56. Соціально-педагогічні погляди п. Ф. Лесгафта.

Петро Францович Лесгафт (1837-1909) — видатний вчений у сфері анатомії і фізіології, лікар, основоположник системи фізичного виховання у Росії.

На думку Лесгафта, виховання разом з соціальним середовищем відіграє вирішальну роль у формуванні дитини. Виступав проти теорій спадковості.

Мета освіти і виховання, за Лесгафтом, повинна полягати у забезпеченні гармонійного розвитку людини (фізичне, розумове, моральне, естетичне і трудове виховання).

Лесгафт критикував стару школу і виступав за створення нової, яка дає наукову, пов’язану з життям освіту. Завдання загально­освітньої школи, як він вказував, – сприяти розвитку мислячих і свідомо діючих людей.

Особливо цінною є розроблена ним система фізичного виховання. Фізичне виховання дітей і молоді розумів досить широко – як фізичну освіту і культуру. У ньому Лесгафт бачив невід’ємну складову всебічного розвитку людини, що знаходиться у тісному зв’язку з розумовим і моральним розвитком.

Система фізичних вправ має бути природною і охоплювати всі групи суглобів і м’язів. Він вимагав враховувати у процесі фізичного виховання анатомо-фізіологічні і психологічні особливості дітей. Ба­гато зробив для розробки теоретичних питань анатомії і фізіології людини і застосування їх у фізичному вихованні (архітектоніка кісток і їх взаємозв’язок, розвиток суглобів, значення нервової системи тощо).

Лесгафт приділяв значну увагу проблемам сімейного виховання дітей. У сім’ї, на його думку, слід з повагою ставитись до особис­тості дитини, визнавати за нею право на вільну розумну діяльність. Він вказав на основні принципи сімейного виховання: дотримання дітьми правил гігієни, поєднання слова й діла у поведінці дітей і дорослих, розумна організація дитячих ігор, правильні взаємо­відносини між батьком і матір’ю, між батьками і дітьми та ін.

Великого значення Лесгафт надавав розвитку жіночої освіти. Він вимагав широкої наукової освіти для жінок, їх всебічного розвитку. Вказував, що це потрібне, насамперед, жінці-матері.

57.Т. Г. Шевченко про виховання особистості

Ведучи наполегливу боротьбу за народну освіту Т. Шевченко не міг облишити вчителя, впливу виховання на формування його особи.

Роль сім’ї у вихованні людини

Винятково важливу роль у правильному виховані людини Тарас Григорович відводив сім’ї, побожно ставився до жінки – матері: "Слово мати – велике, найкраще слово!". Глибокою повагою до матері-трудівниці пройнято багато його творів ("Катерина", "Наймичка", "Сова").

Разом з цим на сторінках творів Шевченка зображені і сім’я, у якій виховувались нероби, егоїсти. У гостро сатиричному плані показані батьки – представники середніх верств населення, які будь якими засобами намагалися ввести своїх дітей у "вищий" світ (проблема актуальна і сьогодні). Так, у п’єсі "Назар Стодоля" він висміює сотника, котрий намагався віддати свою дочку Галю за старого, але багатого полковника.

У повісті "Княгиня" дівчина із заможної сім’ї любить сина хуторянина Ячного. Та мати не дозволяє Катрусі вийти заміж за коханого. "Чтобы я свою единственную дочь отдала за хуторянина, за гречкосия! Нет, лучше я её в гроб положу, чем увижу её, мою милую Катеньку, на хуторе Ячного! Что она там будет делать – индыков кормить, гусей заганять? Нет, не для того я её на свет народила, не для хутора Ячного я её воспитывала…Князя или генерала, да и только". І таки віддала свою доньку за князя Мордатого, який із своєю "драгунією" пропив усе майно, спалив садибу і все село, Катруся ж у наслідок цього збожеволіла.

Надзвичайно велику увагу Т. Г. Шевченко надавав трудовому вихованню. Тільки в праці людина може знайти справжнє задоволення, і тому вона повинна займати домінуюче місце в житті кожного. "Человек трудолюбивый, – читаємо в повісті "Капитанша". – по-моему, самый счастливый человек… Завидую и всегда буду завидовать тебе, счастливый, благородный труженик".

Однак він розрізняв працю, яка задовольняє потреби трудящих, і працю, що виснажує і від якої стогнуть мільйони знедолених.

Отже, підбиваючи підсумки вищесказаного, ми можемо впевнено сказати, що Т. Г. Шевченко у своїх віршах, повістях, драмах, епістолярній спадщині висловив багато думок про освіту і виховання, про роль сім’ї у становленні молодої людини. Він поклав своє життя на вівтар боротьби за краще майбутнє свого народу, за створення такого ладу, в якому всі діти здобували б освіту і виховувались у вільній, творчій праці.