37.Формування державності в словенських землях. Карантанське та Блатенське князівства.

Після падіння Римської імперії за словенські землі починають змагання племена гунів, остготів, лангобардів, яких у другій половині ІV ст. н.е. з південних територій Словенії витісняють італіки. У VI ст. н.е. на східно-словенські землі приходять слов’янські племена, що оселяються в районах річок Сави, Драви і Мури та Східних Альп. Вони ведуть боротьбу за ці землі з германцями та кочовиками аварами.

Приблизно у VII ст. н. е. на основі союзу слов’янських племен виникає перше слов’янське державне утворення на території сучасних словенських земель – князівство Карантанія. Його межі простягнулися від долини ріки Сави аж до Лейпцига. Але це слов’янське князівство було недовговічним. У 745 Карантанія попадає в залежність від Баварії, а у 788 – від Франкської держави. Після розпаду імперії Карла Великого включається до складу Східно-Франкського королівства (пізніше – Німеччина), а у 976 році виділяється в окреме герцогство у складі германського королівства.

Захоплення Карантанії німецькими феодалами супроводжується закабаленям місцевого населення, асиміляторською політикою, примусовим покатоличенням, витісненням словенської знаті з провідних позицій у суспільстві. Німецьке дворянство відносилося до словенців як до селян, які не мають своєї історії, називаючи їх “geschichtslosen Bauervolk”.

Німецька влада розділила Карантанію на ряд невеликих князівств, графств, територій. У ХІ ст. вони починають розвиватися у словенські провінції, кожна зі своїми певними економічними, культурними, етнографічними особливостями, які майже без змін дійшли до 1918 року: Карніола (Крайна), Карінтія, Штірія, Гориця, Біла Крайна. Розпад в 1180.

Блатенское княжество. Кратковременно существовало в Паннонии, теперешней Венгрии, в IX в. Простиралось около Блатенского озера (Platensee), и, вероятно, его пределы не были очень велики. Первым князем ок. 840 года был Прибина, но больше всех отличился князь Коцель, который призвал к себе св. Кирилла и Мефодия (см. Прибина, Коцель). В 70-х гг. 9в. в Б. к. проходила деятельность славянского просветителя Мефодия основавшего здесь Паннонское архиепископство. В 874 Блатенское княжество вошло в состав Великоморавской державы.

38. Словенські землі в х-хіі ст.

Після розпаду імперії Карла Великого Карантанія включається до складу Східно-Франкського королівства (пізніше – Німеччина), а у 976 році виділяється в окреме герцогство у складі германського королівства.

Захоплення Карантанії німецькими феодалами супроводжується закабаленям місцевого населення, асиміляторською політикою, примусовим покатоличенням, витісненням словенської знаті з провідних позицій у суспільстві. Німецьке дворянство відносилося до словенців як до селян, які не мають своєї історії, називаючи їх “geschichtslosen Bauervolk”.

Те, що німецька феодальна знать опинилася на вершині феодальної ієрархії саме на початковому етапі розвитку словенської державності, стало згодом однією з основних перешкод у словенському національному і культурному розвитку.

Німецька влада розділила Карантанію на ряд невеликих князівств, графств, територій. У ХІ ст. вони починають розвиватися у словенські провінції, кожна зі своїми певними економічними, культурними, етнографічними особливостями, які майже без змін дійшли до 1918 року: Карніола (Крайна), Карінтія, Штірія, Гориця, Біла Крайна.

Поступово серед різних німецьких аристократичних родин, що змагалися за словенські території, виділяється родина Габсбургів, яка консолідує і поширює свою владу.