3. Підстави звільнення від обов’язку відшкодування шкоди

Шкода може бути заподіяна і правомірними діями. Шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом. Заподіяння шкоди вважається правомірним у таких випадках:

1. при здійсненні прав і виконанні обов'язку;

2. згода потерпілого на заподіяння йому шкоди, якщо вона є добровільною та її здійснення не порушує інтереси інших осіб. Проте не має юридичного значення згода потерпілого на ушкодження здоров'я, заподіяння смерті, така дія завжди буде протиправною;

3. дія вчинена у стані необхідної оборони. Якщо при захисті від протиправного посягання той, хто обороняється, заподіяв шкоду третім особам, вона відшкодовується тим, хто вчинив напад. У разі перевищення меж необхідної оборони шкода, заподіяна посягаючому, підлягає відшкодуванню;

4. дії, якими завдано шкоди у стані крайньої необхідності. Умовами правомірності заподіяння шкоди є: неможливість за певних обставин усунути небезпеку, що загрожує, іншими засобами. При крайній необхідності захист блага, якому загрожувала небезпека, здійснюється за рахунок порушення інтересів (заподіяння шкоди) особи, яка ніякого відношення до небезпеки, що виникла, не має. Враховуючи ситуацію, ЦК України покладає на заподіювача шкоди, поведінка якого є правомірною, обов'язок відшкодування шкоди. Якщо заподіювач діяв не в своїх інтересах, а в інтересах третіх осіб, то право суду покласти обов'язок відшкодування на третю особу чи звільнити від відшкодування шкоди повністю або частково як цю третю особу, так і того, хто заподіяв шкоду.

БІЛЕТ № 12

1. Істотні умови договору зберігання

Предметом договору зберігання є послуга, що полягає в сукупності корисних дій, спрямованих на прийняття, зберігання та подальше повернення зберігачем певного об'єкта.

Об'єктом зберігання, як правило, є рухома річ. Може бути як індивідуально визначена, так і визначена родовими ознаками.

Строк (термін) даного договору, тобто період часу, впродовж якого (чи до досягнення якого) зберігач зобов'язаний зберігати передану йому річ, може бути строковим (тобто укладеним на певний визначений у договорі строк) і безстроковим (тобто таким, що припиняється вимогою повернути майно, яке знаходиться на зберіганні).

При строковому зберіганні зберігач має право вимагати дострокової передачі речі навіть у разі, якщо строк зберігання за даним договором не закінчився. При безстроковому зберіганні, якщо строк зберігання у договорі не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ у розумний строк.

Істотною умовою в оплатному договорі зберігання є, також, ціна договору та строки її внесення.

Навіть у разі безоплатності даного договору зберігач має гарантовану можливість вимагати відшкодування витрат, пов'язаних зі зберіганням, розмір яких не повинен перевищувати фактичних затрат зберігача.

Сторони можуть за взаємною домовленістю встановлювати певну плату (ціну) за здійснення зберігання та строк її внесення. Відмінність цієї плати від суми відшкодування фактичних витрат зберігача полягає в тому, що вона має характер винагороди. Сума цієї плати встановлюється у договорі зберігання або на підставі відповідних тарифів та ставок. При цьому у разі, коли зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. І навпаки, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання своєчасно не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Надзвичайні витрати – витрати, яких сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання. Відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві.