32.Комірка Ферелла

Комірка Феррела — елемент циркуляції земної атмосфери у помірному поясі, розташований приблизно між 30 і 65 градусами північної широти та 30 і 65 градусами південної широти та обмежений субтропічним хребтом з екваторіального боку і полярним фронтом з полярного. Комірка Феррела вважається другорядним циркуляційним елементом і повністю залежить від комірки Гадлі та полярної комірки. Теорія існування цієї комірки була розробленаамериканським метеорологом Вільямом Феррелом у 1856 році.

Фактично, комірка Феррела діє як підшипник кочення між коміркою Гадлі та полярною коміркою, через це її інколи назовають зоною перемішування. На приполярній межі, комірка Феррела може перекриватися із полярною коміркою, а на екваторіальній — з коміркою Гадлі. Переважні приповерхневі вітри, що відповідяють цій комірці, мають назвузахідних вітрів помірного поясу. Проте, локальні ефекти можуть легко зкривити комірку, так Азійський антициклонзначно зсуває її на південь, фактично роблячи розривною.

Тоді як комірка Гадлі і полярна комірка замкнуті, комірка Феррела не обов'язково є такою, в результаті чого західні вітри помірних широт на стіль регулярні, як пасати або східні вітри полярних районів, та залежать від локальних умов. Хоча висотні вітри дійсно західні, приповерхневі вітри часто і різко змінюють свій напрямок. Відсутність швидкого руху до полюсів або до екватору не дозволяє цим вітрам прискорюватися, в результаті при проходженніциклона або антициклона вітер може швидко змінити напрямок, та протягом днів дути у східному або іншому напрямку.

Розташування комірки сильно залежить від розташування відповідного ней висотного струмового потоку, що визначає розташування смуги приповерхневих циклонів. Хоча загальний рух повітря біля поверхні обмежений приблизно 30 і 65 градусами північної та південної широт, висотний зворотний рух повітря виражений значно менш чітко.

33.Полярна комірка

Полярна комірка або полярний вихор — елемент циркуляції земної атмосфери у приполярних районах Землі, що має вигляд приповерхневого вихру, який закручується на захід виходячі з полюсів, та висотного вихру, що зкручується до сходу.

Механізм[ред. • ред. Код]

Це досить проста циркуляційна система, рушійною силу якої є різниця у нагріві земної поверхні біля полюсів та на помірніших широтах. Хоча в районі полярного фронту біля 60 градусів південної та північної широт повітря холодніше і сухіше, ніж у тропіках, але воно все ще достатньо тепле, щоб утворити конвекційний потік. Циркуляція повітря обмежене тропосферою, тобто шаром від поверхні до висоти близько 8 км. Тепліше повітря піднімається на нижчих широтах і рухається до полюсів у верхніх шарах тропосфери. Досягаючи полюсів, повітря охолоджується та опускається, утворюючи зону високого тиску — полярний антициклон. Приповерхневе повітря рухається між зоною високого тиску полярного антициклону і зоною низького тиску полярного фронту, відхиляючись на захід під дією сили Коріоліса, в результаті чого біля поверхні формуються східні вітри — східні вітри полярних районів, що оточують полюс у вигляді вихру.

Потік повітря від полюсів утворює дуже довгі хвилі — хвилі Россбі, які грають важливу роль у визначенні шляхувисотного струменевого потоку у верхній частині комірки Феррела, циркуляційної комірки, що знаходиться на нижчих широтах.