- •2. Внутрішня політика Генріха 2 (1154-1189)
- •3. Англо-французькі конфлікти 12-13 ст.
- •4. Англо-шотландські протистояння у 13-14 ст.
- •5. Прийняття Великої Хартії Вольностей. Суть і значення документа.
- •6. Громадянська війна та виникнення англійського парламенту
- •7. Діяльність англійського парламенту в 13-15 ст.
- •8. Війна Червоної та Білої троянд: передумови, хід, наслідки.
- •9. Соціально-економічні зміни в англійському суспільстві у 13-15 ст.
- •10. Церковно-політична діяльність Джона Вікліфа та вплив його ідеї на англійське суспільство.
- •11. Селянські бунти в Англії у 14-15 ст.: причини,хід, наслідки.
- •11. Соціально-економічне і політичне становище Французьких земель у 12 ст.
- •13. Альбігойські війни та їх наслідки (1209-1229)
- •14. Реформи Людовіка IX Святого
- •15. Зовнішня політика Філіпа 4 Красивого
- •16. Внутрішня політика Філіпа 4 Красивого. Ліквідація ордену тамплієрів.
- •18. Діяльність генеральних штатів у Франції в 14-15 ст.
- •19. Причини та перший етап Столітньої війни
- •21. Військово-політичні особливості третього етапу Столітньої війни.
- •20. Політина криза у Франц королівстві в 50х рр. 14 ст
- •22. Діяльність Жанни д’Арк і четвертий етап столітньої війни
- •23. Суспільно-політичні процеси у Франції за Карла 7.
- •24. Людовік 9 та формування абсолютної монархії
- •27. Суспільні зміни в Французькому королівстві 13-15 ст.
- •28. Причини та передумови хрестових походів на Схід
- •29. Перший хрестовий похід
- •30. Другий хрестовий похід
- •1147—1149 Рр- похід. Ініціатором походу був папа римський Євгеній 3
- •31. Третій христовий похід
- •32. Четвертий христовий похід
- •33. Дитячий хрестовий похід
- •43. Боротьба міст з феодальними сеньйорами.
- •49. Особливості готичного стилю у мистецтві середньовічної Європи
- •50. Політичний розвиток Мілана в 12-15 ст.
- •66. Обєднання Кастилії і Арагону
- •74. Формування швейцарського союзу у 13-15 ст
2. Внутрішня політика Генріха 2 (1154-1189)
Реформи Генріха ІІ були спрямовані на утворення централізованої країни проти феодальної анархії. Однією з важливіших реформ була судова. Кожна вільна людина отримала право за невелику плату перенести свою справу з синьйорального суду (де ще практикувалося випробування розпеченим залізом або поєдинком) до королівського суду, де справу розслідували присяжні. Правда королівський суд не приймав позовів вілланів проти їхніх панів. Пізніше король відібрав у синьйоральних судів ведення всіх важких кримінальних справ і значно зменшив межі їх юрисдикції по земельних справах. В процесі діяльності цих судів вироблялося єдине загальне право, яке витісняло з сеньйоральних судів, а також судів графств та сотень норми місцевого права. Ця реформа поглибила прірву між кріпаками і вільним населення, оскільки кріпаки залишались поза захистом королівських судів і тим самим відбувалось посилення феодального гніту.
Так само провадив король чітку політику на підпорядкування церкви державі. Невдалою виявилася спроба Генріха II поставити під контроль держави церковні суди. На цьому грунті він зіткнувся з главою англійської церкви, архієпископом Кентерберійським Томасом Бекетом. В ході боротьби за негласним наказом короля Бекет був убитий (1170). У справу втрутився папа, що змусила Генріха II під загрозою відлучення принести публічне покаяння і відмовитися від реформи церковних судів.
Але основною була військова реформа. Генріх ІІ зробив спробу завести постійне військо. Оскільки рицарська служба васалів обмежувалась певним числом днів на рік, що було незручно для ведення далеких воєн на континенті, Генріх ІІ почав звільняти частину рицарів від військової служби. Замість особистої служби такі рицарі повинні були сплачувати щитовий податок(1159). На ці гроші король міг наймати рицарів, які погоджувались служити йому вже цілий рік. Запровадження щитових грошей мало важливі соціальні наслідки. Завдяки їм англійське рицарство рано почало звільнятись від військово-феодальної служби і перетворюватись у мирних сільських хазяїв. Пізніше ця обставина відіграла велику роль у зближенні нижчого англійського дворянства з міською буржуазією.
3. Англо-французькі конфлікти 12-13 ст.
За правління Річарда відбулася війна з Францією у 1194-1199 рр. Це була боротьба «за втрачені права» між Філіпом 2 і Річардом 1. Низка поразок Філіпа при Фретеванні, Курселі і Жизорі, змусили його піти на невигідне для себе перемиря у 1199 р. на якому був ще присутній папа Інокентій 3. Умови цього перемиря були так: відновлення Анджуйської держави ( за винятком фортець в Нормандії та Оверні). Також Річард змусив Філіпа стати союзником німецького короля Оттона 4.
Після смерті Річарда(був поранений отруєною стрілою) королем став Іоан Безземельний, який розпочав своє правління в умовах нової боротьби проти Франції, яку в 1202 р. зав’язав Філіп 2. Зазнавши значних поразок, Іоан втратив у 1204 р. Нормандію і частину Пуату, а згодом Мен, Турень і Анжу. Це становище змусило його підняти оподаткування, для продовження війни.
Вже у 1214 р. Іоан розпочав нову боротьбу проти Франції, але після низки поразок був змушений укласти невигідне для себе перемиря, яке підтверджувало територіальне загарбання Франції, а за Англією на континенті залишалась тільки Аквітанія.