- •1.Місце та роль слов`янських народів у світовому історичному процесі.
- •2.Слов`янознавство як наука. Становлення та основні етапи розвитку.
- •3. Славістика в Київському університеті.
- •4. Поява слов`ян на історичній арені та перші відомості про них.
- •5. Характеристика джерел з історії давніх слов`ян.
- •6. Проблема походження слов*ян в історичній науці
- •7. Концепції та гіпотези слов*янської прабатьківщини
- •8. Дискусія щодо початку слов*янської етнічної історії
- •9. Міграційні процеси слов*ян у і-уіі ст.:передумови, основні етапи, напрямки
- •10. Територія розселення давніх слов*ян
- •11. Суспільний устрій давніх словян
- •12 . Держава Само
- •13. Господарська діяльність давніх слов'ян.
- •14. Колонізація словянами Балканського півострову . Словяно- візантійські відносини
- •16. Загальні закономірності, регіональні та субрегіональні особливості розвитку слов’янських народів у добу раннього середньовіччя
- •17.Еволюція соціально-політичних структур та формування державності у слов’ян
- •18. Типологія ранньосередньовічних слов’янських держав
- •20.Діяльність слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія
- •22. Становлення Першої Болгарської держави (681 – 1018), її соціально – економічний розвиток та політична структура (1018-віз.Захопили Охрид)
- •23. Болгарія наприкінці іх – х ст. Політика Симеона
- •25. Західно – Болгарське царство (970 - 1018) (1018-віз.Захопили Охрид)
- •26. Болгарія під владою Візантії у 11 - 12 ст.
- •27. Утворення Другого Болгарського царства (1185 - 1396)
- •28. Основні етапи становлення Сербської держави. Рашка та Дукля (Зета). (Зроблено по конспекту лекції)
- •29. Утворення на розвиток дуклянського королівстав (Зетської держави)
- •30. Виникнення Сербської держави Неманичів
- •33. Перші державні утворення в Посавській Хорватії і Далмації. «Держава Трпимировичів».
- •34. Хорватія в період унії з Угорщиною.
- •35. Виникнення міст в Далмації та їх суспільно-політична еволюція.
- •36.Соціальні відносини та правова система в містах Далмації.
- •37.Формування державності в словенських землях. Карантанське та Блатенське князівства.
- •38. Словенські землі в х-хіі ст.
- •39.Ареал розселення полабсько-прибалтійських слов’ян.
- •40.Територіально-політична та економічна структура слов’яно-полабського суспільства. Вендська держава.
- •41. Особливості процесу державотворення у полабських і поморських слов’ян
- •42. Боротьба полабсько-прибалтійських слов’ян проти німецької експансії
- •44. Формування державності у чеських землях. Політика Пржемисловичів наприкінці іх – хіІст.
- •45. Словацькі землі під владою Угорщини в х – хіі ст.
- •48. Передумови та основні етапи процесу християнізації західних та південних слов’ян
- •50. Прийняття християнства в Болгарії та боротьба за автокефалію
- •51. Поширення християнства в сербських, хорватських і словенських землях
- •52. Прийняття християнства у Великій Моравії, Чехії, Польщі.
- •53. Християнізація полабських та поморських словян
- •54. Релігійні вірування та культура давніх словян
- •55. Культура Болгарії уіі – хіі ст..
- •56. Культура південнослов’янських народів у VII – XII ст.
- •58. Культура Чехії у х – хіі ст.
- •59. Культура Польщі в х- хіі ст.
- •60. Культура полабських та поморських слов’ян у VIII – XII ст.
1.Місце та роль слов`янських народів у світовому історичному процесі.
Слов*яни – одна з найбільштх груп народів, об*єднаних територіально, етнічно, мовною, культурною близькістю, спільністю походження та історичною долею, що належать до індоєвропейської мовної сім*ї мов (приблизно 300-350 млн., понад 40% населення Європи, 5% -світу). Сьогодні слов*яни – група споріднених народів, яка є важливим чинником формування геополітичної ситуації в Європі та світі.
Чинники, які впливають на стан та розвиток слов*ян в ХХІ ст.:
- глобалізація;
- інф. технології;
- зростання інтересу до слов*янської проблематки;
- криза ідеї слов*янської цілісності ( ентролія слов*янського світу).
Криза національної визначеності, штучна відчуженість, недовіра слов*янських народів.
2.Слов`янознавство як наука. Становлення та основні етапи розвитку.
Слов`янознавство – це комплекс взаємопов*язаних наукових дисциплін, які вивчають мову, іст., культ. слов*янських народів в минулому і сьогодні в контексті зв*язків цих народів між собою та інш. Почало формуватись в другій половині 18 ст. – доба національного відродження. Спочатку переважно філологічна (мова, культура, старожитності), видання і критика писемних джерел. Тоді і з*явився даний термін. Існують регіональні особливості щодо предмету вивчення в різних країнах, але сукупність філологічних та історичних особливостей життя, усі прояви життєдіяльності слов*ян.
3 етапи славістики: - друга пол. 18 –сер.19 ст.;- друга пол. 19 – поч. 20 ст.;- 20 ст. – до сьогодні.
1)Засновник наукового слов*янознавства – Йозиф Добровський (1753-1829). Становлення на слов*янських землях. (Шафарик, Востоков). 30-40-і рр. 19 ст. –особливий розвиток, преші кафедри славістики в Москві, Санкт-Петербурзі, Казанськ та Харківський університет. 1840 р. – кафедра в Паризькому де Франс. 1842 р. – кафедра історії та літератури слов*янських наріч. Науковці: Яровський, Максимович, Іванішин, Костомаров.
2) Славістика перетворилась на сукупність самостійних наукових дисциплін. Видатні історики – Флодинський, Фортинський, Ясицький, Владимирський-Буданов. 1884 р. – історія слов*ян була включена до обов*язкових предметів. Першим читав лекції – Флоринтський.
3) сер. 20 ст. – інтеграційні процеси. Виникнення установ – інститут слов*янознавства академії наук, комітет славістів, Міжнародний комітет слов*ян (1955 р.). Підготовка фундаментальних праць – багатотомна історія Болгарії, Польщі, Чехії у 50-х рр. початок проведення міжнародних конгресів, з*їздів славістів (1929 р. – перший з*зд в Празі, 1983 р. – 9-й конгрес відбувсі в Києві).
3. Славістика в Київському університеті.
На початку 20 ст. була відсутня школа історії слов*ян, не існувало фахової кафедри. 1919 р. – передбачалось відкриття кафедри, але цього не відбулось. З 1920 р. – репресії, переорганізація. В 1933 р. – майже нікому було викладати. В період Другої світової війни – початок активного розвитку. 1946 р. – перші кроки діяльності кафедри. (Булаховський). Вчені: Брачкевич, Жебакрицький, Мартиненко, Кондюго, Антонюк, Брянцева, Кізченко. 1967 р. –заснування кафедри – кафедра історії зарубіжних соціалістичних країн, з 1996 р. –сучасна назва. Перший завідувач –Дзюбко (1967-1972), Джеджула (1972-1988), Яровий ( з 1988 р.).