25. Західно – Болгарське царство (970 - 1018) (1018-віз.Захопили Охрид)

Х ст.. – завершення становлення інститутів феодалізму. Прискорюється перехід до сусідської общини. З фонду царських земель формується церковне і монастирське землеволодіння. + велика приватна власність. Царська влада мала контроль над приватним землеволодінням, подібний до візантійського + общинна власність на угіддя (неподілені землі). Переважала мала сім*я.

Головний зміст соціально-економічних змін у Болгарії Х – поч.. ХІ ст. – поява основних інститутів феодального суспільства: феодальної вотчини, категорії залежних селян, на яких переносили візантійський термін «парики» і т.д. основну масу складали вільні селяни, які мали платити податки. Оформилось в Х – ХІ ст.. в Болгарії феодальне місто як осередок ремесла і торгівлі (а не лише адміністративно-церковний і військовий).

Після закінчення правління Симеона царем стає його син Петро (927-970), який укладає мир з візантійцями, що був скріплений його шлюбом з візантійською царівною. у 930 проти нього піднімає бунт ще один брат Петра – Михаїл, однак він раптово помирає.

Болгарія мала захищати Візантію від набігів угорців, однак сама Болгарії не допомагала – тому угорські набіги скінчились укладенням договору Петра з угорцями – не розоряти Болгарію і можливість проходу до кордонів імперії + ускладнюється внутрішнє становище в Болгарії з поширенням богомильського руху.

Никифор Фока (963 - 969) готує вирішальний удар по Болгарії, Н. Ф. провокує удар князя Святослава по болгарським дунайським містам. В цей час від Болгарії відділяються західні райони держави, що знаходяться під управлінням чотирьох братів-комітопулів, тобто синів коміта

Розкол у таборі болгарської знаті поглибився – Святослав захоплює Преслав, залишає у ньому свій гарнізон, однак династія і казна лишились неторкнуті.

Іоанна І Цімісхія (969-976) - 971 року захопив царську казну і перейменував столицю Болгарії в Іоаннуполь. Після відходу Святослава пн.-сх,сх.,част. центр. Болгарії були анексовані Візантією, а сини Петра позбавлені царських регалій.

26. Болгарія під владою Візантії у 11 - 12 ст.

На початку ХІ століття Болгарія була повністю позбавлена ​​ самостійності і перетворена на прикордонну візантійську провінцію. Протягом усього періоду свого панування (1018-1185рр.)Візантіявикористовувала Болгарію як найважливішеджерел матеріальних засобів.

Боротьбу за звільнення болгарський народ почав в перші ж десятиліття після втрати своєї незалежності. На чолі повстань проти Візантійської держави нерідко виявлялися представники болгарських феодалів, але ініціатива руху майже завжди виходила від широких народних мас.

Перше масове повстання в Західній Болгарії стався в 1040-1041 роках.Причина - невдоволення розореного селянства заміною натуральних податків у грошові. Повстання в Болгарії викликало повстання в Сербії та охопило майже всю Македонію, Софійську область, Епір і частину Середньої Греції. Очолив Петро Делян, онук болгарського царя Самуїла.

Друге повстання - 1071-1073 рр. в Північно- Західній Болгарії під керівництвом болярина Георгія Войтеха. Придушити це повстання візантійському уряду вдалося лише за допомогою найманих німецьких і норманських військ. + У 1078 виник народний рух в районі Месемврш під керівництвом Добромира+ участь у визвольній боротьбібогомилів.

Масове повстання проти візантійського ярма почалося в Північно- східній Болгарії наприкінці 1185. Безпосереднім поштовхом до нього з'явилося введення нових обтяжливих поборів з населення. Для Візантії цей момент був вкрай несприятливий. В імперії кипіла гостра боротьба між двома феодальними групами, яка призвела до повалення Андроніка Комніна + небезпека вторгнення норманів. Очолили повстання брати Петро таАсень. Тільки в Дунайську Болгарію в 1186 -1187 роках було організовано три великих походу під проводом імператора Ісаака II Ангела. Проте всі вони виявилися безрезультатними. У 1187 Візантія була змушена укласти з повсталими перемир'я і тим самим визнати незалежність всієї Північно –Східної Болгарії .