Тема 11. Ринок праці

План

1. Попит на працю за умови досконало конкурентного ринку

2. Аналіз впливу оплати праці на індивідуальну пропозицію. Модель “Праця-споживання-дозвілля”

3. Ринкові попит та пропозиція праці на досконало конкурентному ринку. Рівновага на ринку праці.

4. Ринок праці за умов недосконалої конкуренції.

5. Діяльність профспілок на ринку праці та її соціально-економічні наслідки.

1. Попит на працю за умови досконало конкурентного ринку

Особливості ринку праці:

• ресурсний ринок, попит на якому носить похідний характер;

• важливу роль на ринку праці відіграють інституційні суб’єкти – держава, профспілки, асоціації виробників;

• заробітна плата є специфічним видом ціни ресурсу: вона повинна забезпечувати умови для відтворення здатності до праці не лише тих, хто її отримує, але і членів їх сімей, передусім дітей. Її рівень суттєвою мірою впливає на якість робочої сили в майбутньому.

Попит на працю з боку окремої фірми відповідає усім характеристикам похідного попиту і визначається її продуктивністю (кваліфікованістю) і цінами на продукцію, вироблену за її допомогою.

2. Аналіз впливу оплати праці на індивідуальну пропозицію. Модель “праця-споживання-дозвілля”

Пропозиція праці – співвідношення між ставкою заробітної плати та обсягом праці, який власник цього ресурсу (домогосподарство) бажає та може запропонувати працедавцям на ринку за інших незмінних умов.

Обсяг пропозиції праці в економіці визначається на основі індивідуальних рішень окремих робітників, які володіють специфічним товаром – здатністю до праці і можуть застосовувати її лише особисто і протягом певного часу. Час належить до найбільш обмежених ресурсів.

В основі індивідуальної пропозиції праці лежить раціональний вибір між цінністю благ, які міг би придбати найманий робітник на заробітну платню та цінністю відпочинку для цього індивіда.

Максимальна корисність робітника визначається як сума корисності, отриманої від споживання товарів і послуг та дозвілля. Якщо додаткова година оплачуваної вище праці (MU_L) додаватиме до загальної корисності більше, ніж додаватиме до неї додаткова година дозвілля (MU_Н), то беззаперечно він прагнутиме обмежити останнє і більше часу присвятити праці. І навпаки.

Якщо припустити, що єдиним джерелом доходу індивіда є заробітна платня із погодинною ставкою P_L, то добовий дохід складатиме:

I = P_LL= P_L(24-Н)

Цей дохід може коливатися від нуля (L = 0  І = 0) до І = 24 P_L. Всі можливі сполучення добового доходу і годин відпочинку лежать а прямій І₀24, яка в моделі «праця-споживання-дозвілля» виконує роль аналогічну бюджетному обмеженню в теорії поведінки споживача.

Нахил бюджетного обмеження дорівнює погодинній ставці заробітної плати P_L.. Тоді гранична норма заміщення доходу дозвіллям (яка показує, від якої кількості добового доходу індивід міг би відмовитися при збільшенні добового відпочинку на 1 год. за умови незмінності сукупної корисності) у точці рівноваги теж буде дорівнювати ставці заробітної плати.

MRS_IH = P_L

Нехай, ставка заробітної плати зросла, змінивши дохід робітника та нахил бюджетного обмеження. Тепер оптимальне співвідношення між доходом і дозвіллям буде досягатися за вищого рівня корисності U_1. При цьому вибір між доходом і дозвіллям може змінитися у будь-якому напрямку, в залежності від того, який з двох ефектів – ефект доходу чи ефект заміщення переважатиме.

Ефект заміщення спонукає робітника споживати більше відносно дешевих товарів і менше відносно дорогого дозвілля, тобто обмінювати більше дозвілля на товари.

Ефект доходу виникає за рахунок підвищення добробуту (реального доходу) при зростанні ставки заробітної плати. При більш високому доході робітник може купити більшу кількість товарів, одним із яких є дозвілля (відпочинок).

Накладемо криві одна на одну:

Н изхідного характеру крива індивідуальної пропозиції праці може набувати лише для високооплачуваних робітників, заробітна платня яких перевищує рівень Р_1, якщо для нього діє ефект доходу.