань, боротьба з яким має велике соціальне значення.

Основними пиловим профзахворюваннями є пневмоконіози, хронічний бронхіт і захворювання верхніх дихальних шляхів.

Гігієнічне нормування пилу

Підставою для проведення заходів боротьби з пилом є гігієнічне нормування. Встановлений перелік ГДК фіброгенного пилу у повітрі робочих приміщень наведений в ГОСТ 12.1.005-88.

ГДК фіброгенного пилу залежно від процентного вмісту діксиду кремнію становить 1 і 2 мг/м³. Для інших видів пилу ГДК від 2 до 10 мг/м³.

Гранично допустима середньодобова концентрація металічного пилу у повітрі не повинна перевищувати 0,15 мг/м³, а максимально разова - 0,5 мг/м³.

Санітарно-технічні заходи боротьби з запиленістю повітря робочої зони

Санітарно-технічні заходи ґрунтуються на правильній експлуатації обладнання і устаткування та систематичному контролюванні вмісту пилу у повітрі робочої зони.

Щоб запобігти забрудненню атмосферного повітря використовуються спеціальні фільтри, тканинні фільтрувальні пристрої, електричні фільтри, циклони, рукавні фільтри та фільтри іншої модифікації.

Медико-профілактичних заходів боротьби з пиловою патологією

У боротьбі з пиловою патологією ці заходи мають велике значення. Сюди належать попередні і періодичні медичні огляди працюючих, запобіжний й поточний санітарно-гігієнічний нагляд за чистотою і параметрами повітря.

Позитивний ефект дають біологічні заходи профілактики, які підвищують опірність організму до пилової патології. Сюди відноситься застосування ультрафіолетового опромінення, інгаляція і заходи спеціального харчування. Із цією ж метою влаштовують профілакторії де працівників опромінюють ультрафіолетовим промінням.

Лікувально-профілактичні заходи боротьби з пилом

У системі оздоровчих заходів важливим є: медичний контроль за станом здоров'я працюючих. Згідно з наказом МОЗ (від 21.05.07 №246) обов'язковим є проведення попередніх при наймі на роботу і періодичних медичних оглядів. Протипоказанням для найму на роботу є всі форми туберкульозу, хронічні захворювання органів дихання, серцево-судинної системи, очей, шкіри.

Термін проведення медичних оглядів залежить від виробництва, професії і наявності вільного діоксиду кремнію в пилу.

Організаційні заходи боротьби з пилом

До цих заходів належить організація в умовах виробництва ефективного УФ опромінення, яке гальмує склеротичні процеси, содові інгаляції, які сприяють санації верхніх дихальних шляхів, дихальна гімнастика, яка покращує функцію зовнішнього дихання, дієта з наявністю вітамінів.

На підземні роботи і роботи в умовах запиленості не допускаються особи молодші 20-ти років, тому що пневмоконіози у молодому віці розвиваються раніш і тяжче протікають.

У тих випадках коли заходи по зниженню концентрації пилу не призводять до його зменшення в робочій зоні у межах ГДК використовують 313. До 313 відносяться протипилові респіратори, захисні окуляри, спеціальний протипиловий одяг.

Вибір тих чи інших засобів захисту органів дихання залежить від виду шкідливих речовин і їх концентрації у повітрі робочої зони.

Органи дихання захищають фільтруючими і ізолюючими 313, широко використовують респіратор типу «Пелюстка». Для захисту шкіри є пасти і мазі. Для захисту очей є відкриті або закриті окуляри.

Лекція5

ВИРОБНИЧІ ОТРУТИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІЗМУ

Виробнича отрута (шкідлива речовина) - це речовина, яка внаслідок порушення вимог безпеки при контакті з організмом може викликати захворювання або відхилення у стані здоров'я людини як під час впливу речовини, так і у віддалені періоди життя сучасного й наступних поколінь.

Класифікація виробничих отрут

Найбільш часте використання має класифікація виробничих отрут за:

• характером дії на організм людини (загальнотоксичні, подразнючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, що впливають на репродуктивну функцію);

• шляхами проникнення в організм (дія через дихальні шляхи, шлунково-кишкову систему, шкіряні покрови);

• хімічною сутністю (органічні, неорганічні, змішані і інші);

• ступенем токсичності: надзвичайно токсичні (ГДК у повітрі становить до 0,1 мг/м³), високотоксичні (ГДК від 0,1 до 1мг/м³), помірно токсичні (ГДК від 1,1 до 10,0 мг/м³), малотоксичні (ГДК у повітрі понад 10,0 мг/м³);

• ступнем впливу на організм (надзвичайно небезпечні, висо- конебезпечні, помірно небезпечні і малонебезпечні).