- •1.Історія педагогіки, предмет, завдання курсу. Походження виховання.
- •2. Підходи світової науки до виникнення виховання як суспільного явища
- •3.Функції історії педагогіки.
- •4. Причини виникнення виховання. Концепції виникнення виховання.
- •6.Період первісного стада. Родовий лад. Період військової демократії.
- •7. Виникнення перших шкіл.
- •8. Виховання у давньому Єгипті, Індії, Китаї.
- •9.Освіта та виховання у Давній Греції. Педагогічна думка у Давній Греції.
- •10. Освіта та педагогічна думка у Давньому Римі.
- •11. Розвиток освіти у Візантії.
- •12. Виникнення і становлення писемної культури в Месопотамії.
- •13. Загальна характеристика культури та освіти епохи Середньовіччя.
- •14. Система середньовічних шкіл.
- •15. Перші університети.
- •16. Лицарська система виховання. Виховання дівчат в сім’ї та в умовах громадських закладів.
- •19. Українська народна педагогіка.
- •20. Освіта слов’ян. Розвиток церковних, монастирських шкіл. Аскетичне виховання.
- •21. Освіта й шкільництво в Київській Русі.
- •22. Педагогічні пам’ятки Київської Русі.
- •24. Педагоги-гуманісти періоду Відродження: в. Де Фельтре, ф. Рабле, е. Ротердамський, м. Монтень.
- •26. Структура освіти на українських землях XIV – XVII століттях.
- •27.Соціально-педагогічні ідеї ранніх соціалістів-утопістів: т. Мора та т. Кампанелли.
- •28. Життя та діяльність я. А. Коменського. Гносеологічні погляди педагога.
- •29. Мета і завдання виховання особистості дитини.
- •30. Вікова періодизація та система шкіл я. А. Коменського.
- •31. Розробка принципів навчання та класно-урочної системи.
- •32. Підручники я. А. Коменського.
- •33.Я. А. Коменський про моральне виховання та роль вчителя у вихованні.
- •34. Школи у країнах Західної Європи у XVII – XVIII століттях.
- •35. Провідні педагогічні ідеї та представники епохи Просвітництва.
- •36. Педагогічна система Дж. Локка
- •37. Педагогічні ідеї епохи Просвітництва в Німеччині (філантропінізм, філантропіни, філантропіністи).
- •41. Українські просвітителі XVII століття:
- •42. Створення Острозької, Києво-Могилянської, Тихоореанської академії
- •Києво-Могилянська академія
- •43. Педагогічні погляди ф. Прокоповича, г. Сковороди, я. Козельського, с. Яворського, м. Козачинського.
- •Педагогічні погляди
- •44. Розвиток козацької педагогіки.
- •45.Становлення та розвиток національних шкільних систем у західноєвропейських країнах та сша.
- •46.Ідея гармонійного виховання й. Г. Песталоцці. Теорія елементарної освіти.
- •47. А. Дістервег про навчання та підготовку вчителя.
- •Вимоги до вчителя.
- •48. Педагогічні погляди й. Герберта.
- •49. Ф. Фребель та його педагогічні ідеї.
- •Педагогічні ідеї
- •50. Система вітчизняної освіти у першій половині XIX століття.
- •1804 Року
- •52.Педагогічні погляди о. В. Духновича. Педагогічні погляди та просвітницька діяльність о.Духновича.
- •53.Життя та діяльність к. Д. Ушинського
- •54. Ідея загальнолюдського виховання м. І. Пирогова
- •55. Ідея вільного виховання л. Н. Толстого
- •56. Соціально-педагогічні погляди п. Ф. Лесгафта.
- •58. Стан освіти та науки у другій половині XIX століття. Освітні реформи 60-х років.
- •59. Ідея національного виховання м. Драгоманова.
- •60. Педагогічна діяльність п. Куліша та його “Граматика”.
- •61. М. О. Корф – основоположник малокомплектних шкіл в Україні.
- •62. Просвітницька діяльність х.Д. Алчевської
- •63. Педагогічні погляди і. Я. Франка
- •64.Педагогічна діяльність ю. Федьковича
- •65.Л.Українка як педагог
- •66.Тенденції розвитку шкільної освіти.
- •67.Провідні концепції реформаторської педагогіки у період з кінця XIX століття до першої світової війни.
- •68.Рух нового виховання.
- •69. Концепція “Ієна - план”
- •70. Вальфдорська педагогіка
- •71.Американська реформаторська педагогіка.
- •72. Виникнення педології.
- •73. Загальна характеристика освіти в Україні на початку XX століття.
- •74. “Просвіти” та їх діяльність в Україні.
- •75. Освітні реформи Центральної Ради.
- •76. Система освіти за доби Гетьманщини та Директорії.
- •77. Діяльність Народного Комісаріату Освіти в проведенні реформ освітньої галузі.
- •78. Просвітницька діяльність та педагогічні ідеї с. Русової, б. Грінченка.
- •80. Перші навчальні книги т. Лубенця.
- •81. Основні етапи педагогічної діяльності а. С. Макаренка.
- •82. Принципи виховання в концепції а. С. Макаренка.
- •83. Основні положення теорії а. С. Макаренка про колектив.
- •84. Використання елементів народної педагогіки у виховній роботі а. С. Макаренком.
- •85. Праця – фактор виховання. (а. С. Макаренко)
- •86. Засади родинного виховання у творчості а. С. Макаренка.
- •87.Сучасні оцінки педагогічної спадщини видатного педагога а. С. Макаренка.
- •88. Життя та діяльність в. О. Сухомлинського.
- •89. Гуманістична спрямованість виховання в. Сухомлинського.
- •90. Ідея всебічно розвиненої особистості в творчості в. О. Сухомлинського.
- •91. Ідея розвивального навчання в концепції в. О. Сухомлинського.
- •92. Трудова та суспільно-корисна діяльність в творчості в. О. Сухомлинського;
- •93. Морально-естетичне виховання за в. О. Сухомлинським.
- •94. Ідеї щодо значення родинного виховання в працях в. Сухомлинського.
- •95. Характеристика основних етапів розвитку освіти та педагогічної думки у радянський період.
- •96.Ідеї педагогів-новаторів щодо пошуку шляхів інтенсифікації навчання
- •97.Проблема удосконалення форм та методів навчання.
- •98.Розробка теорії та практики виховного процесу.
- •99. Проблеми педагогічної майстерності.
- •100.Створення центру гуманної педагогіки (ш. О. Амонашвілі).
- •102. Становлення змісту та шляхів національного виховання
19. Українська народна педагогіка.
Історичний шлях становлення й розвитку української народної педагогіки розпочинається ще в епоху первісного суспільства, общинно-родового ладу. Елементи цієї найдавнішої народної педагогіки простежуються, зокрема, у фольклорі, в давніх писемних пам’ятках епохи Київської Русі.
Пізніше, в козацькі часи, в Україні з”явилася дидактична література, що базувалася на християнському вченні та народній педагогіці. Найвизначніша її пам’ятка – “Учительноє євангеліє” Кирила Транквіліона-Ставровецького.
На народну педагогіку спирались виховні системи братських та січових шкіл XVI-XVII століття. Про це свідчить, зокрема, статут Львівської братської школи 1586 року. Починається він з викладу високих вимог до вчителя, його морального обличчя, почуття справедливості, демократизму. В дусі ж народної педагогіки мовиться про високу вимогливість до учня, суворий контроль. Однак, при цьому вчитель завжди повинен залишатись на рівні педагога, а не тирана.
Вперше питання про особливості національних виховних систем підняв видатний педагог К.Д.Ушинський. У праці “Про народність у громадському вихованні”.
Закономірності народної педагогіки на науковому рівні осмислив О.В.Духнович у своїй праці “Народная педагогия в пользу училищ и учителей сельских” (1857). Він є першовідкривачем терміну “народна педагогіка”, дослідником її принципів, методів, форм навчання.
Цілеспрямоване дослідження змісту народної педагогіки починається з 1920-х років. Так, у 1926 р. з”являється книжка Г.Виноградова “Народная педагогика”, де автор наголошує на необхідності її наукового вивчення, дає визначення народної педагогіки як суми знань і умінь, сукупності навичок і прийомів, застосовуваних для формування особистості..
Основні принципи, засоби й ідеали української педагогіки, виділяючи особливості трудового, морального, розумового, естетичного і фізичного виховання на різних історичних етапах розвитку, піднімає питання використання видатними вітчизняними педагогами традицій народної педагогіки
20. Освіта слов’ян. Розвиток церковних, монастирських шкіл. Аскетичне виховання.
Східні слов’яни створили оригінальну систему виховання, яка спиралася на древню первісну традицію. Виховання здійснювалось, передусім, у процесі включення дітей у конкретні види трудової діяльності дорослих.
Метою виховання у східних слов’ян були передача підростаючому поколінню трудових умінь, встановлених способів поведінки, релігійних уявлень, традицій, звичаїв, обрядів, а також підготовка мужнього воїна – захисника своєї землі.
У період матріархату і екзогамії діти до 5-6-річного віку виховувалися матір’ю. Пізніше хлопчиків передавали у спільні чоловічі житла, а дівчаток – у жіночі, де їхніми наставниками ставали брати і сестри по матері.
У V-VI ст. поширюється велика патріархальна сім’я, що складається з кількох поколінь родичів. Виховання дітей здійснюється за принципом родового колективізму.
Старші члени роду допомагали дітям оволодіти прийомами праці, правилами полювання, виготовленням знарядь праці, навичками військових дій, а також передавали їм заповіти предків, моральні норми та ознайомлювали з родовими звичаями і обрядами.
Виховання дітей у східних слов’ян чітко регламентувалося соціальними механізмами передачі досвіду, у якості яких виступали народні традиції, звичаї, обряди, ритуали та виробничі, моральні й правові форми діяльності, куди діти включалися з раннього віку. Вони передавали дітям зразки конкретної поведінки, вказували, що варто робити, а що не варто, формували у них соціально значимі якості .
Виховання охоплювало різні засоби впливу на дітей, де знаходила свій вияв народна педагогіка східних слов’ян: колискові пісні, загадки, прислів’я, приказки, ігри, хороводи. Основою моральних стосунків була общинна власність на засоби виробництва. Крім морального велика увага приділялась фізичному вихованню та засвоєнню гігієнічних правил.
Ідеологічною основою виховання була язичницька релігія. Діти разом з дорослими брали участь у народних святах, залучалися до культової діяльності, вивчали культові пісні і танці.
Найвищим досягненням східних слов’ян у ранньофеодальний період було створення буквенно-звукової графіки письма, яка стала однією з основ виникнення шкільного навчання.
Історичні джерела свідчать, що у IХ-Х ст. східні слов’яни вже використовували буквенно-звукову систему письма, і не тільки в релігійних цілях, а й для потреб торгівлі й ремесла. Такою системою письма була глаголиця. Глаголиця – це азбука, де звуки слов’янської мови передавалися грецькими буквами.