Лекція1- 2.

ВИРОБНИЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Основні фактори санітарно-гігієнічних умов праці

Гігієною праці називається галузь науки, що вивчає трудову діяльність людини і виробниче середовище, в якому вона відбувається, їх вплив на організм і розробляє санітарно-гігієнічні заходи, спрямовані на створення сприятливих і здорових умов праці і підвищення її продуктивності.

Предметом гігієни праці є:

1. Вивчення трудових процесів і викликаних ними в організмі людей певних змін.

2. Вивчення впливу на організм хімічних, фізичних, біологічних, психофізіологічних чинників виробничого середовища і розробка гігієнічних нормативів.

3. Вивчення стану здоров'я працівників з метою усунення несприятливого їх впливу на здоров'я працюючих.

Виробнича санітарія - це система організаційних заходів і технічних засобів,що запобігають дії шкідливих виробничих чинників на організм людини або зменшують її.

Гігієнічні нормативи - визначений діапазон виробничого середовища, який є безпечним з точки зору збереження нормальної життєдіяльності та здоров'я людини.

Шляхом гігієнічного нормування встановлюють гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих хімічних домішок у повітрі, воді, ґрунтах ,продуктах харчування, гранично допустимі рівні і дози (ГДР, ГДЦ) шкідливо діючих на організм чинників, оптимальні і допустимі параметри мікроклімату, освітлення, опромінення і т. ін.

Гранично - допустимим нормативом (ГДК, ГДД, ГДР) вважається такий чинник, який при щоденній роботі протягом 8 годин або іншої тривалості, але не більш як протягом 40 годин на тиждень, упродовж усього робочого стажу не може спричинити змін у стані здоров'я працівника або його нащадків.

Абсолютно безпечним впливом виробничих чинників вважають такий, що не завдає жодної шкоди організму людини у генетичному розумінні.

Небезпечний шкідливий виробничий фактор - фактор виробничого середовища і трудового процесу, що може бути причиною гострого захворювання, раптового різкого погіршення здоров'я або смерті.

За своїм походженням та природою дії НШВФ ділять на 5 груп: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні та соціальні (чинний міждержавний стандарт ГОСТ 12.0.003-74 виділяє лише перші чотири групи названих чинників, але, як в працях, виданих під егідою Міжнародної Організації Праці, так і в ДСТУ 2293-99 у визначенні терміну «виробниче середовище» виділяються також соціальні чинники).

До фізичних НШВФ відносяться машини та механізми або їх елементи, а також вироби, матеріали, заготовки тощо, які рухаються або обертаються; конструкції, які руйнуються; системи, устаткування або елементи обладнання,

До хімічних НШВФ відносяться хімічні речовини, які по характеру дії на організм людини поділяються на токсичні, задушливі, наркотичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні і такі, що впливають на репродуктивну функцію

До біологічних НШВФ відносяться патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші) та продукти їхньої життєдіяльності, а також макроорганізми (тварини та рослини).

До психофізіологічних НШВФ відносяться фізичні (статичні та динамічні) перевантаження і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Соціальні НШВФ - це неякісна організація роботи, понаднормова робота, необхідність роботи в колективі з поганими відносинами між його членами, соціальна ізольованість з відривом від сім'ї, зміна біоритмів, незадоволеність роботою, фізична та/або словесна образа та її ризик, насильство та його ризик.

Об'єкти гігієнічного нормування умовно поділяються на дві групи.

До першої групи належать чинники антропогенного походження, здатні завдати шкоду людині (шум, пил, вібрація).

До другої групи належать чинники природного середовища, що у відповідних межах необхідні для життєдіяльності - мікроклімат, освітлення, сонячна радіація, ультрафіолет і т. ін.

Для цих груп чинників шляхом гігієнічного нормування встановлюють допустимі рівні, дози, концентрації і узагальнюють їх у спеціальних документах державного санітарного законодавства

Допустимі значення шкідливих виробничих чинників, встановлені шляхом гігієнічного нормування зведені у спеціальні документи і відповідним чином затверджені являють собою санітарні норми.

Існують санітарні норми проектування промислових підприємств, санітарні правила транспортування, зберігання і застосування вибухопожежонебезпечних, отруйних, радіоактивних та інших речовин, санітарні норми рівнів шуму, вібрації та шкідливих речовин у повітрі робочої зони та багато інших нормативних документів, в яких визначені нормовані значення певних виробничих чинників.

Санітарне законодавство - це сукупність санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів, які є обов'язковими для виконання документів, що визначають критерії безпеки та шкідливості для людини чинників виробничого середовища й вимоги щодо забезпечення оптимальних чи допустимих умов праці і побуту.

Вимоги, що містяться в документах санітарного законодавства конкретизовані в санітарних нормах, правилах, методичних вказівках, рекомендаціях, положеннях та інструкціях, які видає МОЗ.

Крім основних державних документів санітарного законодавства існують ще санітарні норми та правила галузевого і відомого призначення, інструкції і накази МОЗ.

Державна санітарно — епідеміологічна служба України

Для профілактики захворювань, розробки нормативів та правил, а також для контролю за їх дотриманням у системі МОЗ створено органи санітарно - епідеміологічної служби.

Основною установою цієї служби є санітарно-епідеміологічні станції (СЕС) обласного, міського та районного типу, які здійснюють усі види санітарної та протиепідеміологічної діяльності на територіях, які вони обслуговують. Основні напрямки роботи СЕС визначає Положення про державний санітарний нагляд.

Основним завданням санітарно-епідеміологічної служби є нагляд і контроль за дотриманням санітарного законодавства при проектуванні, будівництві та експлуатації промислових підприємств та інших об'єктів виробничої діяльності.

Державний санітарний нагляд здійснює санітарно - епідеміологічна служба, яка вивчає пріоритетні заходи щодо профілактики захворювань та охорони здоров'я населення від шкідливого впливу чинників навколишнього та виробничого середовища. Визначає об'єкти і періодичність проведення державної санітарно - гігієнічної експертизи.

Загальні відомості про умови та фізіологію праці

Умови праці - це сукупність чинників виробничого середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі її діяльності.

За більш повним визначенням — умови праці це складне суспільне явище, яке формується під впливом соціально - економічних, технічних, організаційних і природних чинників, які впливають на здоров'я, працездатність людини , на її ставлення до праці та на якість життя.

Чинники, які формують умови праці умовно можна поділити на чотири групи:

• санітарно - гігієнічні елементи зовнішнього середовища, мікроклімат, шум, випромінювання, вібрація, освітлення і т. ін. Ця група чинників має конкретні, точно фіксовані рівні, значення та параметри;

• психофізіологічні елементи: робоча поза і фізичні та нервово - психологічні навантаження. Для більшості чинників цієї групи ще не існує загальних стандартних одиниць вимірювання;

• естетичні елементи - оформлення робочого місця, засобів праці і т. ін. Показники цієї групи оцінюються за допомогою різних експертних оцінок.

• Соціально - психологічні елементи визначають характер умов праці - тривалість робочого часу, режим праці та відпочинку, пільги та компенсації за роботу у шкідливих умовах, а також психологічний клімат у якому відбувається трудовий процес.

Трудова діяльність умовно поділяється на фізичну та розумову.

Фізична праця має статичний та динамічний характер. Виконання фізичних навантажень при статичній роботі залежить від функціонального стану тих чи інших задіяних у роботі м'язових груп, а при динамічній роботі крім цього - ще й від ефективного функціонування серцево-судинної і дихальної системи та їх взаємодії з іншими органами.

Для розумової праці характерним є те, що мозок виконує не тільки координаційні функції, але є основним працюючим органом, що сприймає інформацію, створює нові функціональні зв'язки, нові умовні рефлекси, підвищує увагу, посилює пам'ять, напруження здорового та слухового аналізаторів. Напруженість органів чуття при розумовій діяльності може зростати до 10 разів, що зумовлює більш жорсткі вимоги до рівня шуму та інших шкідливих чинників.