5. Розкрийте взаємозв’язок самооцінки та рівня домагань як факторів мотивації. Наведіть приклади

Рівень домагань - прагнення досягненню цілей тієї ступеня складності, на яку людина вважає себе здатним.Рівень домагань може бути приватним, коли в основі його лежить самооцінка у відповідній області, наприклад, досягнення в спорті або зайняти певне місце в сімейних відносинах. Самооцінка сприяє автономної мотивації діяльності і збільшує її ефективність. У особистості виробляється потреба досягнення стандарту референтної мікрогрупи. Якщо цього не відбувається, включається когнітивний дисонанс і особистість йде від негативних переживань З самооцінки починається самовиховання. Людина повинна знати, які якості слід виховувати у себе. Самооцінка формується шляхом порівняння себе з іншими людьми і шляхом зіставлення рівня своїх домагань з результатами своєї діяльностіСамооцінка залежить від багатьох факторів. Це і рівень розвитку здібностей і домагань, і середній рівень оцінок у колективі та інші. Підвищення самооцінки та рівня домагань позитивно відбитися на продуктивності діяльності. Дисгармонійний тип, а саме підвищення рівня домагань щодо самооцінки за умови його адекватності, хоч і дає збільшення продуктивності навчальної діяльності, але пов'язаний зі зростанням рівня тривожності, негативно позначається на стані здоров'я учнів. Найбільш несприятливим типом сполучення є наявність середньої самооцінки та низького рівня домагань: воно не призводить до результативності навчальної діяльності через ослаблення мотивації школярів, але може збільшити зростання захворюваності школярів При сприятливому поєднанні рівня домагань і самооцінки може формуватися збалансована особистість, а при розбіжності їх - дискомфорт, що викликає підвищення тривожності. Дуже важливо, що б самооцінка і рівень домагань не перевищували один одного, тому що якщо буде навпаки, то це буде негативно позначатися на навчальній діяльності та на здоров'я підлітків. Самооцінка та рівень домагань впливають на соціальне становище підлітків в групі і на формування підлітка як особистість та її стосунки з оточуючими.

6. Визначте психологічний зміст поняття “аперцепція”.

Аперце́пція (лат. ad — до і лат. perceptio — сприймання) — залежність сприймання від попереднього досвіду особистості. Апперцепція є виявом загального закону, за яким зовнішні предмети і явища визначають зміст психічної діяльності, діючи через внутрішні суб'єктивні умови, що склалися в ході попереднього розвитку індивіда в результаті його взаємодії з середовищем. Сприймання залежить не тільки від об'єкта, а й від суб'єкта, від наявних у нього потреб, інтересів, уявлень, понять тощо. Безпосередні враження від об'єкта активізують певні сліди минулих вражень; вони включаються у склад попереднього досвіду, завдяки чому сприймання відбувається швидше, набуває вибірковості й осмисленості. Термін «Апперцепція» був введений Г. В. Лейбніцем. Й. Ф. Гербарт вважав, що всяке нове подання усвідомлюється і тлумачиться за умови його зв'язку із спорідненими уявленнями минулого досвіду, які він назвав апперцепіруючою масою. Сам же процес з'єднання і є апперцепція. Саме апперцепція визначає виразність, правильність і міцність сприйняття і засвоєння нового знання. Розвинуте Гербартом розуміння апперцепції з'явилося теоретичною основою його педагогічного вчення про принципи і прийоми засвоєння знань (побудови уроку, наступності, послідовності і т. ін.). Поняття «Апперцепція» отримало широке розповсюдження в психології завдяки роботам В. Вундта, надала йому сенс пояснювального принципу роботи свідомості. Вундт поставив у залежність від апперцепції складні діяльності свідомості — увага, мислення, а також вольові процеси. Апперцепція знаходить своє пояснення в системній роботі кори великих півкуль головного мозку.