- •1.Історія педагогіки, предмет, завдання курсу. Походження виховання.
- •2. Підходи світової науки до виникнення виховання як суспільного явища
- •3.Функції історії педагогіки.
- •4. Причини виникнення виховання. Концепції виникнення виховання.
- •6.Період первісного стада. Родовий лад. Період військової демократії.
- •7. Виникнення перших шкіл.
- •8. Виховання у давньому Єгипті, Індії, Китаї.
- •9.Освіта та виховання у Давній Греції. Педагогічна думка у Давній Греції.
- •10. Освіта та педагогічна думка у Давньому Римі.
- •11. Розвиток освіти у Візантії.
- •12. Виникнення і становлення писемної культури в Месопотамії.
- •13. Загальна характеристика культури та освіти епохи Середньовіччя.
- •14. Система середньовічних шкіл.
- •15. Перші університети.
- •16. Лицарська система виховання. Виховання дівчат в сім’ї та в умовах громадських закладів.
- •19. Українська народна педагогіка.
- •20. Освіта слов’ян. Розвиток церковних, монастирських шкіл. Аскетичне виховання.
- •21. Освіта й шкільництво в Київській Русі.
- •22. Педагогічні пам’ятки Київської Русі.
- •24. Педагоги-гуманісти періоду Відродження: в. Де Фельтре, ф. Рабле, е. Ротердамський, м. Монтень.
- •26. Структура освіти на українських землях XIV – XVII століттях.
- •27.Соціально-педагогічні ідеї ранніх соціалістів-утопістів: т. Мора та т. Кампанелли.
- •28. Життя та діяльність я. А. Коменського. Гносеологічні погляди педагога.
- •29. Мета і завдання виховання особистості дитини.
- •30. Вікова періодизація та система шкіл я. А. Коменського.
- •31. Розробка принципів навчання та класно-урочної системи.
- •32. Підручники я. А. Коменського.
- •33.Я. А. Коменський про моральне виховання та роль вчителя у вихованні.
- •34. Школи у країнах Західної Європи у XVII – XVIII століттях.
- •35. Провідні педагогічні ідеї та представники епохи Просвітництва.
- •36. Педагогічна система Дж. Локка
- •37. Педагогічні ідеї епохи Просвітництва в Німеччині (філантропінізм, філантропіни, філантропіністи).
- •41. Українські просвітителі XVII століття:
- •42. Створення Острозької, Києво-Могилянської, Тихоореанської академії
- •Києво-Могилянська академія
- •43. Педагогічні погляди ф. Прокоповича, г. Сковороди, я. Козельського, с. Яворського, м. Козачинського.
- •Педагогічні погляди
- •44. Розвиток козацької педагогіки.
- •45.Становлення та розвиток національних шкільних систем у західноєвропейських країнах та сша.
- •46.Ідея гармонійного виховання й. Г. Песталоцці. Теорія елементарної освіти.
- •47. А. Дістервег про навчання та підготовку вчителя.
- •Вимоги до вчителя.
- •48. Педагогічні погляди й. Герберта.
- •49. Ф. Фребель та його педагогічні ідеї.
- •Педагогічні ідеї
- •50. Система вітчизняної освіти у першій половині XIX століття.
- •1804 Року
- •52.Педагогічні погляди о. В. Духновича. Педагогічні погляди та просвітницька діяльність о.Духновича.
- •53.Життя та діяльність к. Д. Ушинського
- •54. Ідея загальнолюдського виховання м. І. Пирогова
- •55. Ідея вільного виховання л. Н. Толстого
- •56. Соціально-педагогічні погляди п. Ф. Лесгафта.
- •58. Стан освіти та науки у другій половині XIX століття. Освітні реформи 60-х років.
- •59. Ідея національного виховання м. Драгоманова.
- •60. Педагогічна діяльність п. Куліша та його “Граматика”.
- •61. М. О. Корф – основоположник малокомплектних шкіл в Україні.
- •62. Просвітницька діяльність х.Д. Алчевської
- •63. Педагогічні погляди і. Я. Франка
- •64.Педагогічна діяльність ю. Федьковича
- •65.Л.Українка як педагог
- •66.Тенденції розвитку шкільної освіти.
- •67.Провідні концепції реформаторської педагогіки у період з кінця XIX століття до першої світової війни.
- •68.Рух нового виховання.
- •69. Концепція “Ієна - план”
- •70. Вальфдорська педагогіка
- •71.Американська реформаторська педагогіка.
- •72. Виникнення педології.
- •73. Загальна характеристика освіти в Україні на початку XX століття.
- •74. “Просвіти” та їх діяльність в Україні.
- •75. Освітні реформи Центральної Ради.
- •76. Система освіти за доби Гетьманщини та Директорії.
- •77. Діяльність Народного Комісаріату Освіти в проведенні реформ освітньої галузі.
- •78. Просвітницька діяльність та педагогічні ідеї с. Русової, б. Грінченка.
- •80. Перші навчальні книги т. Лубенця.
- •81. Основні етапи педагогічної діяльності а. С. Макаренка.
- •82. Принципи виховання в концепції а. С. Макаренка.
- •83. Основні положення теорії а. С. Макаренка про колектив.
- •84. Використання елементів народної педагогіки у виховній роботі а. С. Макаренком.
- •85. Праця – фактор виховання. (а. С. Макаренко)
- •86. Засади родинного виховання у творчості а. С. Макаренка.
- •87.Сучасні оцінки педагогічної спадщини видатного педагога а. С. Макаренка.
- •88. Життя та діяльність в. О. Сухомлинського.
- •89. Гуманістична спрямованість виховання в. Сухомлинського.
- •90. Ідея всебічно розвиненої особистості в творчості в. О. Сухомлинського.
- •91. Ідея розвивального навчання в концепції в. О. Сухомлинського.
- •92. Трудова та суспільно-корисна діяльність в творчості в. О. Сухомлинського;
- •93. Морально-естетичне виховання за в. О. Сухомлинським.
- •94. Ідеї щодо значення родинного виховання в працях в. Сухомлинського.
- •95. Характеристика основних етапів розвитку освіти та педагогічної думки у радянський період.
- •96.Ідеї педагогів-новаторів щодо пошуку шляхів інтенсифікації навчання
- •97.Проблема удосконалення форм та методів навчання.
- •98.Розробка теорії та практики виховного процесу.
- •99. Проблеми педагогічної майстерності.
- •100.Створення центру гуманної педагогіки (ш. О. Амонашвілі).
- •102. Становлення змісту та шляхів національного виховання
73. Загальна характеристика освіти в Україні на початку XX століття.
Захисників режиму царського самодержавства зовсім не бентежила наявність мільйонів неписьменних в країні, оскільки вони вважали, що освіта породжує небажане для властей вільнодумство. В 1910 р. на Україні рівень письменності населення був нижчим середнього для всієї Європейської частини Російської імперії показника - 30%.
На 1000 чоловік населення в початкових, неповних середніх і середніх школах тут навчалося всього 67 учнів. Навіть початкову освіту вдавалося здобути лише незначній частині дітей трудящих. У Київському учбовому окрузі, до складу якого входили п'ять губерній, відвідувало школу лише 10 % дітей шкільного віку. Не кращим було становище і в інших учбових округах.
На всій території України не було жодного вищого навчального закладу з українською мовою викладання, жодної української школи, що перебувала б на державному утриманні.
В роки революції 1905-1907 рр. студенти Київського, Одеського, Харківського університетів домагалися запровадження лекційних курсів і практичних занять з історії України, української мови і літератури. Однак читання таких курсів явочним порядком деякими професорами було категорично заборонене після поразки революції, хоча царські власті й дозволили викладати курс «історії малоросійської словесності» як необов'язковий і до того ж лише російською мовою.
Після розгрому першої російської революції самодержавна реакція виступила в новий похід проти всіх «інородницьких товариств». На Україні були заборонені «просвіти», видання літератури і читання публічних лекцій українською мовою. В 1913 р. з виданих на Україні 5283 назв книг лише 176 вийшло українською мовою. З початком імперіалістичної війни царизм остаточно заборонив усі періодичні видання українською мовою. В 1915 р. на всій території України, включаючи зайняту тоді царськими військами Галичину, не лишалося жодної газети чи журналу українською мовою.
Царизм боявся широкого запровадження української мови в культуру і освіту, оскільки демократична громадськість, народні маси України, які виступали на захист рідної мови, відстоювали її права в культурному розвитку, одночасно висували й загальнодемократичні вимоги, зрештою спрямовані на повалення царського ладу.
Таким чином, на початку XX ст. могутнє революційне піднесення мас, зростання рівня їх політичної й національної самосвідомості значною мірою сприяли розвитку української культури. На цій хвилі розгортається творчість цілої плеяди українських, митців, учених, які збагатили вітчизняну і світову духовну скарбницю. І саме за таких умов, як ніколи раніше, виразно проявилося розмежування між тими суспільно-політичними силами, які виступали на захист української культури, мови, і тими, які всіляко гальмували їх розвиток. Широкі народні маси свої сподівання на повне духовне розкріпачення, на вільний розвиток української культури остаточно пов'язали з боротьбою за демократизацію громадського життя.