- •1. Метеорологія і кліматологія як науки
- •2. Методи кліматичних та метеорологічних досліджень
- •3.Історія метеорології і кліматології
- •Методи дослідження атмосфери
- •10. Просторово часові закономірності добових і річних змін температури повітря
- •Приземні інверсії
- •Висотні інверсії
- •13. Основні типи річних змін температури повітря
- •15. Закономірності розподілу атмосферного тиску
- •14. Загальна характеристика атмосферного тиску та методи його вимірювання
- •16.Основні форми баричного поля та особливості їх розвитку
- •17.Загальна характеристика вітру
- •18. Фізичні сили які діють в атмосфері
- •19. Особливості насичення води в атмосфері
- •20. Основні гідрофізичні властивості атмосфери
- •21. Атмосфера є дуже турбулентним середовищем в якому спостерігаются висхідні рухи повітря.
- •22. Адіабатичні процеси в атмосфері. Рівні конденсації та конвекції Адіабатичні процеси в атмосфері
- •Сухоадіабатичні зміни температури повітря
- •Вологоадіабатичні зміни температури повітря
- •23. Морфологічна класифкація хмар
- •24. Генетична класифікація хмар
- •25. Атмосферні опади та їх класифікація
- •26. Географічна класифікація повітряних мас
- •27. Термодинамічна класифікація повітряних мас Термодинамічна класифікація повітряних мас
- •28.Атмосферні фронти
- •29.Баричні системи атмосфери та їх вплин на умови погоди
- •30. Загальна циркуляція атмосфери
- •32.Комірка Ферелла
- •33.Полярна комірка
- •Механізм[ред. • ред. Код]
- •34. Місцеві циркуляційні системи атмосфери
- •35. Поняття клімату та загальна схема кліматоутворення
- •36. Кліматоутворюючі фактори
- •Клімат листяних лісів помірної зони.
- •Мусонний клімат помірних широт.
- •Клімат вологого субтропічного лісу.
- •Клімат позатропічних пустель.
- •38. Класифікація кліматів Кеппенна –Треварта
- •39. Мікроклімат та закономірності його формування
- •40. Кліматичне районування
- •41. Космічні фактори змін клімату
- •42.Антропогенні фактори зміни клімату
- •43. Зміни клімату в період інструментальнгих спостережень. Зміна клімату в майбутньому
- •44. Приземні карти погоди та карти баричної топографії
- •45. Правила переміщення і трансформації повітряних мас
- •46. Прогнози погоди та їх класифікація
- •47. Фактори формування арктичного і кліматичного поясів
- •50. Фактори формування субтропічних поясів
- •51. Фактори формування тропіків
- •52. Субеекваторіальні пояси
- •54. Клімат України
16.Основні форми баричного поля та особливості їх розвитку
Зі збільшенням висоти над рівнем моря атмосферний тиск швидко падає. На висоті 5,5 км він удвічі менший, ніж на рівні моря. На одній і тій самій висоті тиск змінюється в зв'язку зі зміною температури і вологості повітря. У процесі нагрівання повітря розширюється і стає легшим. Водяна пара, що легша за повітря, також знижує тиск.
Баричні поля-системи розподілу атмосферного тиску, що характеризуються певним розміщенням ізобар на картах погода. Є головні-циклоні, антициклони, та вторинні- улоговини, гребені, сідловини
Цикло́н — атмосферний вихор з низьким тиском в центрі. Вітри в циклоні впівнічній півкулі дмуть проти годинникової стрілки, і в нижньому шарі відхиляються до центру, в південній півкулі — за годинниковою стрілкою.
Циклони постійно й природно з'являються через обертання Землі, завдяки силі Коріоліса. Проходження циклону пов'язане з утворенням потужної хмарності і випадінням опадів.
Антицикло́н — замкнена область підвищеного атмосферного тиску з максимальним тиском в центрі. Вітри в антициклоні огинають центр за годинниковою стрілкою в північній півкулі і проти годинникової стрілки в південній. Низхідний рух повітря в антициклоні обумовлює неутворення хмарності. Влітку переважає жарка та суха погода, взимку — морозна та ясна. Антициклонами називають області підвищеного тиску в атмосфері, діаметром від кількох сотень до кількох тисяч км, що характеризуються своєрідними умовами погоди і системою течій повітря. Антициклони разом з якісно протилежними їм циклонами (областями зниженого тиску) є найважливішими вихровими формами загальної циркуляції атмосфери.
Улоговина - витягнута область зниженого тиску з горизонтальною віссю, тобто лінією збіжності баричних градієнтів і, отже, вітру. Ізобари в області улоговини або приблизно паралельні, або мають вигляд латинської букви V. У першому випадку говорять ще про смугу зниженого тиску, або про перемичку зниженого тиску, в другому - про V-образну депресію. Улоговина першого типу - проміжна область між двома зонами підвищеного тиску. Улоговина другого типу - периферійна частина циклону, що характеризується деформацією (витягуванням) його ізобар. На висотах улоговина відповідає тиловій частині циклону, що пролягає нижче, і передній частини антициклону, що пролягає нижче.
Гребінь- витягнута смуга високого тиску, розташована на периферії антициклону або між двома циклонами.
сідловина - ділянка баричного поля між двома циклонами (чи улоговинами) і двома антициклонами (чи гребенями), розташованими хрест-навхрест. Ізобаричні поверхні в сідловині мають характерну форму сідла: вони піднімаються в напрямку до антициклонів і опускаються в напрямку до циклонів. Точка в центрі сідловини називається точкою сідловини. Річний хід тиску обумовлюється сильним охолодженням земної поверхні та нижнього шару тропосфери взимку і нагріванням влітку. Найбільші значення тиску припадають на холодний період року з максимумом ( 1004,2 гПа ) в листопаді, а найменше - на теплий з мінімумом ( 994,9 гПа ) в липні. Таким чином, в середньому амплітуда дорівнює 9,3 гПа. В окремі роки середній місячний тиск може суттєво відрізнятись від середнього багаторічного. Взимку тиск змінюється в більш широких межах, ніж влітку. В зимові місяці амплітуда коливань (18,7 - 20,3 гПа) в два рази більше, ніж в літні (7,8 - 10,2 гПа).