55. Культура Болгарії уіі – хіі ст..

Культура язичницької Болгарії (УІІ – І пол.. ІХ ст..) – пам’ятки архітектури і прикладного мистецтва – культові споруди та палаци (палац у Плісці). Вшановували витесаний у священній скелі Мадара рельєф, що мав важливий ритуальний зміст – «Мадарський вершник».

Поширення християнства і словянської писемності знаменувалося поширенням впливу Візантії. На деякий час Болгарія стає лідером серед словянських країн за розвитком культури – за Симеона:

• розбудова нової столиці Преслава – Тронна палата, палацова Кругла (Золота) церква;

• успіхи в літературі – сюди переселяються учні Кирила і Мефодія, (а саме) Климент Охридський та Костянтин Пресвітер – заклали основи стародавньої болгарської літератури. К. О. створив охридську літературну школу, він є можливим автором «Паннонських легенд» про життя Кирила і Мефодія (перший літературний твір словянською мовою).

Літературні праці «золотого віку» - релігійні і патріотичні за змістом: «Проглас до Євангелія» Костянтина Пресвітера, «Про писемності» Чорноризця Храбра, «Шестоднів» Іоанна Екзарха та ін..

За Симеона перекладено з грецької на словянську офіційну памятку національної історії – «Іменник болгарських ханів».

Візантійське панування:

• зруйнований Преслав, інші культурні центри Болгарії

• уповільнення розвитку болгарської культури

• еллінізація церкви, зниження рівня писемності священиків і поява єресей (напр.. богомили). Поява апокрифічної релігійної літератури, не визнаної офіційною церквою – під впливом богомилів, багато реалістичних сцен з життя нижчих станів суспільства

• Друге Болгарське царство – новий сплеск культури.

56. Культура південнослов’янських народів у VII – XII ст.

країни: Болгарія, Боснія, Словенія, Сербія, Македонія, Хорватія, Чорногорія. і відповідні народи.

культура цих народів у Першому Болгарському царстві(680-1018). Пам'ятки античності і фракійської культури стали підґрунтям для творчості болгарських художників і зодчих. А після прийняття християнства (865 р.) важливим джерелом формування болгарського мистецтва слугував досвід Візантії і країн Близького Сходу, збагачений самобутньою діяльністю болгарських майстрів.

Археологічні дані й писемні джерела дають змогу скласти уявлення про ранній період мистецтва і архітектури Болгарії. Вони свідчать про те, що перші будівлі нових володарів мали монументальний характер. Ранньоболгарське місто було захищене подвійним кільцем укріплень — внутрішнім і зовнішнім, тобто складалось із власне самого міста й цитаделі, в якій зосереджувалися найважливіші палацові й культові споруди. Внутрішнє місто давньої столиці Болгарії — Пліски — було забудоване потужними спорудами. Залишки Тронної палати (814—831 рр), Малого (житлового) палацу і язичницького храму свідчать про пишність забудов, досконалість штучної системи водопостачання і опалення. Ті ж риси вирізняють і основні палацові споруди царської резиденції в Преславі, куди пізніше перенесли столицю держави. Іоанн Екзарх описав у свій час цей палац. Історики зазначають, що культове християнське зодчество мало на час розквіту Першого Болгарського царства за царя Симеона (893—927 рр.) ряд споруд більш давнього походження.

Християнство почало поширюватися на Балканському півострові ще з IV століття, коли виникали там і перші церкви. Власне болгарську храмову архітектуру вчені датують IX століттям, коли невдовзі після офіційного визнання християнства був заснований царем Борисом монастир у Преславі. Тут споруджена найбільша в Болгарії для того часу церква з назвою "Велика базиліка". Витягнута в плані, вона мала відкритий двір із внутрішньою аркадою, невисокий нартекс, тринефну церкву з трьома абсидами. Особливу увагу привертає споруда, що дійшла до нашого часу в руїнах, знаменита так звана Золота, або Кругла, церква (X ст.) в Преславі. Мав місце й живопис, про який можна судити хіба що з єдиного збереженого свідчення про нього — керамічної ікони Святого Феодора із Патлейни (IX—X ст.), яка вирізняється строгою духовною силою образу. Привертає увагу істориків і ранньоболгарська скульптура у вигляді величного рельєфа вершника, який проколює лева, на завислій скелі поблизу села Мадара. З 1018—1187 рр. Болгарія була завойована Візантією: запозичення, а точніше "експансії" візантійських канонів у мистецтві, зокрема живописі. Вирізняються розписи церкви-усипальниці (костниці) Бачковського монастиря (1033 р.). Важливою ця споруда є ще й тому, що вона єдина з культових споруд вціліла з тих часів. При цьому зароджується формуванням власних художніх шкіл.

57. Культура Великої Моравії в VII-XII cт. Винайдення й поширення у Великій Моравії старослов'янської писемності і літератури, пов'язане з діяльністю слов'янських просвітителів - братів Кирила і Мефодія.

З поширенням християнства у Великій Моравії значного розмаху набуло культове будівництво. Воно розвивалося в єдиному руслі з європейською архітектурною творчістю того часу, використовуючи європейський досвід і водночас ураховуючи запити моравського суспільства і власні традиції. Відомі нині великоморавські пам'ятки різноманітні за своїм характером і наочно демонструють процес християнізації.Досить рельєфно у великоморавській архітектурі простежується візантійський вплив. Найкращим підтвердженням цього є група центральних будівель-ротонд поблизу села Мікульчице. Одна із них, з двома апсидами, була князівським храмом. Стіни ротонди розписані фресками. В цій пам'ятці яскраво простежується пізньоантична традиція. Відкриття ротонд на території колишньої Великої Моравії засвідчує, що саме вона була центром, з якого ця архітектурна форма поширилася згодом на чеські, польські та інші землі Центральної Європи.

Найбільшу групу великоморавських храмів становлять будівлі типу базилік (прямокутна споруда, поділена всередині колонами або стовпами), як південно-східного, так і західного походження. Великий інтерес викликає храм у Старому Місті, який являє собою чудову купольну базиліку.

Видатним зразком великоморавської архітектури вважається комплекс культових споруд у селі Сади поблизу міста Угорське Городище. До нього входять церква, збудована у формі грецького хреста, вежі, притвор, де функціонувала школа, і два склепи. Комплекс міг бути центром великого маєтку, монастирем, чи навіть резиденцією архієпископа Мефодія. Підлога храму вимощена мармуром, а вівтар вкриває пелопоннеський порфірит. Стіни склепінь розписані.

Протягом другої половини IX ст. у Великій Моравії було споруджено кілька великих церков, палаців для князів і знаті. Наприклад, храм діви Марії у Празькому Граді, палац в Угорському Городищі тощо.

У містах Угорське Городище, Старе Місто, Мікульчице виявлено унікальні вироби із срібла й золота, майстерно виготовлені знаряддя праці, предмети побуту й різну зброю.

Привертають увагу оборонні укріплення Великої Моравії. Так, захисні споруди княжого замку в Мікульчице складалися з валу заввишки 10м.

У Мікульчице, Старому Місті, Нітрі високого рівня сягнули ремесла, зокрема ковальство. Ковалі навчилися зварювати залізо, обробляти леза інструментів (зокрема плужного лемеша і ножа), а також виробляти якісну зброю. Особливо уславилися сільські ковалі, інструментальники, зброярі та ін. Виробництво великої кількості залізних і сталевих інструментів сприяло розвиткові столярства й теслярства.У гончарстві широко застосовувалися гончарний круг і випалювання у вертикальній печі. Великоморавська знать активно користувалася послугами місцевих ювелірів.Моравські ремісники, використовуючи досвід і традиції майстрів візантійсько-чорноморського регіону і франків, зробили вагомий внесок у скарбницю європейського ужиткового мистецтва. Свідченням цього є орнаментація багатих прикрас із поховань вельмож і дружинників першої половини IX ст., металеві наконечники, позолочені вироби, зброя тощо. З середини IX ст. в художньому ремеслі Великої Моравії застосовувалися нові матеріали й технології. Литі вироби слов'яно-аварського типу доповнилися оригінальними карбованими й гравірованими прикрасами з дорогоцінних металів, сферичними ґудзиками тощо.