26. Структура освіти на українських землях XIV – XVII століттях.

Розповсюдже письменності серед населення було досить широким. Зустрічаються графіті — написи на камені, стінах, дереві. У Звенигороді Галицькому і в Бересті знайдено берестяні грамоти, у Звенигороді, Перемишлі, Галичі, Львові — бронзові стилуси для письма на воскових табличках.

Церковна монополія на освіту надавала переважно богословського характеру, застосовувався принцип навчання читанню складами і письму.

Українська мова стала мовою діловодства, дипломатії, приватного листування на території Великого князівства Литовського.

У цей період початкові школи існували в містах, при великих церквах і монастирях і в маєтках деяких магнатів. Навчали дяки-"уставники", яким платили зерном та іншими продуктами. Вчилися або в будинку дяка, або в приміщенні при церкві. Вивчали читання, письмо і церковний спів. Підручниками служили «Часослов» і «Псалтир».

Були люди і освіченіші, які знали іноземні мови, працювали в князівських і єпископських канцеляріях. Вони готували тексти грамот, проводили облік, вели дипломатичну переписку. За князя Данила Галицького при його дворі вважалося цілком нормальним знання 5—7 мов.

Вихідці з України навчалися також в університетах Європи. У документах паризької Сорбонни імена студентів-українців, а також бакалаврів, ліценціатів і магістрів зустрічаються вже з другої половини XIV століття. У середині XV століття в Європі було вже декілька докторів українців (Юрій Дрогобич, Павло Русин). Юнаки з України — діти шляхтичів, міщан — навчалися і в Болонському, Краківському, Празькому університетах. Юрій Дрогобич (1450—†1495) в 1481—1482 рр. був ректором університету медицини та вільних мистецтв у Болоньї.

Цифрова система того часу була надто незручною: для кожного розряду чисел існували особливі буквенні позначення з титлом; поняття нуля було відсутнє; простий дріб означався словесно Десятковий дріб не застосовувався. Все це утруднювало математичні дії.

З поступовим розвитком в XIV — XV століть торгівлі, відновленням дипломатичних зв'язків, відродженням паломництва відбувалося розширення географічного кругозору людей. До того часу належить складання безлічі рукописних збірок, що містили справжні і докладні описи Константинополя, Палестини, Західної Європи та інших земель.

На Русі XIV — XV століть було розвинене вчення про неминучість кінця світу і божественного суду над людством. Через соціальні потрясіння ці ідеї набували форми реального очікування «другого пришестя» Христа.

Умонастрій епохи, звичайно, не вичерпувався цими ідейними течіями, але в них сфокусувалися найважливіші життєві уявлення людини XIV — XV ст., і саме вони зумовлювали характер тих зрушень, які сталися в історико-культурному процесі того часу.

27.Соціально-педагогічні ідеї ранніх соціалістів-утопістів: т. Мора та т. Кампанелли.

Проблеми справедливого суспільного устрою, де б не було соціальних конфліктів, поділу на багатих і бідних, громадянського виховання, яке мало б забезпечити таку гармонію, турбували передових людей на межі двох епох Відродження та Нового часу.

Гостре відображення цих проблем є у творчості соціалістів-утопістів Т.Мора і Т.Кампанелли. Томас Мор у своїй знаменитій “Золотій книжці про найкращий суспільний лад і про новий острів Утопію” Т.Мор говорить про необхідність надати всім громадянам можливості “духовної свободи і освіти”, він піддає нищівній критиці сучасне йому суспільне життя, приватну власність, як основне суспільне лихо, малює картину більш справедливого, на його думку, соціалістичного ладу. Т.Мор намагався розв’язати проблему усунення бідності, покласти початок загальному благополуччю. Шлях до них полягає в знищенні права власності.

У другій частині “Утопії” Мор змальовує соціалістичне суспільство де всі громадяни працюють по 6 год. на день, де немає приватної власності і між громадянами існує цілковита економічна і майнова рівність. “Молодші члени суспільства готуються до життя. Землеробства вчаться всі й дитинства, частково в школі шляхом засвоєння теорії, частково на найближчих до міста полях, куди діти виводять наче для гри, між тим там вони не тільки дивляться, але під приводом фізичних вправ також і працюють”, (10, с. 117 118). Кожний молодий утопієць, чоловік чи жінка, повинен, крім того, навчатись принаймні одного ремесла. Вивчивши це ремесло, він може за своїм вибором зайнятись вивченням інших ремесел.

В “Утопії” Мор значну увагу приділяє питанням виховання. Він відзначає, що всім дітям дається однакове суспільне виховання і початкова освіта. Таким чином, вже на початку ХXI ст. Мор висунув ідею загального обов'язкового навчання. Частина найздібніших юнаків, за рекомендацією вчителів і вибором народу, виділяється для занять науками і мистецтвами. Якщо учень не виправдовує надій, його відкликають із школи і призначають на фізичну роботу. і, навпаки, багато ремісників, які самоосвітою здобули глибокі знання, переводяться до “класу вчених”. Розумові заняття вважаються в утопійців однією з найбільших насолод.

Великого значення надає Мор фізичному вихованню, дотримуючись при цьому афінської системи фізичного виховання: розвиток гімнастикою, військовими вправами здорового, сильного і красивого тіла.

Ідеї Т.Мора про широку самоосвіту, освіту дорослих, вплив соціального середовища на формування особистості представляють інтерес для соціальної педагогіки. Він намагався досягти соціального миру у суспільстві, ліквідувати бідність, покласти початок загальному благополуччю.

Томазо Кампанелла майже через 100 років після “Утопії” теж висунув ідею соціалістичного виховання, написавши “Місто Сонця”». На чолі “держави Сонця” стоїть жрець-філософ – “Сонце”. Приватної власності немає, всі громадяни повинні працювати, кожний одержує за потребою. Для всіх дітей запроваджено суспільне виховання. Новонароджені діти виховуються в суспільних виховних закладах. Виховання повинно бути організоване так, щоб діти розвивали свої сили і здібності. При навчанні широко застосовується екскурсії в природу і майстерні ремісників, на поля і пасовища.

Отже, в соціально-педагогічних поглядах Кампанелли центральне місце займає ідея створення єдиної світової держави, що повинно мати своїм наслідком усунення всіх конфліктів між людьми і встановлення миру і щастя на землі.