- •1.Систематизація нормативно-правових актів, їх мета та види.
- •2. Загальна характеристика державних органів влади.
- •3. Конституційно-правовий статус Президента України, його функції, повноваження та підстави припинення повноважень.
- •4.Поняття та способи захисту цивільних прав та інтересів.
- •5.Поняття і зміст правотворчості. Законодавчий процес.
- •6. Суб’єкти правовідносин та їх правосуб’єктність.
- •7. Поняття та види соціальних норм. Місце права в системі соціальних норм.
- •8.Система права: поняття, основні риси, елементи. Характеристика основних галузей права.
- •9. Систематизація нормативно-правових актів.
- •10. Поняття, ознаки, передумови виникнення та соціальна сутність держави.
- •11. Норма права: поняття, структура та види.
- •12. Поняття, ознаки і види юридичної відповідальності.
- •13.Механізми та гарантії захисту прав та свобод людини і громадянина.
- •14. Поняття, принципи та система органів місцевого самоврядування.
- •15. Поняття та види соціальних норм. Місце права в системі соціальних норм.
- •16.Конституційно-правовий статус Прокуратури України.
- •17.Поняття форми держави та характеристика її елементів.
- •18.Конституція України, її зміст, властивості та структура.
- •19.Система конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні.
- •20.Правова свідомість: поняття, склад, види.
- •21.Основні закономірності, причини та шляхи виникнення права.
- •22.Поняття, система та джерела конституційного права.
- •23. Загальна характеристика основних теорій походження держави і права.
- •24.Характеристика системи органів державної виконавчої влади в Україні.
- •25.Типологія держав: формаційний та цивілізаційний підходи.
- •26.Нормативно-правові акти: поняття, ознаки та види.
- •27. Правова поведінка: поняття та види.
- •28.Поняття, основні ознаки, види та структура правовідносин.
- •29.Поняття та види принципів права.
- •30.Місце теорії держави і права в системі юридичних наук.
- •31. Загальнотеоретична характеристика джерел і форм права.
- •32. Загальна характеристика права: поняття, функції, ознаки та соціальне призначення.
- •33.Поняття і форми реалізації права.
- •34.Поняття правової держави та громадянського суспільства, їх взаємозв’язок.
- •35.Поняття, сутність та роль механізму і апарату держави у виконанні її функцій.
- •38.Поняття і види референдумів.
- •39.Поняття та основні засади шлюбу. Порядок укладення шлюбу.
- •4. Заручини.
- •40.Поняття та види відпочинку. Види відпусток, порядок їх надання
- •41.Поняття, ознаки та підстави адміністративної відповідальності.
- •42.Поняття, завдання, функції, принципи та система кримінального права.
- •43.Робочий час і час відпочинку за трудовим законодавством України.
- •44.Поняття, мета та види адміністративного стягнення.
- •46.Співучасть у злочині.
- •50.Трудовий договір: поняття, зміст та сторони. Строк та форма трудового договору .
- •53.Поняття та принципи конституційного ладу.
- •54. Трудова дисципліна. Заохочення та стягнення.
- •56.Поняття, ознаки, види та структура правопорушень.
- •58.Поняття виборчої системи в Україні. Виборчий процес в Україні.
- •59.Поняття та види правочинів
- •62.Поняття та види спадкування.
- •64.Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні.
- •65.Адміністративне правопорушення, його ознаки та склад.
- •66.Громадянство України. Підстави набуття та припинення
- •67.Поняття, мета, види покарань.
- •68.Порядок укладання трудового договору. Випробування при прийнятті на роботу.
- •69.Конституційний Суд України: завдання та повноваження.
- •70.Поняття та види робочого часу. Скорочений та неповний робочий час.
- •71.Сучасні методологічні підходи до змісту шкільних правознавчих дисциплін.
- •72. Особливості правового навчання у початковій, основній та старшій школі.
- •73. Підручники з курсу «Правознавство» в сучасній школі. Методика роботи з ними.
- •74. Урок правових знань – основна форма організації правового навчання. Методичні вимоги до сучасного уроку правознавства.
- •75. Методика використання технології проектів.
- •76.Позакласна та позашкільна робота з формування правової свідомості
- •Сучасні тенденції правового навчання
- •78. Форми організації правового навчання в сучасній школі.
- •79. Використання методів інтерактивної технології навчання на уроках правознавства.
- •80. Мета, завдання та структура сучасної шкільної правової освіти та умови реалізації її практичної спрямованості.
- •81.Профільне навчання: особливість методики викладання правознавчих дисциплін.
- •82. Система оцінювання навчальних досягнень та компетенцій на уроках правознавства.
- •83. Навчально-методична база вчителя правознавства.
- •Загальні питання теорії та методики правового навчання
- •85. Ігрова технологія навчання на уроках правознавства.
- •86.Загальні питання теорії та методики правового навчання
- •87. Проблемні ситуації та юридичні завдання як засіб оптимізації навчально-виховного процесу з правознавства.
- •88. Історія становлення вітчизняної правової освіти та правового виховання.
- •89. Методика формування понятійного апарату при викладанні курсу «Основи правознавства».
- •90. Правове регулювання інноваційної діяльності в сучасній освіті.
- •91. Використання технології дебатів в правовому навчанні.
- •92. Інформаційно-комунікаційні технології, методика їх впровадження при викладанні правознавчих дисциплін.
- •93. Методичні прийоми на уроках правознавства.
- •95. Методика використання засобів правового навчання в сучасній школі.
- •96. Загальна характеристика типів уроків правознавства
- •97. Нетрадиційні уроки правознавства, методика їх проведення.
- •98. Елективні курси з правознавства в сучасній школі
- •99. Загальна характеристика методів правового навчання
- •100. Мета, завдання, значення та методика проведення педагогічної практики в системі підготовки вчителя правознавства.
- •101. Педагогічна майстерність вчителя правознавства. Вимоги до вчителя правознавчих дисциплін профільної школи.
- •102. Методичні прийоми встановлення між предметних зв’язків на уроках правознавства
- •103. Порівняльна характеристика навчальних програм з правознавства в сучасній школі.
- •104. Правове виховання учнів в сучасній школі.
- •105. Деонтологія вчителя правознавства.
65.Адміністративне правопорушення, його ознаки та склад.
Фактичною підставою для настання адміністративної відповідальності є скоєне правопорушення, що тягне за собою адміністративне стягнення.
У законодавстві поняття «адміністративне правопорушення» сформульовано в Кодексі про адміністративні правопорушення. Згідно з цим Кодексом адміністративним правопорушенням(проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність настає лише в тому разі, коли правопорушення за його характером не тягне за собою згідно з чинним законодавством кримінальної відповідальності.
Діяння визнається адміністративним правопорушенням за наявності чотирьох ознак: протиправності, суспільної шкідливості, вини та адміністративної караності.
Важливою ознакою адміністративного правопорушення є наявність суспільної небезпеки. За своєю природою таке діяння антигромадське і завдає шкоди інтересам громадян, суспільства, держави. Слід зазначити, що адміністративне законодавство конкретно не передбачає у своїх нормах цієї ознаки як універсальної властивості. Водночас адміністративні правопорушення посягають на конкретні відносини і завдають шкоди правопорядку, а до осіб, які їх скоїли, вживаються заходи державного впливу. Особливістю розмежування суспільної небезпеки є той критерій, за яким адміністративне правопорушення на ступінь нижче, ніж скоєння злочину.
Адміністративне правопорушення завжди є протиправним, тобто ця дія чи бездіяльність чітко заборонена відповідною нормою адміністративного законодавства. Доцільно зазначити, що правові норми, за порушення яких настає адміністративна відповідальність, урегульовані не тільки нормами адміністративного права, а й іншими галузями права. Діяння, яке не є протиправним, не може утворювати адміністративного правопорушення і відповідно тягти за собою адміністративну відповідальність.
Вина, тобто психічне ставлення особи до її поведінки та наслідків. Вина виступає у двох формах: умисел і необережність. Ступінь вини береться до уваги під час накладання стягнення, звільнення від адміністративної відповідальності. Відсутність вини виключає визнання діяння адміністративним порушенням.
Адміністративна караність свідчить, що адміністративним проступком визнають лише таке протиправне, винне діяння, за яке законодавством передбачено застосування адміністративних стягнень. Реалізація адміністративного стягнення не завжди супроводжує адміністративний проступок, але можливість застосування стягнення становить його обов'язкову властивість.
Основні ознаки, що характеризують конкретний вид адміністративного правопорушення, утворюють поняття склад адміністративного правопорушення. Отже: склад адміністративного правопорушення – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяння як адміністративне правопорушення ( проступок ). До складу адміністративного правопорушення належать ознаки, які характеризують об'єкт, об'єктивну і суб'єктивну сторони та суб'єкта правопорушення.
Об’єкт адміністративногоправопорушення — це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, а також регулюються нормами трудового, цивільного, земельного, фінансового права, за порушення яких накладаються адміністративні стягнення.
Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв’язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об’єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Суб’єктами адміністративних правопорушень виступають громадяни чи посадові особи. Адміністративній відповідальності підлягають особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилося 16 років. Особа у віці 16—18 років, яка скоїла адміністративне правопорушення, притягається до відповідальності на загальних підставах. Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за правопорушення, пов’язані з недотриманням установлених правил у сфері порядку управління, громадського порядку, природи, здоров’я населення та інших правил, виконання яких входить до їхніх службових обов’язків
Суб'єктивну сторону адміністративного правопорушення становить пов'язаний з його вчиненням психічний, стан особи. До ознак, властивих суб'єктивній стороні, належать вина, мотив і мета вчинення правопорушення. Вина — основна й обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого адміністративного проступку. Це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння та його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності.
Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності. Адміністративне правопорушення визнають вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала їх настання. Адміністративне правопорушення визнають вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії (бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення (самовпевненість), або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла передбачити (недбалість).