13. Альбігойські війни та їх наслідки (1209-1229)

На півдні Франції в ХІІІ ст. поширилось єретичне вчення катарів («чисті») і вальденсів. Згодом їх почали називати альбігойцями (від м. Альби, яке було центром поширення єресі). На соборі у Лорахі в 1169 р. вони сформували власну церкву, відмінну від римської. До альбігійства долучилося багато рицарів і представників знаті Лангедока, які прагнули заволодіти церковними землями. Їх підтримував і тулузький граф.

Єресь була занесена в результаті спілкування зі сходом під час хрестових походів. Катари вважали, що Всесвіт і Людина співіснують як суперечність двох начал – добра і зла. Світ був ареною боротьтби двох рівних сил Бога (добра) і Сатани (зла).

Рим проголосив хрестовий похід проти альбігойців, прирівнявши його до походу проти мусульман. Очолив похід барон Симон де Монфор. Протягом 1209-1213 рр., хрестоносці здобули Нижній Лангедок. Людовик, сини короля очолив Другий хрестовий похід (1225-1228), завершивши Альбігойські війни завоюванням цієї важливої провінції. Спадкоємець Симона де Монфора – Генріх передав Людовику фортеці Каркассон та Альбі, отримавши взамін володіння на півночі Франції. 1229 р в Парижі було укладено мир, за яким Раймунд VII ціною великої грошової винагороди звільнявся від церковного відлучения, поступився Людовикові IX Святому (1226-1270) Нарбонною разом з багатьма володіннями і призначив свого єдиного зятя Алііфонса де Пуатьс спадкоємцем решти своїх земель. Цей мир формально заверши альбігойські війни.

В цілому Альбігойські війни призвели до включення Півдня до складу Французького королівства, спустошення багатого краю і знищення самобутньої південної французької провансальської цивілізації.

14. Реформи Людовіка IX Святого

Зайняв престол у 12-ти річному віці, його регентом була його мати Бланка Кастильська

Правив – 1226-1270 рр.,Через довгу відсутність в звязку з хрестовими походами, почали зловживати судовою владою. Найголовніше в царюванні Людовика ІХ становили адміністративно-судові і фінансові реформи. Чисельні статути і приписи короля вводили нове законодавство в країні. Король запровадив:

- верховний суд, центральним органом якого став Паризький парламент (1255), який став загальнодержавною установою, складався з двох курій: перів (куди ввійшли вищі сановники королівства) і юристів. Це була верховна інстанція з розгляду судових справ. Він регулярно засідав в Парижі. Була обмежена юрисдикція сеньйоральних судів,їм також заборонялось розглядати «королівські випадки»

- у 1259 р. було видано зведення законів і постанов „Книга справедливості та судочинства”.

- у 1261 р. король, заборонив здійснювати „Божий суд”, тобто старовинне право пошуків вини з допомогою випробуванням розпеченим залізом чи водою;

- були заборонені і ордалії (судові поєдинки);

- судова реформа – королівський суд був оголошений найвищим апеляційним судом для всього королівства, в нього могли скаржитися всі нижчі феодальні суди, навіть з територій не приєднаних до королівського домену васальних князівств;

- грошова реформа у 1262-1268 рр., якою встановлювалося карбування єдиної в королівстві монети, доходи від цих операцій отримала королівська скарбниця, яка стала державною. У 1263 р. король ввів до обігу срібне монету вартістю 20 дєньє і вагою 4,5 г. У 1266 р. Людовіком 9 було встановлено, що у королівських володіннях в обігу тільки королівська монета- золота, вага була бл. 4 г.

- в 1254р. адміністративна реформа. Країна була розділена на 20 округів, на чолі з прево. Над ними був встановлений чіткий і централізований контроль за їхньою діяльністю. І так основною лінією державного апарату була поступова заміна служби через вальний обов’язок на службу, що оплачувалась державою.