
- •1.Місце та роль слов`янських народів у світовому історичному процесі.
- •2.Слов`янознавство як наука. Становлення та основні етапи розвитку.
- •3. Славістика в Київському університеті.
- •4. Поява слов`ян на історичній арені та перші відомості про них.
- •5. Характеристика джерел з історії давніх слов`ян.
- •6. Проблема походження слов*ян в історичній науці
- •7. Концепції та гіпотези слов*янської прабатьківщини
- •8. Дискусія щодо початку слов*янської етнічної історії
- •9. Міграційні процеси слов*ян у і-уіі ст.:передумови, основні етапи, напрямки
- •10. Територія розселення давніх слов*ян
- •11. Суспільний устрій давніх словян
- •12 . Держава Само
- •13. Господарська діяльність давніх слов'ян.
- •14. Колонізація словянами Балканського півострову . Словяно- візантійські відносини
- •16. Загальні закономірності, регіональні та субрегіональні особливості розвитку слов’янських народів у добу раннього середньовіччя
- •17.Еволюція соціально-політичних структур та формування державності у слов’ян
- •18. Типологія ранньосередньовічних слов’янських держав
- •20.Діяльність слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія
- •22. Становлення Першої Болгарської держави (681 – 1018), її соціально – економічний розвиток та політична структура (1018-віз.Захопили Охрид)
- •23. Болгарія наприкінці іх – х ст. Політика Симеона
- •25. Західно – Болгарське царство (970 - 1018) (1018-віз.Захопили Охрид)
- •26. Болгарія під владою Візантії у 11 - 12 ст.
- •27. Утворення Другого Болгарського царства (1185 - 1396)
- •28. Основні етапи становлення Сербської держави. Рашка та Дукля (Зета). (Зроблено по конспекту лекції)
- •29. Утворення на розвиток дуклянського королівстав (Зетської держави)
- •30. Виникнення Сербської держави Неманичів
- •33. Перші державні утворення в Посавській Хорватії і Далмації. «Держава Трпимировичів».
- •34. Хорватія в період унії з Угорщиною.
- •35. Виникнення міст в Далмації та їх суспільно-політична еволюція.
- •36.Соціальні відносини та правова система в містах Далмації.
- •37.Формування державності в словенських землях. Карантанське та Блатенське князівства.
- •38. Словенські землі в х-хіі ст.
- •39.Ареал розселення полабсько-прибалтійських слов’ян.
- •40.Територіально-політична та економічна структура слов’яно-полабського суспільства. Вендська держава.
- •41. Особливості процесу державотворення у полабських і поморських слов’ян
- •42. Боротьба полабсько-прибалтійських слов’ян проти німецької експансії
- •44. Формування державності у чеських землях. Політика Пржемисловичів наприкінці іх – хіІст.
- •45. Словацькі землі під владою Угорщини в х – хіі ст.
- •48. Передумови та основні етапи процесу християнізації західних та південних слов’ян
- •50. Прийняття християнства в Болгарії та боротьба за автокефалію
- •51. Поширення християнства в сербських, хорватських і словенських землях
- •52. Прийняття християнства у Великій Моравії, Чехії, Польщі.
- •53. Християнізація полабських та поморських словян
- •54. Релігійні вірування та культура давніх словян
- •55. Культура Болгарії уіі – хіі ст..
- •56. Культура південнослов’янських народів у VII – XII ст.
- •58. Культура Чехії у х – хіі ст.
- •59. Культура Польщі в х- хіі ст.
- •60. Культура полабських та поморських слов’ян у VIII – XII ст.
11. Суспільний устрій давніх словян
Проте вже у VI—VII ст. сталися помітні зміни у сфері суспільних відносин давніх слов'ян. Походи й пограбування візантійських міст і провінцій, нескінченні міжплемінні війни в VI ст. перетворилися для слов'ян на звичний промисел з метою захоплення земель, скарбів, худоби і рабів. Усе це разом сприяло швидкому накопиченню багатств, які зосереджувалися переважно в руках племінної верхівки, виникненню приватної власності і станового розшарування суспільства. Такі процеси свідчили про витіснення первіснообщинного ладу слов'ян новим суспільним устроєм — "військовою демократією".
В ході соціального розшарування слов'янського суспільства, стара родова верхівка перетворюється на велику землевласницьку та владну аристократію. Колишній народний обранець — воєвода, владика, жупан, князь — став економічно могутнім володарем-власником поволі зникало общинне народовладдя.
Отже, схему розвитку суспільного ладу давніх слов'ян можна викласти так:
1) рід, як союз сімей, що господарювали на певних теренах, ґрунтувався на кревній спорідненості. Він охоплював кілька поселень, які разом утворювали його родову територію — жупу; союз очолював вождь-старійшина, наділений військовими, адміністративними та судочинними функціями;
2) родоплемінний союз, розташований на певній території, утворював жупу, очолювану жупаном; союз мав свій центр — військове укріплення або місто, де проходили віча, здійснювалося судочинство й містилися культові споруди;
3) племінне об'єднання або племінна держава, яка складалася з кількох союзно-родових жуп, що становили князівство; племінною державою керував князь разом із радою власників-аристократів;
4) багатоплемінна держава, очолювана великим жупаном або великим князем.
Виникнення й зміцнення феодальних відносин у різних слов'янських народів характеризувалося наявністю загальних рис.Слов'яни прийшли до феодалізму через родову, а згодом через територіально-племінну общину.
12 . Держава Само
Са́мо — найдавніша відома країна слов'ян. Існувала на території сучасних Чехії і Нижньої Австрії. Державне утворення існувало в 623—660 (деякі автори називають 626—661 роки), на території моравів, чехів, лужичан, хорутан і панонців.
В останніх десятиліттях VI століття слов'яни, що жили в Паннонській низовині та по сусідству з нею, зіткнулись з Аварським каґанатом. Роздрібнені слов'янські племена мусили боронитись на два боки - з одного авари, з іншого Візантія. Проте, коли авари розпочали війну проти Константинополя, наслідні візантійські імператори поспішили розпочати перемовини із колишнім ворогом - слов'янами.
У 20-х роках VII століття вибухнуло загальнослов'янське повстання проти аварів, можливо, це відбулось за підтримки Візантії як помста аварам за похід на Константинополь в 626 році. У тих битвах велику славу здобув франкський купець Самон (чи Само). Там, де впала влада каганату, швидко виникла нова. Само став на чолі об'єднаних племен, які відкинули старий примітивний політичний уклад, що опирався на військову демократію і утворили нове надплемінне об'єднання. Ядром країни була Морава, але при швидкому територіальному розвиткові, в 623-660 роках, межі Самової держави вийшли до Нижньої Австрії і Чеської низовини на півдні, на півночі боліт Спреви на землі лужичан, на заході впиралися в Соляву, а на сході в середню течію Одри, що в Сілезії.
У 629-639 роках держава вела війни із франкським королем Даґобертом I, який був двічі битий, зокрема, у великому поході франків у 631 році під Вогатізбурґом. Існувала держава Само дуже недовго. Смерть державотворця у 658 чи 661 році призвела до внутрішнього розколу, а потім і розпаду держави.Про цю державу та її кровопролитні війни з Даґобертом І розказано в хроніці Historia Francorum, що була написана бл. 660 року франкським літописцем на ім'я Фредегар.