
- •1.Історія педагогіки, предмет, завдання курсу. Походження виховання.
- •2. Підходи світової науки до виникнення виховання як суспільного явища
- •3.Функції історії педагогіки.
- •4. Причини виникнення виховання. Концепції виникнення виховання.
- •6.Період первісного стада. Родовий лад. Період військової демократії.
- •7. Виникнення перших шкіл.
- •8. Виховання у давньому Єгипті, Індії, Китаї.
- •9.Освіта та виховання у Давній Греції. Педагогічна думка у Давній Греції.
- •10. Освіта та педагогічна думка у Давньому Римі.
- •11. Розвиток освіти у Візантії.
- •12. Виникнення і становлення писемної культури в Месопотамії.
- •13. Загальна характеристика культури та освіти епохи Середньовіччя.
- •14. Система середньовічних шкіл.
- •15. Перші університети.
- •16. Лицарська система виховання. Виховання дівчат в сім’ї та в умовах громадських закладів.
- •19. Українська народна педагогіка.
- •20. Освіта слов’ян. Розвиток церковних, монастирських шкіл. Аскетичне виховання.
- •21. Освіта й шкільництво в Київській Русі.
- •22. Педагогічні пам’ятки Київської Русі.
- •24. Педагоги-гуманісти періоду Відродження: в. Де Фельтре, ф. Рабле, е. Ротердамський, м. Монтень.
- •26. Структура освіти на українських землях XIV – XVII століттях.
- •27.Соціально-педагогічні ідеї ранніх соціалістів-утопістів: т. Мора та т. Кампанелли.
- •28. Життя та діяльність я. А. Коменського. Гносеологічні погляди педагога.
- •29. Мета і завдання виховання особистості дитини.
- •30. Вікова періодизація та система шкіл я. А. Коменського.
- •31. Розробка принципів навчання та класно-урочної системи.
- •32. Підручники я. А. Коменського.
- •33.Я. А. Коменський про моральне виховання та роль вчителя у вихованні.
- •34. Школи у країнах Західної Європи у XVII – XVIII століттях.
- •35. Провідні педагогічні ідеї та представники епохи Просвітництва.
- •36. Педагогічна система Дж. Локка
- •37. Педагогічні ідеї епохи Просвітництва в Німеччині (філантропінізм, філантропіни, філантропіністи).
- •41. Українські просвітителі XVII століття:
- •42. Створення Острозької, Києво-Могилянської, Тихоореанської академії
- •Києво-Могилянська академія
- •43. Педагогічні погляди ф. Прокоповича, г. Сковороди, я. Козельського, с. Яворського, м. Козачинського.
- •Педагогічні погляди
- •44. Розвиток козацької педагогіки.
- •45.Становлення та розвиток національних шкільних систем у західноєвропейських країнах та сша.
- •46.Ідея гармонійного виховання й. Г. Песталоцці. Теорія елементарної освіти.
- •47. А. Дістервег про навчання та підготовку вчителя.
- •Вимоги до вчителя.
- •48. Педагогічні погляди й. Герберта.
- •49. Ф. Фребель та його педагогічні ідеї.
- •Педагогічні ідеї
- •50. Система вітчизняної освіти у першій половині XIX століття.
- •1804 Року
- •52.Педагогічні погляди о. В. Духновича. Педагогічні погляди та просвітницька діяльність о.Духновича.
- •53.Життя та діяльність к. Д. Ушинського
- •54. Ідея загальнолюдського виховання м. І. Пирогова
- •55. Ідея вільного виховання л. Н. Толстого
- •56. Соціально-педагогічні погляди п. Ф. Лесгафта.
- •58. Стан освіти та науки у другій половині XIX століття. Освітні реформи 60-х років.
- •59. Ідея національного виховання м. Драгоманова.
- •60. Педагогічна діяльність п. Куліша та його “Граматика”.
- •61. М. О. Корф – основоположник малокомплектних шкіл в Україні.
- •62. Просвітницька діяльність х.Д. Алчевської
- •63. Педагогічні погляди і. Я. Франка
- •64.Педагогічна діяльність ю. Федьковича
- •65.Л.Українка як педагог
- •66.Тенденції розвитку шкільної освіти.
- •67.Провідні концепції реформаторської педагогіки у період з кінця XIX століття до першої світової війни.
- •68.Рух нового виховання.
- •69. Концепція “Ієна - план”
- •70. Вальфдорська педагогіка
- •71.Американська реформаторська педагогіка.
- •72. Виникнення педології.
- •73. Загальна характеристика освіти в Україні на початку XX століття.
- •74. “Просвіти” та їх діяльність в Україні.
- •75. Освітні реформи Центральної Ради.
- •76. Система освіти за доби Гетьманщини та Директорії.
- •77. Діяльність Народного Комісаріату Освіти в проведенні реформ освітньої галузі.
- •78. Просвітницька діяльність та педагогічні ідеї с. Русової, б. Грінченка.
- •80. Перші навчальні книги т. Лубенця.
- •81. Основні етапи педагогічної діяльності а. С. Макаренка.
- •82. Принципи виховання в концепції а. С. Макаренка.
- •83. Основні положення теорії а. С. Макаренка про колектив.
- •84. Використання елементів народної педагогіки у виховній роботі а. С. Макаренком.
- •85. Праця – фактор виховання. (а. С. Макаренко)
- •86. Засади родинного виховання у творчості а. С. Макаренка.
- •87.Сучасні оцінки педагогічної спадщини видатного педагога а. С. Макаренка.
- •88. Життя та діяльність в. О. Сухомлинського.
- •89. Гуманістична спрямованість виховання в. Сухомлинського.
- •90. Ідея всебічно розвиненої особистості в творчості в. О. Сухомлинського.
- •91. Ідея розвивального навчання в концепції в. О. Сухомлинського.
- •92. Трудова та суспільно-корисна діяльність в творчості в. О. Сухомлинського;
- •93. Морально-естетичне виховання за в. О. Сухомлинським.
- •94. Ідеї щодо значення родинного виховання в працях в. Сухомлинського.
- •95. Характеристика основних етапів розвитку освіти та педагогічної думки у радянський період.
- •96.Ідеї педагогів-новаторів щодо пошуку шляхів інтенсифікації навчання
- •97.Проблема удосконалення форм та методів навчання.
- •98.Розробка теорії та практики виховного процесу.
- •99. Проблеми педагогічної майстерності.
- •100.Створення центру гуманної педагогіки (ш. О. Амонашвілі).
- •102. Становлення змісту та шляхів національного виховання
7. Виникнення перших шкіл.
Найдревнішими у людській цивілізації вважаються піктографічні школи. Ці школи виникли за 7 тис. років до н.е. на території нинішньої Мексіки.
За пізніших часів перші школи з'являються в країнах Сходу:Ассірії, Вавилоні, Єгипті, Китаю, Індії. Поступово виникли писемність, початки математики, астрономії та прикладних наук.
Приблизно у IV тисячолітті до н.е. відбулося об'єднання невеличких держав на берегах річки Ніл. Саме у цей період І з'являються два типи шкіл: школи жерцівта школи писців.
Загалом в школах жерців навчалися хлопчики із жрецьких родин. Кількість учнів становила не більше 10. Вони вивчали ієрогліфи (читання), письмо, рахунок, арифметику, астрономію, астрологію, давньоєгипетський релігійний культ. Школи ці влаштовувалися при храмах і називалися рамессеум. Термін навчання сягав до десяти років, оскільки надто складно давалося оволодіння магією, чаклунством, народною медициною, а також навичками зображення ієрогліфів. Всіма цими знаннями, уміннями володіли жреці, що становили пануючу касту у Єгипті. Оволодіння грамотою, науками набувало тут кастового й релігійного характеру Саме у цих закладах готували майбутніх державних чиновників Єгипту.
У Древньому Китаї перші навчальні заклади з'явилися на початку періоду Шань-Інь (1766 р. до н.е.). У ці часи школи мали назви: Сян, Сюй, Сюе. Зміст навчання у школах древнього Китаю передбачав оволодіння такими знаннями: мистецтвом "Л/о-/", етикетом, письмом, лічбою, музикою, стрільбою з лука, керуванням колісницею. Загалом, навчалися у школах понад 15 років. Лише біля 10 років хлопчики витрачали для того, щоб навчитися читати й писати ієрогліфи .
З часом у країні виник нечуваний культ писемності, ієрогліфа, культ конфуціанських освічених моралістів-начотчиків, вче-них-чнновників, які вміють читати, розуміти і тлумачити мудрість священних книг, прошарок письменних інтелектуалів, які зосередили в своїх руках монополію на знання, освіту й керівництво, зайнявши в Китаї місце, яке в інших суспільствах посідало дворянство, духовенство, бюрократія разом узяті.
8. Виховання у давньому Єгипті, Індії, Китаї.
У Давньому Єгипті школи з'явилися у III тис. до н. е. разом з виникненням писемності. Тут існували двірцеві школи, школи для жерців, школи писарів, школи для різних службовців. У них користувалися ієрогліфічним письмом, яке налічувало до 700 ієрогліфів. Учні писали чорною фарбою на папірусі за допомогою тонкої бамбукової палички. У школі при палаці фараона заняття тривали з ранку до пізнього вечора. Тут панувала сувора дисципліна, використовували тілесні покарання. Майбутні чиновники навчалися читанню, письму, лічбі, гімнастичним вправам, плаванню і гарним манерам. У школах для жерців, крім знань із загальних предметів, давали релігійну освіту, навчали астрономії та медицини. Діти вищої знаті здобували освіту у військових школах, звідки виходили воєначальники.
У Давній Індії (III тис. до н. е.) виховання було кастовим. Існували школи лише для двох вищих станів: брахманів і кшатріїв (військової знаті). Школу брахманів очолював учитель. Навчання в ній тривало 10-- 12 років (від 6-12 до 22-24 років). Під час навчання діти проживали у будинку вчителя, поралися у його господарстві. У школі брахманів з дітей найвищої касти готували служителів Бога, які своє життя присвячували вивченню священних книг - Вед. У школах кшатріїв навчалися діти військової знаті, опановуючи науку володіння зброєю, їзду верхи, гімнастичні вправи, а також математику, поезію, музику, етику і танці. Найнижчі касти (вайшії - хлібороби, скотарі, торговці; шудри - нащадки підкореного доарійського населення, дрібні ремісники) не могли здобувати освіту.
У Давньому Китаї писемність виникла в II тис. до н. е., що започаткувало навчання грамоти. Воно було тривалим і доступним лише дітям із заможних родин. До появи загальноосвітніх шкіл у Китаї існували так звані общинні школи, в яких юнаків безкоштовно навчали стрільби з лука, пісень та обрядів, згодом - їзди верхи, письма і лічби. Навчання починалося з шести років. Основними його методами були запам'ятовування, наслідування, обмеження свободи та ініціативи. У школах панувала сувора дисципліна, застосовували тілесні покарання. Для підготовки чиновників діяли спеціальні навчальні заклади. Згодом було відкрито вищі аристократичні школи, в яких навчали ораторського мистецтва, філософії, релігійної моралі, астрономії, медицини та ін.
Першу приватну школу в Давньому Китаї відкрив історик, філософ, державний діяч, релігійний учитель Конфуцій (прибл. 551-479 дон. е.). У філософських школах навчали ораторського мистецтва, риторики, логіки, вміння полемізувати, дискутувати. Саме в Китаї вперше було запроваджено складання екзамену для тих, хто хотів стати вченим або чиновником.