- •1.Історія педагогіки, предмет, завдання курсу. Походження виховання.
- •2. Підходи світової науки до виникнення виховання як суспільного явища
- •3.Функції історії педагогіки.
- •4. Причини виникнення виховання. Концепції виникнення виховання.
- •6.Період первісного стада. Родовий лад. Період військової демократії.
- •7. Виникнення перших шкіл.
- •8. Виховання у давньому Єгипті, Індії, Китаї.
- •9.Освіта та виховання у Давній Греції. Педагогічна думка у Давній Греції.
- •10. Освіта та педагогічна думка у Давньому Римі.
- •11. Розвиток освіти у Візантії.
- •12. Виникнення і становлення писемної культури в Месопотамії.
- •13. Загальна характеристика культури та освіти епохи Середньовіччя.
- •14. Система середньовічних шкіл.
- •15. Перші університети.
- •16. Лицарська система виховання. Виховання дівчат в сім’ї та в умовах громадських закладів.
- •19. Українська народна педагогіка.
- •20. Освіта слов’ян. Розвиток церковних, монастирських шкіл. Аскетичне виховання.
- •21. Освіта й шкільництво в Київській Русі.
- •22. Педагогічні пам’ятки Київської Русі.
- •24. Педагоги-гуманісти періоду Відродження: в. Де Фельтре, ф. Рабле, е. Ротердамський, м. Монтень.
- •26. Структура освіти на українських землях XIV – XVII століттях.
- •27.Соціально-педагогічні ідеї ранніх соціалістів-утопістів: т. Мора та т. Кампанелли.
- •28. Життя та діяльність я. А. Коменського. Гносеологічні погляди педагога.
- •29. Мета і завдання виховання особистості дитини.
- •30. Вікова періодизація та система шкіл я. А. Коменського.
- •31. Розробка принципів навчання та класно-урочної системи.
- •32. Підручники я. А. Коменського.
- •33.Я. А. Коменський про моральне виховання та роль вчителя у вихованні.
- •34. Школи у країнах Західної Європи у XVII – XVIII століттях.
- •35. Провідні педагогічні ідеї та представники епохи Просвітництва.
- •36. Педагогічна система Дж. Локка
- •37. Педагогічні ідеї епохи Просвітництва в Німеччині (філантропінізм, філантропіни, філантропіністи).
- •41. Українські просвітителі XVII століття:
- •42. Створення Острозької, Києво-Могилянської, Тихоореанської академії
- •Києво-Могилянська академія
- •43. Педагогічні погляди ф. Прокоповича, г. Сковороди, я. Козельського, с. Яворського, м. Козачинського.
- •Педагогічні погляди
- •44. Розвиток козацької педагогіки.
- •45.Становлення та розвиток національних шкільних систем у західноєвропейських країнах та сша.
- •46.Ідея гармонійного виховання й. Г. Песталоцці. Теорія елементарної освіти.
- •47. А. Дістервег про навчання та підготовку вчителя.
- •Вимоги до вчителя.
- •48. Педагогічні погляди й. Герберта.
- •49. Ф. Фребель та його педагогічні ідеї.
- •Педагогічні ідеї
- •50. Система вітчизняної освіти у першій половині XIX століття.
- •1804 Року
- •52.Педагогічні погляди о. В. Духновича. Педагогічні погляди та просвітницька діяльність о.Духновича.
- •53.Життя та діяльність к. Д. Ушинського
- •54. Ідея загальнолюдського виховання м. І. Пирогова
- •55. Ідея вільного виховання л. Н. Толстого
- •56. Соціально-педагогічні погляди п. Ф. Лесгафта.
- •58. Стан освіти та науки у другій половині XIX століття. Освітні реформи 60-х років.
- •59. Ідея національного виховання м. Драгоманова.
- •60. Педагогічна діяльність п. Куліша та його “Граматика”.
- •61. М. О. Корф – основоположник малокомплектних шкіл в Україні.
- •62. Просвітницька діяльність х.Д. Алчевської
- •63. Педагогічні погляди і. Я. Франка
- •64.Педагогічна діяльність ю. Федьковича
- •65.Л.Українка як педагог
- •66.Тенденції розвитку шкільної освіти.
- •67.Провідні концепції реформаторської педагогіки у період з кінця XIX століття до першої світової війни.
- •68.Рух нового виховання.
- •69. Концепція “Ієна - план”
- •70. Вальфдорська педагогіка
- •71.Американська реформаторська педагогіка.
- •72. Виникнення педології.
- •73. Загальна характеристика освіти в Україні на початку XX століття.
- •74. “Просвіти” та їх діяльність в Україні.
- •75. Освітні реформи Центральної Ради.
- •76. Система освіти за доби Гетьманщини та Директорії.
- •77. Діяльність Народного Комісаріату Освіти в проведенні реформ освітньої галузі.
- •78. Просвітницька діяльність та педагогічні ідеї с. Русової, б. Грінченка.
- •80. Перші навчальні книги т. Лубенця.
- •81. Основні етапи педагогічної діяльності а. С. Макаренка.
- •82. Принципи виховання в концепції а. С. Макаренка.
- •83. Основні положення теорії а. С. Макаренка про колектив.
- •84. Використання елементів народної педагогіки у виховній роботі а. С. Макаренком.
- •85. Праця – фактор виховання. (а. С. Макаренко)
- •86. Засади родинного виховання у творчості а. С. Макаренка.
- •87.Сучасні оцінки педагогічної спадщини видатного педагога а. С. Макаренка.
- •88. Життя та діяльність в. О. Сухомлинського.
- •89. Гуманістична спрямованість виховання в. Сухомлинського.
- •90. Ідея всебічно розвиненої особистості в творчості в. О. Сухомлинського.
- •91. Ідея розвивального навчання в концепції в. О. Сухомлинського.
- •92. Трудова та суспільно-корисна діяльність в творчості в. О. Сухомлинського;
- •93. Морально-естетичне виховання за в. О. Сухомлинським.
- •94. Ідеї щодо значення родинного виховання в працях в. Сухомлинського.
- •95. Характеристика основних етапів розвитку освіти та педагогічної думки у радянський період.
- •96.Ідеї педагогів-новаторів щодо пошуку шляхів інтенсифікації навчання
- •97.Проблема удосконалення форм та методів навчання.
- •98.Розробка теорії та практики виховного процесу.
- •99. Проблеми педагогічної майстерності.
- •100.Створення центру гуманної педагогіки (ш. О. Амонашвілі).
- •102. Становлення змісту та шляхів національного виховання
13. Загальна характеристика культури та освіти епохи Середньовіччя.
У Середньовіччі прийшло феодальне суспільство, в якому політична влада належала світським і духовним феодалам. Ідеологічною твердинею феодалізму стали релігія і церква, які монополізували науку, мистецтво та освіту.
Християнська церква стала головною ідеологічною силою європейського феодалізму. Весь розвиток культури та освіти Середньовіччя відбувався в світлі релігійної думки католицизму..
Учсні-церковники Середньовіччя, відомі в історії під назвою "схоластів".
Усі існуючі в ті часи школи знаходилися на утриманні церкви. Церква ж і визначала програми навчання і обирала склад учнів. Школи були трьох типів: монастирські, які відкривалися при монастирях для хлопчиків, що готувалися до релігійної діяльності, та для синів світських феодалів ; єпископські чи кафедральні, що відкривалися при єпископських резиденціях.
14. Система середньовічних шкіл.
Повітові та "зовнішні" монастирські і єпископські школи відвідували хлопчики віком від 7 до 15 років, де їх навчали читати, писати, рахувати і церковному співу. Всі учні вчилися в одному приміщенні, де кожен виконував особисте певне завдання. Точно встановленого строку навчання і навчальних програм не існувало. Спочатку учні зазубрювали молитви і псалми, а потім вчилися читати релігійні книги, писати, співати, вивчали арифметику . Книжки були рукописні і перші з них навіть без великих літер і розділових знаків. Тому доводилося навчатися не тільки складати літери в слова, а й розмірковувати, яка літера до якого слова відноситься. Навчання проводилось катехізичним способом . Учні заучували відповіді на запитання, що ставив учитель, не розуміючи їхнього змісту.
Дещо ширшим був зміст навчання у "внутрішніх" школах. Від своїх служителів церква вимагала не так вже й багато: знати молитви, вміти читати латиною Євангеліє , знати процес проходження церковних ритуалів.
У своїх школах церква не могла обійтися без деяких елементів світської освіти, яку феодальне суспільство успадкувало від Давнього Світу. Пристосувавши їх до своїх потреб, церква стала мимовільною їхньою хранителькою. Античні дисципліни, що викладалися в церковних школах, називались "сім вільних мистецтв". Під ними розумілися: граматика, риторика, діалектика та арифметика, геометрія, астрономія, музика .
На межі ХІ-ХП ст. виникла потреба до відкриття нових типів шкіл, головною особливістю яких було те, що вони створювалися приватними особами, тобто не утримувалися за рахунок церкви. Міські купці і ремісники були невдоволені як монополією церкви на школу, так і релігійним навчанням і вихованням дітей. Тому вони вимагали відкриття своїх шкіл, в яких навчання дітей проводилось би їх рідною мовою і допомагало б їм надалі у торгівельних справах та розвитку різних ремесел. Поступово такі школи були перетворені на міські початкові, які утримувались коштом міського самоврядування . У цих школах учні вчилися читати, писати, лічити та знайомилися з основами релігійних знань. Викладачів цих шкіл називали магістрами.