92. Трудова та суспільно-корисна діяльність в творчості в. О. Сухомлинського;

У праці "Проблеми виховання всебічно розвиненої особистос-тГ В.О.Сухомлинський пише: "Праця і тільки праця - основа все¬бічного розвитку особистості. Не може бути й мови про всебічний розвиток, якщо людина не пізнала радості праці". Заслугою вчено¬го є розроблення ним, у книзі "Павлиська середня школа", принци¬пів трудового виховання: єдність трудового виховання і загального розвитку особистості - морального, інтелектуального, естетичного, фізичного; розкриття та розвиток індивідуальності в праці; раннє включення у продуктивну працю; різноманітність видів праці; по¬стійність, неперервність праці; елементи продуктивної праці доро¬слих у дитячій праці; творчий характер праці, поєднання зусиль розуму і рук; спадкоємність змісту трудової діяльності; цілісний характер продуктивної праці; посильність трудової діяльності; єд¬ність праці та багатогранного духовного життя.

У процесі організації продуктивної праці педагогічний колек¬тив враховував особливості об'єктивних (зміст праці, її характер та цілі підготовки, час виконання трудових завдань) та суб'єктивних (рівень усвідомлення учнями необхідності участі в трудовій діяль¬ності, відповідний емоційний настрій) факторів. Враховуючи осо¬бливості даних факторів, у школі прагнули, щоб виконання за¬вдань поєднувалася з включенням у повний цикл сільськогоспо¬дарських робіт (колективно або невеликою групою), щоб потижне¬во кожен учень трудився 4-6 годин, а трудові процеси здійснювали¬ся під керівництвом вчителів, кращих спеціалістів чи колгоспників.

Центральною у педагогічній системі В.О.Сухомлинського є ідея гармонійно розвиненої особистості. Незадовго до відходу у небуття вчений підготував доповідь для захисту докторської дисе¬ртації за сукупністю робіт під назвою "Проблеми виховання всебіч¬но розвиненої особистості", де вчений розкриває складники всебі¬чного розвитку особистості учня у період його навчання. За тради¬ційного підходу до компонентів всебічного розвитку вчений, разом з тим, по-новому окреслює власне розуміння змісту виховання та шляхів його реалізації.

У розвитку особистості першорядного значення він надавав розумовому вихованню. Ідеалом школи є те, щоб у життя не всту¬пала жодна невихована у розумовому відношенні людина. Невігла¬си небезпечні для суспільства, незалежно від того, освічені вони чи ні. Невіглас не може бути щасливим сам і завдає нещастя іншим. Той, хто вийшов зі стін школи, може чогось і не знати, але він має бути розумною людиною. Розумова вихованість, на думку Сухо-млинського, нерівнозначна обсягу набутих знань: "Уся суть у тому, як відбувається життя знань у складній і багатогранній діяльності людини".

Важливе завдання школи педагог вбачав у формуванні стійких переконань вихованців. Знання стають переконаннями за умови, коли у школі живуть ці переконання - у взаємовідносинах між ви¬хованцями і педагогами, в їхніх вчинках, прагненнях, радощах і прикрощах. Моральний розвиток, писав педагог, є складне життяпереконань - їх народження, розвиток, зміцнення, вираження у вчинках.

Центральним у розвитку дитячої особистості, на думку вчено¬го, є трудове виховання. Особливого значення, у зв'язку з цим, він надавав єдності трудової культури і загального розвитку - мораль¬ного, розумового, естетичного, фізичного; розкриттю, виявленню і розвитку індивідуальності в праці, високій моральній сутності праці, її суспільно-корисній спрямованості. Педагог вважав за не¬обхідне широко залучати дітей та молодь до різноманітних видів продуктивної праці. Природно, що трудове виховання розпочина¬ється за шкільною партою, оскільки навчання є найважчою працею для школяра.

Загалом, розкриваючи особливості формування всебічно роз¬виненої особистості, вчений розкриває наступну педагогічну зако¬номірність: між виховними впливами існують десятки, сотні, тися¬чі залежностей і зумовленостей, а ефективність виховання визна¬чається тим, як ці залежності й зумовленості враховуються і реалі¬зуються на практиці.

Серед шляхів і засобів формування всебічно розвиненої особи¬стості у школі педагог вирізняв навчання, рідну природу, працю, слово, традиції, експериментування, багате духовне життя вихова¬нців. За словами вченого, школа стає "колискою народу", якщо в ній панують культ Матері, Батьківщини, Людини, культ Слова. Саме за цих умов і можливе формування юного громадянина.