76. Система освіти за доби Гетьманщини та Директорії.

Доба Гетьманату тривала сім з половиною місяців.

Незважаючи на складну політичну й соціальну обстановку, культура й освітянська справа розвивалися.

Керувало справою Міністерство народної освіти та мистецтв в особі міністрів Миколи Василенка, Петра Стебницького, Володимира Науменка, стикаючись весь час з опозицією в своїй праці. Початкові школи легко переходили на українську мову навчання, якщо були забезпечені відповідними вчителями. Тому велику увагу звертали на організацію навчання української мови в учительських семінаріях.

Складніше було з українізацією середніх шкіл. Не можна забувати, що міська людність переважно складалася з росіян, представників інших національних меншин та зрусифікованих українців. Батьківські комітети в середніх школах, як і переважна більшість педагогів, вороже ставились до українізації. Тому, щоб уникати конфліктів, гетьманське міністерство освіти вважало за доцільне відкривати нові українські гімназії, ніж українізувати російські. Наприкінці гетьманської доби в Україні було близько 150 українських гімназій. У гімназіях з російською мовою навчання як обов'язковий предмет було введено українську мову, історію та географію України, історію української літератури.

6 жовтня 1918 р. урочисто було відкрито в Києві перший Державний Український університет, а 22 жовтня — другий Український університет у Кам'янці — Подільському.

Тоді ж «Просвіта» та земство заснували в Полтаві Історико-філологічний факультет.

За Гетьманату також засновано Державний український архів, у якому мали бути зосереджені документи історії України, перевезені з архівів Москви і Петрограда, Національну галерею мистецтва. Український історичний музей, Українську національну бібліотеку.

1918 рік, за словами Дмитра Дорошенка, надовго може бути незрівнянним, недосяжним за кількістю видань і накладів. За цей час проведено українізацію шкіл усіх ступенів. Створено мережу українських книгарень. Відкрито чимало українських видавництв. Пожвавлюється робота з дітьми. Зокрема свята ялинки набувають національного спрямування. їх часто влаштовують на благодійні кошти або під час свята збирають пожертви для дітей — сиріт, сімей загиблих воїнів тощо.

За Директорії згуртовані біля міністерств українські кадри продовжують працювати. Вжито заходів до заснування українських ліцеїв. У перші два місяці Директорії видано кілька законів про права й поліпшення матеріального становища вчителів. При Міністерстві народної освіти продовжує діяти департамент дошкільного виховання, очолюваний Софією Русовою.

Міністри Міністерства народної освіти Петро Холодний та Іван Огієнко продовжували українізацію тогочасної школи.

Петро Холодний уклав законопроект про єдину національну школу від нижчого до вищого рівня для усіх дітей, незалежно від соціального та матеріального становища їхніх батьків. Проект єдиної школи в Україні було затверджено на законодавчому рівні. Надрукований у Кам'янці на Поділлі, він вибірково використовувався навіть більшовиками, оскільки інших програм не було.

Іван Огієнко сформулював концепцію розбудови освітньої системи України. її головною складовою була націоналізація школи як єдиної, знеросійщеної. Конкретним кроком до реалізації концепції був його наказ про «Правила українського правопису», складені Правописною Комісією

Але Директорія проіснувала лише кілька місяців.