93. Методичні прийоми на уроках правознавства.

Використовуючи різні методи навчання, ми здійснюємо певні дії, які спрямовані на те, щоб вирішити поставлені завдання. Вони-то і складають поняття "Методичні прийоми". Дидакт М.И. Махмутов називає їх "складовою частиною методів".

Методичний прийом – цей приватний засіб, за допомогою якого в сукупності з іншими засобами реалізується той або інший спосіб пізнання правової дійсності і придбання навичок в області права. Так, учитель формулює перед навчаними певну проблему, пропонує подумати над низкою проблемних запитань і т. д.

Багато юридичних дефініцій (право, правопорушення, відповідальність та ін.) учитель розкриває шляхом пояснення. Цим поняттям називають важливий прийом викладання правової теорії. Пояснюючи матеріал, учитель права показує сенс правових явищ, що вивчаються, взаємозв'язок його складових, представляє оцінки, виведення.

Практика показує, що при постійному домінуванні такого прийому на учбовому зайнятті знижується пізнавальна активність школярів, які отримують в готовому виді правову інформацію. Їх завдання полягає в тому, щоб зрозуміти її і запам'ятати.

При рішенні правових завдань, в яких вимагається розібратися в тому, що стався, встановити суть справи і дати вірне пояснення, використовується прийом міркування. З його допомогою роз'яснюються окремі положення, які підводять учнів до виведень, висновків. Якщо учитель використовує цей прийом при поясненні нового правового матеріалу, необхідно продумати серію взаємозв'язаних питань. Відповіді на них педагог може давати в готовому виді.

Основний стиль вербального спілкування в області навчання праву –діалогічний. Значить, проведення зайняття тільки у формі монологічного викладу навіть цікавого правового матеріалу не стане ефективним способом формування правових знань і умінь навчаних.

Деякі прийоми словесної комунікації.

1. Логічне осмислення правового явища. У такому разі учитель систематизує яскраві факти у своїй промові. Наприклад, розповідаючи про те, як йшов процес формування окремих норм права, учитель роз'яснює школярам суть юридичних правил, що закріпилися в чинному законодавстві. Так, в нинішньому Сімейному кодексі країни є норма, що забороняє реєструвати шлюб між людьми, що мають близьку спорідненість. Шкідливі наслідки спорідненого кровозмішення люди помітили давно. А тому історія такого правила дуже довга.

2. Роз'яснення. В цьому випадку учитель показує суть того або іншого юридичного правила, ілюструє його численними прикладами для міцнішого запам'ятовування. Припустимо, на уроці відпрацьовуються навички практичного характеру – складання позовних заяв в судові органи з метою захисту своїх прав. Починаючи роботу, учитель повинен роз'яснити особливості такого документу, принципи і правила його складання. Таким чином, методи словесного характеру взаємодіють з практичними.

3. Деталізація. Пояснюючи суть певного правового явища, учителеві необхідно звернути увагу на окремі складові його частини. Наприклад, розбираючи з точки зору теорії права дефініцію "злочин", учитель звертає увагу навчаних на елементи, що утворюють його склад (таким чином, за допомогою прикладів, можна детально розглянути суб'єкт, об'єкт, суб'єктивну і об'єктивну сторони явища).

4. Різнобічна оцінка. Такий прийом характеризується високим рівнем викладу матеріалу. Припустимо, в старших класах при вивченні поняття "право" школярі виявляють існування численних підходів в науці до цього поняття. Аналізуючи деякі школи права (нормативістську, соціологічну, психологічну або природно-правову), що навчаються вчаться зіставляти позиції мислителів, юристів і виділяти їх позитивні і негативні сторони зі своєї точки зору. Так вони починають розуміти, що багато явищ правової дійсності, незважаючи на суворість і чіткість правових норм, не можна оцінити однозначно. У багатьох випадках потрібно детальний розгляд додаткових фактів і інш. 5. Виявлення тенденції. На уроках права нерідко використовуються прийоми історичного аналізу того або іншого правового явища з метою виявлення тенденцій його розвитку. Наприклад, особливостями розвитку сучасної системи права в країні є посилення человековедческих підходів законодавця при створенні норм права, розширення частки права, інтеграція з міжнародними нормами права і інш.

5. Особливе значення факту. Аргументовані відповіді – важлива вимога учителя права до своїх учнів, які саме на його уроках повинні відпрацювати уміння доводити свою позицію з питання, давати конкретну пораду при вирішенні конфліктної правової ситуації. Учитель права повинен мати на увазі, що при одноразовому ознайомленні з правовим матеріалом учень може легко запам'ятати три-чотири факти. В зв'язку з цим складання плану уроку, а також виділення мініпитань, які слід засвоїти, необхідно засновувати на вказаній кількості складових частин.

Учитель права повинен знати місце теми в програмі курсу. Як правило, теоретичні питання права і норми Конституції вивчаються на перших уроках. Педагог складає поурочне планування і визначає структуру теоретичного матеріалу. Для цього йому необхідно прочитати теми з проблеми, викладені в підручнику, виписати провідні поняття, на які слід звернути увагу.

Учні можуть вивчати вказані теми по-різному. Залежно від рівня підготовленості класу педагог з'ясовує труднощі викладу теми в підручнику. Зазвичай вони пов'язані із складнощами в поясненні понять, відсутністю яскравих прикладів з життя.

Деякі фахівці звертають увагу на такі аспекти методики аналізу основного змісту теми з питань конституційного права:

а) виявлення місця теми в програмі;

б) визначення структури теоретичного матеріалу;

в) розкриття змісту основних правових понять: їх властивостей, співвідношення і явища, які вони відбивають;

г) розробка поурочного планування теми.

Методика вивчення теми на уроці включає наступні аспекти:

а) формування окремих понять теми (обгрунтування необхідності їх введення, способів їх вивчення);

б) аналіз зв'язків знань, які мають учні на цьому етапі вивчення теми;

в) застосування засобів навчання;

г) виявлення основних труднощів теми і їх подолання.

В процесі правового навчання велику роль грають інтелектуальні уміння учнів, які змінюються залежно від їх віку. Так, учні 9 класів повинні уміти аналізувати правову ситуацію, виділяючи правовідношення і його складові (суб'єкт, об'єкт, зміст), оцінювати поведінку сторін з точки зору правомірності і неправомірності, роз'яснювати суб'єктам правила їх поведінки і інш. А ось школярі третього ступеня навчання (10-11 класів) повинні уміти роз'яснювати провідні правові поняття, узагальнювати правові явища, аналізувати джерела права, здійснювати порівняльну характеристику правових явищ, складати важливі юридичні документи, готувати доповіді, проводити мінідослідження по темі і інш. Фахівці вважають, що в систему прийомів розумової діяльності при вивченні правових понять включаються прийоми словесно-понятійного мислення. Це аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, доказ, виявлення істотного, формулювання виведень, прийоми уяви і запам'ятовування.

Аналіз – це уявне розчленовування певного цілого явища на окремі його складові. Синтез припускає зворотне: створити на базі окремих елементів образ цілого.

Наприклад, школярі вивчають поняття "Злочин". Учитель права показує їм, що певна протиправна поведінка людини, що має ознаки злочину, можна подумки розділити на такі складові, як: суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона. Далі учні подумки аналізують конкретну правову ситуацію, відповідають на питання.

При вивченні теоретичних питань використовують порівняння. Воно дозволяє виділити загальне і відмінне в правових поняттях, що вивчаються.

У молодших класах учитель може запропонувати школярам пам'ятку для проведення порівняння:

1. Виділи головні загальні ознаки явищ, що вивчаються.

2. Виділи основні питання, по яких здійснюватимеш порівняння.

3. Визнач, чим розрізняються явища.

4. Сформулюй виведення, дай пояснення після закінчення порівняння.

У середній школярі порівнюють різні соціальні норми. При цьому особливо виділяють норми моралі і права. Вони визначають, що ці поняття краще порівнювати з таких питань (у непідготовленому класі питання для порівняння учитель формулює сам): де існують, як набувають чинності, ким створюються, в чому виражені, які наслідки недотримання і інш. Далі виділяється загальне (ці норми регулюють громадські стосунки, пов'язані зі свідомою діяльністю людей і т. д.), а також відмінності (норми моралі у суспільній свідомості, а норми права виражені в джерелах і інш.) Висновок після вивчення цього питання таким шляхом школярі роблять самі (норми права і моралі взаємозв'язані між собою, відбивають інтереси і потреби людей в організованому спокійному суспільстві, є регуляторами громадського життя і т. д.).

Використовуючи порівняння, краще всього створювати схеми, таблиці.

Для того, щоб розібратися по суті правового поняття, явища, в методиці використовують прийом доказу. Припустимо, учні висловлюють визначене положення. Щоб його обґрунтувати, необхідно підібрати аргументи, які і будуть доказом висловленого.

94. Сучасні метологічні підходи до змісту шкільних правознавчих дисциплін

Сучасні методологічні підходи та принципи шкільних правознавчих дисциплін базуються на засадах по-перше «Національної ідеї освіти» (збагаченя національних освітніх традицій, формування громадянина патріота України); по-друге розвиток освіти в контексті тенденцій розвитку кращіх світових освітніх систем.

Приріорітетними напрямами методології правової освіти є фомування загальнолюдських цінностей та високого рівня правової свідомості, впровадження іновацій правового навчання, інтеграція в світовий освітній простір, оновлення форм та методів організації навчально-виховного процесу при викладанні правознавчих дисциплін.

Провідними фахівцями педагогами, академіками АПН акцентується увага на доцільності розвитку педагогіки толерантності, розвиток багатогранних правових та особистісних компетенцій.

Впровадження комп’ютерних технологій в правовому навчанні; розвиток практичних навичок життєдіяльності в сучасному суспільстві, в соціально-правових відносинах.

Отже, концептуальними основами правознавчої освіти юристи та педагоги визначають такі принципи, як: гуманізація та демократизація навчального процесу, діалогічність взаємодій вчителя та учня на уроках правознавства, практична спрямованість уроків правознавства, полікуртурність та духовність.