2. Проблема вікової періодизації психічного та особистісного розвитку дитини: основні типи та критерії.

Л.С.Виготський зазначав, що від правильного вирішення проблеми вікової періодизації залежить стратегія побудови системи виховання і навчання підростаючого покоління. Сьогодні розроблено досить значну кількість періодизацій розвитку дитини. Л. С. Виготський вирізняв три типи періодизацій психічного розвитку:

- за зовнішнім критерієм (Р. Заззо — відповідно ступеням виховання і навчання);

- за однією ознакою дитячого розвитку (З. Фрейд — за розгортанням лібідоносної енергії; П.Блонський — за станом зубів; Н. Поліцин — за зміною суспільної спрямованості особистості);

- за системою суттєвих особливостей дитячого розвитку (Л. С. Виготський — на основі комплексних особистісних новоутворень; Ш. Бюлер — за структурою життєвого шляху; Е. Еріксон — за розгортанням закладених у зародковому періоді програм — епігенезом; Л. I. Божович — за соціальною ситуацією розвитку і новоутвореннями).

Вітчизняні вчені (Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін) виділяють періоди психічного розвитку дитини на основі істотних особливостей цього розвитку, використовуючи три основні критерії вікової періодизації: 1) соціальну ситуацію розвитку; 2) провідну діяльність; 3) центральне вікове утворення.

Соціальна ситуація розвитку — своєрідні, специфічні для даного віку, виключні, єдині та неповторні взаємини між дитиною і оточуючою її дійсністю, перш за все соціальною. Новоутворення - це новий тип побудови особистості та її діяльності, психічні й соціальні зміни, що вперше виникають на певному віковому ступені, і які в самому основному визначають свідомість дитини, її ставлення до середовища, його внутрішнього і зовнішнього життя, весь хід її розвитку в даний період. Вікові новоутворення формуються в кінці періоду. Найбільш значуще новоутворення для наступного етапу розвитку — центральне. Ті новоутворення, які безпосередньо пов’язані з основним, називаються центральними лініями розвитку в певний вік.

Перебудова соціальної ситуації розвитку під впливом новоутворень, що виникають у свідомості дитини — суть і зміст критичних періодів. Межами віку є кризи. В психічному розвитку можна виділити епохи, стадії, фази.

Крім того, періодизації психічного та особистісного розвитку поділяються на часткові (охоплюють частину життя) і повні (охоплюють все життя людини). До другої групи належать періодизації Ш. Бюлер, Е. Еріксона, Б. Г. Ананьєва.

Підсумовуючи:

- наявність неоднорідних етапів психічного розвитку дозволяє розглядати його періодизацію;

- найбільш відомі періодизації психічного розвитку дитини запропоновані

Л. С. Виготським; Ш. Бюлер; Е. Еріксоном; Л. I. Божович; Д. Б. Ельконіним;

- запропоновані періодизації психічного розвитку розрізняються критеріями, що покладено в їх основу, а також, відтинком життєвого шляху людини, який вони охоплюють.

Для практики навчання і виховання підростаючого покоління особливо важливим є розкриття закономірностей психічного розвитку на окремих вікових етапах цього відтинку життя людини. Узагальнивши наявні у вітчизняній психології періодизації розвитку психіки й особистості дитини, а це, насамперед, роботи

Д. Б. Ельконіна, Л. I. Божович, В. В. Давидова, I. В. Дубровіної, I. С. Кона,

В. Ф. Моргуна, Н. Ю. Ткачової, подаємо схематизовану психологічну характеристику вікових періодів розвитку дитини від народження до моменту закінчення школи.

Характеристика вікових періодів психічного та особистісного розвитку дитини

Вікові періоди	Соціальна ситуація	Провідна діяльність		Новоутворення
				У структурі особистості		У психічних процесах
Немовлячий вік: до 1 року	всі потреби дитини задовольняє дорослий, повна залежність	безпосередньо емоційне спілкування з дорослими		потреба в спілкуванні з іншими, емоційне ставлення до них		перцептивні дії (сприймання), хапання, сенсо-моторні дії
Ранній вік: 1-3 років	Співпраця дитини з дорослими в оволодінні побутовими предметами	Предметно-маніпуля-тивна гра		мовлення і свідомість		наочно-дійове мислення, сприймання
Дошкільний вік: 3-7 років	Вимоги дорослих пов’язані зі вступом до школи	Сюжетно-рольова гра		Підпорядкування мотивів, етичні норми, прагнення до суспільно-значущої діяльності		елементи довільної поведінки
Молодший шкільний вік: 7-11 років	Вступ до школи, розширення кола спілкування дитини, вимоги дорослих пов’язані з навчанням	навчальна діяльність		сприймання і виконання навчальної діяльності як суспільно-значущої; пізнавальні інтереси, норми взаємин		Теоретичне мислення, рефлексія, внутрішній план діяльності
Підлітковий (молодший підлітковий): 11-14 років	Обмеження дорослим прагнення дитини до самостійності, бажання спілкуватися з ровесниками, суспільні обов’язки, повноліття	інтимно-особистісне спілкування		Почуття дорослості. Інтерес до проблем світогляду, власної особистості, до статусу в суспільстві. Плани на майбутнє		Самостійний аналіз соціальних явищ
Ранній юнацький (старший підлітковий): 14-18років	Професійна підготовка, політичні, юридичні права, як у дорослих.	Навчально- професійна	Відповідальність, самодіяльність, реальне уявлення про майбутнє, готовність до професійного самовизначення		Професійне спрямування в пізнавальних інтересах

Усі види провідної діяльності поділяються на дві групи:

по-перше, з перевагою у її структурі мотиваційної сторони, коли діяльність передбачає налагодження взаємин з оточуючими (дорослими чи іншими дітьми). Це емоційно-безпосереднє спілкування, рольова гра, інтимно-особистісне спілкування.

по-друге, з перевагою операційної сторони, коли діяльність побудована на діях з предметами: предметно-маніпулятивна, навчальна, навчально-професійна діяльність.

Основний механізм переходу між епохами психічного розвитку полягає у досягненні узгодження між відстаючим у розвитку рівнем взаємин з оточуючими (мотиваційною складовою) і випереджуючим у розвитку рівнем знань, способів, здібностей дитини (операційна сторона). Так, на межі епох раннього дитинства і дитинства дитина набула умінь у володінні побутовими предметами, в самообслуговуванні (переважає операційна сторона) і вимагає від дорослого розширити рамки її самостійності, змінити ставлення до себе, тобто демонструє зростання вимог до взаємин із дорослим (мотиваційна сторона).

Підсумовуючи:

- для практики навчання і виховання підростаючого покоління особливо важливим є розкриття закономірностей психічного розвитку дитини від народження до закінчення школи;

- психологи визначили не тільки характеристику окремих вікових періодів дитини, але й розкрили механізми зміни цих періодів;

- механізм зміни вікових періодів ґрунтується на узгодженні співвідношення операційної та мотиваційної ліній активності дитини.