41. Особливості процесу державотворення у полабських і поморських слов’ян

Державна поморська конфедерація:

• Племінний сепаратизм та партикуляризм;

• Інтенсивні міжплемінні уособиці;

• Сильні позиції окремих знатних родів;

• Великий авторитет жрецтва;

• Значний вплив локальних язичницьких культів;

• Перманентна німецька експансія.

Ободрити – потужна князівська влада.

Лютичі – пріоритет народних зборів і жрецтва Сварожича.

Поморяни – торгівельна аристократія.

Середина УІІІ ст. – активний процес державотворення:

• Невеликі етнополітичні спільноти об’єднуються в окремі утворення на чолі з князями;

• Князь виконує військово-політичні функції;

• Багатотисячне ополчення воїнів;

• Збори народу;

• Кожен має свій культ;

• Градова система ( при захопленні основного граду війна закінчується).

1. Племінні союзи/конфедерації (ободрити, лютичі)

2. Конгломерат племінних князівств (сорби)

До середини ІХ ст. – зв’язки з франками сприяли розвитку державності.

Після ІХ ст. – ескалація франкських зв’язків заважали, бо перейшла в експансію.

42. Боротьба полабсько-прибалтійських слов’ян проти німецької експансії

Як вже було згадано вище, з розпадом Франкської імперії вплив франків на словянських землях значно послабився, королі Східно-Франкського королівства зайняті іншими справими. Але вже за часів Саксонської династії натиск відновлюється, Генріх І веде війни проти лютичів, Оттон І підключає до справи підкорення словян і церкву, не гребуючи і іншими способами. Кін. 10 ст. – бодричі і лютичі звільняються від німецького панування, утворюється Вендська держава. Словяни з перемінним успіхом ведуть боротьбу проти данців, німців і норманів; так, в 1055 лютичі завдали нищівної поразки саксонському війську. 1129 Вендська держава розпадається.

Генріх І Птахолов: 928 – похід на заельбських слов’ян

Оттон Великий (937 – 973)

• марки на слов’янському прикордонні →християнізація

• 968 – магдебурзька єпископія, І архієпископ – Альберт Магдебурзький(хроніст)

• 983 – придушено повстання заельбських племен лютичів

• 1002 – придушено повстання ободритів

936 – лужицька марка ( Нижня Лужиця) під владою нім. Макграфа Герона

987 – Верхня Лужиця під владою макграфа Мейсинського.

Підкорення німцями полабських словян. 1134 р. – Альбрехт Ведмідь підкорює лютичів і отримує від імператора Священної Римської імперії ці землі в лен. 1147 р. Генріх Лев починає похід на бодричів з метою їх християнізації, невдало, князь Ніклот очолив їх опір і відбив натиск. Але спроба підкорення словян 1160 закінчилися для німців вдало – опір придушений, Ніклот загинув. З більшої частини цих земель Генріх у 1170 році створює Мекленбурзьке герцогство, а решту поділили між собою інші учасники походу. Загарбники утискували словян, відбирали у них землю і витісняли до місць, непридатних для нормального існування. Опір триває, 1164 року спалахує повстання бодричів, очолене сином Ніклота Прибиславом. Воно йшло з перемінним успіхом для обох сторін і закінчилося підписанням угоди, за якою між Лабою та Одером створювалося напівзалежне словянське князівство + католицизм і німецькі порядки. До кінця ХІІ ст. полабські словяни остаточно втрачають свою незалежність. Інакше розвивалися події на землях поморян, які наприкінці Х ст.. увійшли до складу ранньофеодальної Польської держави, а наприкінці ХІІ ст.. – до Священної Римської імперії, де згодом були остаточно асимільовані.

43. Утворення та розвиток Великоморавської держави Внаслідок ослаблення і розпаду франкської монархії моравські словяни стали незалежними від франків. Моравія являла собою союз племен на чолі з князем Моймиром. Моймир прийняв християнство і цим забезпечив Моравію від претензій Людовіка Благочестивого. Моймир в 830-836 рр. розширив свої володіння за рахунок нітранського князя Прибини в сучасній Словаччині між Дунаєм і Гроном. Прибина знайшов притулок при дворі Людовіка Німецького. Людовік Німецький, побоюючись подальшого посилення Моймира, в 846 році вдерся в Моравію і скинув його. Він допоміг зайняти місце Моймира його племіннику Растиці (Ростиславу), Ростислав (846-870) продовжував словянську об’єднавчу політику Моймира і скоро став для німців ще більш небезпечним ворогом, ніж дядько. В 855 р. Людовік здійснив похід проти Ростислава, але він скінчився невдало. Таким чином князь Ростислав звільнився від влади німецького короля.Був побудований Велеград, що став політичним центром Моравії. Вплив Ростислава поширювався на чехів, на сербо-лужицькі та інші полабо-словянські племена, що воювали з німцями. Тільки князь Прибина залишався вірним васалом Людовіка. Щоб знешкодити його, Ростислав в 861 р. вторгся в Нижню Паннонію. Прибина був вбитий, його князівство перейшло до його сина Коцела (861-874).Ростислав намагався звільнити Моравію від впливу німецько-католицького духовенства, звернувся до візантійського імператора Михайла ІІІ з проханням відправити до Моравії християнських проповідників. У 863 р. до Ростислава були направлені два брати Костянтин (Кирило) і Мефодій. Німецьке духівництво ворожо ставилось до такої діяльності, протестувало проти богослужіння словянською, тому брати поїхали до Риму за таким дозволом. Там вони отримали відмову, але вже після смерті Кирила папа Адріан видав спеціальну буллу з необхідним дозволом, а в 871 р. Мефодій посвячений в сан архієпископа. У той же час єпископ зальцбурзький став непримиримим ворогом Мефодія. В 870 р. за допомогою німецьких феодалів Святополк (нітранський князь )захопив Ростислава в полон і відправив до Карломана, сина Людовіка, у Регенсбург, де суд вирішив застосувати смертну кару. Однак Карломан вирішив «пом’якшити» рішення і Ростислава було осліплено і відправлено до монастиря. В Моравії - Святополк (870-894). У 871 р. Святополка звинувачено в зраді, позбавлено влади і відправлено до Німеччини. Але в 872 році словянські племена Моравського союзу повстали проти загарбників. Людовік для упокорення повсталих відправив Святополка. Святополк перейшов на бік свого народу. У 874 р. був укладений мир у Форгеймі, і німецький король визнав незалежність Моравії.. По смерті Коцела під владу Святополка перейшло і його князівство. Святополк поширив свою владу на словянські землі по Лабі, Одеру і в Карпатах + польські племена. Святополк намагався не йти з нім. духовенством на конфлікт, і воно скориставшись цим, ув’язнило Мефодія. Однак за втручанням Риму (папи Іоанна УІІІ) він був звяльнений і відновлений у своїх правах, Мефодій залишався на чолі церкви до своєї смерті у 885 році. Глава Віхінг добився від папи Стефана У (885-891) не утвердження наступником Мефодія його учня Горазда. Він сфабрикував листа, нібито даного Стефаном, згідно з яким словянська мова була заборонена як мова релігійного культу. Святополк вигнав з Моравії учнів Мефодія Горазда і всіх його учнів і друзів - прихисток у болгарського царя Бориса. смерті Святополка. За його синів (Моймира і Святополка) почались смути.