- •1. Метеорологія і кліматологія як науки
- •2. Методи кліматичних та метеорологічних досліджень
- •3.Історія метеорології і кліматології
- •Методи дослідження атмосфери
- •10. Просторово часові закономірності добових і річних змін температури повітря
- •Приземні інверсії
- •Висотні інверсії
- •13. Основні типи річних змін температури повітря
- •14. Загальна характеристика атмосферного тиску та методи його вимірювання
- •15. Закономірності розподілу атмосферного тиску
- •16.Основні форми баричного поля та особливості їх розвитку
- •17.Загальна характеристика вітру
- •18. Фізичні сили які діють в атмосфері
- •19. Особливості насичення води в атмосфері
- •20. Основні гідрофізичні властивості атмосфери
- •21. Атмосфера є дуже турбулентним середовищем в якому спостерігаются висхідні рухи повітря.
- •22. Адіабатичні процеси в атмосфері. Рівні конденсації та конвекції Адіабатичні процеси в атмосфері
- •Сухоадіабатичні зміни температури повітря
- •Вологоадіабатичні зміни температури повітря
- •23. Морфологічна класифкація хмар
- •24. Генетична класифікація хмар
- •25. Атмосферні опади та їх класифікація
- •26. Географічна класифікація повітряних мас
- •27. Термодинамічна класифікація повітряних мас Термодинамічна класифікація повітряних мас
- •28.Атмосферні фронти
- •29.Баричні системи атмосфери та їх вплин на умови погоди
- •30. Загальна циркуляція атмосфери
- •32.Комірка Ферелла
- •33.Полярна комірка
- •Механізм[ред. • ред. Код]
- •34. Місцеві циркуляційні системи атмосфери
- •35. Поняття клімату та загальна схема кліматоутворення
- •36. Кліматоутворюючі фактори
- •Клімат листяних лісів помірної зони.
- •Мусонний клімат помірних широт.
- •Клімат вологого субтропічного лісу.
- •Клімат позатропічних пустель.
- •38. Класифікація кліматів Кеппенна –Треварта
- •39. Мікроклімат та закономірності його формування
- •40. Кліматичне районування
- •41. Космічні фактори змін клімату
- •42.Антропогенні фактори зміни клімату
- •43. Зміни клімату в період інструментальнгих спостережень. Зміна клімату в майбутньому
- •44. Приземні карти погоди та карти баричної топографії
- •45. Правила переміщення і трансформації повітряних мас
- •46. Прогнози погоди та їх класифікація
- •47. Фактори формування арктичного і кліматичного поясів
- •50. Фактори формування субтропічних поясів
- •51. Фактори формування тропіків
- •52. Субеекваторіальні пояси
- •54. Клімат України
13. Основні типи річних змін температури повітря
Температура повітря в кожному місці змінюється протягом року разом із зміною сонячної радіації. Ці зміни досить плавні. Температура повітря підвищується від січня або лютого до липня або серпня, а далі знову знижується. Різниця між середніми місячними температурами найтеплішого і найхолоднішого місяців називається річною амплітудою температури повітря (Київ, липень 19,60 С, січень – 5,90 С, амплітуда 25,50 С).
Річна амплітуда температури повітря збільшується із збільшенням географічної широти. В районі екватора надходження сонячної радіації протягом року змінюється мало.
Екваторіальний тип. Виділяється, хоч і не завжди чітко, два максимуми після весняного і осіннього рівнодення та два мінімуми – після зимового та літнього сонцестояння. Річні амплітуди невеликі, оскільки й сонячна радіація протягом року змінюється дуже мало, а час найменшого надходження радіації збігається з найбільшою хмарністю та опадами. Усередині материків річна амплітуда не більше 50 С, на узбережжях – менше 30 С, над океанами – до 10 С (табл. 4.2).
Тропічний тип. Спостерігається один максимум і один мінімум, в основному після найвищого і найнижчого положення Сонця. Амплітуда більша, ніж в екваторіальному типі – над суходолом до 150 С, на узбережжі близько 50 С. Вона збільшується з віддаленням від екватора, оскільки у тропічній зоні різниця між надходженням сонячного тепла влітку та взимку значно більша. У мусонних областях річний максимум температури зміщується на весну, тобто спостерігається перед початком літнього мусону, який спричиняє деяке зниження температури повітря.
Тип помірного поясу. Усе закономірно – мінімальна температура спостерігається після зимового сонцестояння, а максимальна – після літнього. У морському кліматі вони змінюються порівняно з континентальним. У північній півкулі на суходолі мінімальна температура спостерігається в січні, а над океаном – у лютому, або навіть у березні, максимальна – над суходолом у липні, а над океаном у серпні або навіть у вересні. Це легко пояснити відмінностями нагрівання й охолодження цих поверхонь. В континентальному кліматі помірного поясу особливо холодна зима, а літо досить спекотне. Тут же перехідні сезони року досить тривалі і набувають самостійного характеру. У морському кліматі весна холодніша за осінь, а в континентальному – тепліша. Особливо теплі весни в районах з дуже тонким сніговим покривом, що тане рано і не заважає нагріванню грунту. Це характерно для степів Казахстану, Монголії, Туранської низовини. Однак, у континентальному кліматі, де сніговий покрив достатньої товщини, на його танення витрачається багато тепла, тому весна, як і в морському кліматі холодніша за осінь. Річні амплітуди температури повітря навіть у морському кліматі помірних широт досягають 10-150 С, у континентальному – 25-450 С, а в Північно-східній Азії 600 С.
Полярний тип. У зв’язку з тим, що тут довго панує полярна ніч, річний мінімум температури зміщується на час появи Сонця над обрієм, тобто у північній півкулі на лютий-березень, а в південній – на серпень-вересень. Річний максимум температури повітря у північній півкулі спостерігається в липні, в південній – в січні або грудні. Річна амплітуда температури в Антарктиді та Гренландії досягає 30-400 С, в морському кліматі вона менша – 20-250 С. Зазвичай тут довга холодна зима і коротке холодне літо.