61. М. О. Корф – основоположник малокомплектних шкіл в Україні.

Корф Микола Олександрович (1834-1883) – видатний педагог і методист. Народився у Харко­ві. Закінчив петербурзький пан­сіон А.Я.Філіппова. У 1848-1854 роках навчався в Олексан­дрійському ліцеї (Петербург), після закінчення якого служив у Міністерстві юстиції. Створив мережу навчальних земських малокомплектних шкіл. М.О. Корф, виконуючи обов'язки го­лови повітової училищної ради у м. Олександрівську (нині м. Запоріжжя), багато зробив для створення у повіті нових нав­чальних земських шкіл, здійснював організацію недільних повто­рювальних шкіл. У створених М.О.Корфом початкових земських школах (з три­річним курсом навчання) заняття проводив один вчитель одночас­но у трьох класах. Підготовці вчителів для цих шкіл він віддавав багато сил, розроблюючи плани занять і методики проведення уро­ків, а також сам проводив уроки. Крім того, М.О.Корф організував проведення вчительських з'їздів. Значне місце у його педагогічній спадщині відведено ідеї загального обов'язкового навчання шля­хом досягнення загальної письменності населення. До важливих умов здійснення загального навчання М.Корф відносив:

а)обов'язкове навчання дітей різної статі, незалежно від їх на­ціонального походження і соціального статусу;

б)така організація навчально-виховного процесу, яка б гаран­тувала набуття дітьми дійсно корисних і міцних знань, умінь і на­вичок;

в)спільне навчання хлопчиків та дівчаток;

г)близькість школи до місця проживання учнів.

Основною метою загальноосвітньої школи М.Корф вважав під­готовку людини до життя, і до того ж людини розвинутої фізично і духовно. Школа при цьому має забезпечити надання учням різно­бічних гуманітарних і реальних знань, розвинути здатність до са­моосвіти, виховати у них такі моральні риси, як патріотизм, чес­ність, справедливість, любов до праці, дисциплінованість; сприяти зміцненню фізичних сил і здоров'я учнів і розвивати естетичні почуття.

Основними дидактичними правилами М.Корф називав такі:

1.Не вимагати від учнів заучування того, що їм не зрозуміло, але добиватися міцного запам'ятовування того, що ними добре за­своєно.

2.Доступність процесу навчання.

3.Привчати дітей до самостійної роботи.

У процесі навчання йти вперед, спираючись на досягнуте.

4. Наочність навчання.

З метою реалізації вищезазначених правил М. Корф написав підручник "Наш друг".

62. Просвітницька діяльність х.Д. Алчевської

Рішенням царського уряду недільні школи були офіційно закриті, оскільки, починаючи з другої половини ХІХ ст. в Україні різко загострились класові суперечності і політика самодержавства в галузі освіти була класово ворожою трудящим, «не загинула їх чудова благотворна діяльність». У перші дні переїзду з Курська до Харкова у культурному місті… я вся полум’яніла бажанням поринути в громадську діяльність і зробити в житті щось таке велике, хороше». У цій нелегальній недільній школі, розповідає Х.Д. Алчевська у щоденнику, навчалося 50 учениць, вчилися групами по 10–20 чоловік, відповідно до обставин і умов квартири. Недільна школа Алчевської мала з самого початку демократичне спрямування.

Харківська жіноча недільна школа була не лише зразковим навчальним закладом нового типу, а й своєрідним громадським методичним і об’єднуючим центром недільних шкіл всієї України, який відіграв велику роль в їх розвитку і поширенні, у становленні майбутньої системи освіти дорослих. Це яскраво підтверджують документи зв’язків Харківської недільної школи з навчальними закладами такого типу багатьох губерній Росії, культурних центрів Білорусії, Грузії, Казахстану, Киргизії, ряду зарубіжних країн, зокрема, Франції, Польщі, Німеччини тощо.

Наслідуючи кращі традиції недільних шкіл періоду першої революційної ситуації (1859–1861), школа Х.Д. Алчевської розглядала свою діяльність як суспільну. Вона була відкрита для всіх, хто хотів запозичити її досвід, і з вдячністю сприймала поради і зауваження щодо своєї діяльності. На її думку, навчання повинно вестись рідною мовою, послідовно, доступно. Навчальний процес повинен відзначатися застосуванням найефективніших прийомів, форм і методів навчання. Оскільки в системі багато уваги приділялось практиці, то у недільній школі використовувались словесні і практичні методи навчання, високо цінувались самостійні судження, висновки, пошуки.

Уже в перші роки офіційного існування Харківської недільної школи її вчителі наполегливо працювали над виробленням програм викладання. Так, у 1885 р. вчителі школи Х.Д. Алчевської здійснили перше видання вироблених і апробованих ними «Програм з усіх предметів навчання в недільній школі для дорослих і малолітніх учнів». Важливою складовою частиною загальної системи навчання в школі Алчевської була критико-бібліографічна робота, керівним центром якої виступала бібліотека. Все це стало передумовою для розробки і вдосконалення методів і прийомів:

- позакласного читання;

- проведення бесід і складання відгуків на прочитані книжки;

- створення критико-бібліографічного покажчика « Що читати народові?»;

- створення численних каталогів, рекомендаційних списків літератури.

Таким чином, Х.Д. Алчевська стала творцем нового методу в справі керуванням навчанням учнів – методу перепитування прочитаного, який давав подвійний результат: крім прямої мети – перевірки прочитаного, – вивчення читача. Х.Д. Алчевська також відіграла велику роль у становленні системи «педагогічні збори», на яких розв’язувались усі питання, що виникали у житті навчального закладу.

Виховна робота в недільній школі була невід’ємною частиною процесу навчання. Одним з найефективніших засобів у виховній роботі вчителі вважали шкільні свята. Учителі Харківської недільної школи працювали не тільки без будь-якої винагороди, а ще й вносили певну суму на утримання школи.

Великого значення надавали у Харківській недільній школі самоосвіті вчителів. З цією метою, поряд із бібліотекою для учнів, у школі з перших днів її існування ретельно комплектувалася бібліотека для вчителів. Самоосвіті вчителів сприяло також читання і обговорення на зборах педагогічних щоденників, до яких у школі Х.Д. Алчевської ставились надзвичайно уважно.