58. Стан освіти та науки у другій половині XIX століття. Освітні реформи 60-х років.

Освіта в другій половині 19 століття  З кінцем кріпосної епохи стало зрозуміло, що рівень освіти селян катастрофічно низький. У 70-х роках рівень неписьменності сільського населення досягав 85%. Не на багато відставали і міські жителі, серед яких початковій грамотою володів тільки кожен четвертий.

Поліпшити ситуацію вдалося завдяки розвитку земських і церковнопарафіяльних шкіл, в яких початкова освіта отримували не тільки діти, а й дорослі. Безліч церковнопарафіяльних шкіл було створено ентузіастами-просвітителями, які не тільки матеріально містили такі установи, а й особисто викладали в них.

Середня освіта надавали гімназії, в яких учні вивчали гуманітарні та природничі науки. До кінця століття були відкриті кілька гімназій, які орієнтувалися на викладання фізики і математики.

Значно зросла кількість вищих навчальних закладів, а число студентів університетів, в порівнянні з першою половиною 19 століття, збільшилася в 4 рази. У цей період можливість отримати вищу освіту з’явилася у жінок. Раніше це було заборонено на державному рівні.

Наука в другій половині 19 століття У цей період пережила значний підйом і російська наука. Молоде освічене покоління все більше приваблювала наукова діяльність. Випускники університетів, які показали хороші результати в освітньому процесі, отримали можливість стажування у європейських державах.

У цей період російськими науковими діячами були зроблені технічні відкриття світового масштабу: А. С. Поповим був винайдений перший в світі радіотелеграф, П. Н. Яблочкова і А. Н Лодигіним була створена перша лампа розжарювання.

Кінець 19 століття увійшов в російську історію як золотий вік хімії. Російськими вченими була розроблена теорія хімічної будови речовин, яка використовується і в даний час. На початку 70-х років, зробив свої знамениті відкриття Д.І. Менделєєв. Його періодична таблиця хімічних елементів стала основою подальшого вивчення науки. Книги, написані вченим ще за його життя, перевелись майже на всі мови світу.

Освітні реформи 60-х років

Під впливом громадського руху 60-х років царський уряд змушений був провести ряд реформ: селянську (скасування кріпосного права), судову, військову, шкільну, земську.

Підготовка до шкільних реформ велася протягом восьми років (починаючи з 1856 року). Вироблялися і перероблялися кілька разів проекти реформ. На початку 60-х років проекти реформ, у тому числі шкільних, були більш ліберальними, ніж наступні їх варіанти і закони, затверджені в 1863-1864 роках. В початкових школах викладалися закон божий, читання «по книгам цивільної та церковної друку », лист, чотири арифметичних дії і, де можливо, церковний спів. Всі викладання повинно вестися українською мовою. Приймалися у народні училища діти усіх станів. Там, де не було можливості відкрити окремо початкові училища для хлопчиків і дівчаток, допускалося спільне навчання. Навчання в початкових училищах могло бути платним або безкоштовним, по розсуд тих відомств, товариств та осіб, за рахунок яких училища містилися. Звичайно воно було безкоштовним.

Проект статуту гімназій кілька разів переробляв, обговорювалося педагогічної громадськістю і, нарешті, був затверджений 19 листопада 1864.

За цього статуту встановлювалося два типи гімназій: класична - з викладанням давніх мов - латинської та грецької і реальна - без давніх мов, обидві з семирічним строком навчання.

В реальних гімназіях в більшому обсязі в порівнянні з класичними викладалася математика (26 уроків в усіх класах на тиждень, у класичних 22), природознавство (23 уроку і 6 уроків), фізика і космографія (9 і 6 уроків), креслення (в реальних); в реальних гімназіях викладалися дві нових мови, в класичних лише одна з нових мов (французька або німецька). Решта предмети: російська мова, література, історія, географія - мали в усіх гімназіях однакову кількість уроків; російська мова в реальних гімназіях - на один урок більше. Тривалість уроку встановлювалася о 1 годині 15 хвилин.