Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
16-20.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
185.94 Кб
Скачать

3. Форма укладання договору

Договір укладається в певній формі: усній, письмовій чи шляхом вчинення конклюдентних дій. Коли сторо­ни домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не була передбачена. Якщо згідно із законом або угодою сторін договір має бути укладений у письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шля­хом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надіслала. У передбачених за­коном випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення. У нинішніх умовах розширилися технічні можливості вияву волі сторін на укладення договору, зокрема за допомогою факсимільного, електронного чи іншого зв'язку. Можливе використання й інших засобів оформлення договірних відносин, які дають можливість достовірно встановити, що документ виходить від сторони за договором.

Після укладення договору може виникнути потреба у його зміні чи розірванні. Чинне законодавство забороняє односторонню відмову від виконання зобов'язання або односторонню зміну умов до­говору, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами.

Зміна договору означає, що зобов'язання сторін діють від­повідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків вико­нання тощо. При розірванні договору зобов'язання сторін припиняються. Зміна і розірвання договору допускаються лише за угодою сторін, якщо інше не передбачено законодав­чими актами або договором

Білет № 25(25,60, 95)

1.Місце та спосіб виконання зобов’язання

Місце виконання зобов’язання – це місце, де боржник має вчинити дії, що складають об’єкт зобов’язального правовідношення, а кредитор має прийняти запропоноване йому боржником належне виконання. Від місця виконання зобов’язання нерідко залежить вирішення інших, дуже важли­вих практичних питань.

Місце виконання встановлюється договором, актами цивільного законодавства, а також може випливати з суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту.

Проте, коли жоден з наведених способів не дає змоги вста­новити, в якому місці має бути виконане зобов'язання, засто­совують загальні правила, встановлені у ст.532 ЦК.

Якщо місце виконання зобов’язання не встановленол у договорі, виконання проводиться:

  1. за зобов’язаннями про передання нерухомого майна – за місцезнаходженням цього майна;

  2. за зобов’язаннями про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

  3. за зобов’язаннями про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару(майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов’язання;

  4. за грошовими зобов’язаннями – за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов’язання. Якщо кредитор на момент виникнення зобов’язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов’язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов’язаних із зміною місця виконання.

  5. За іншими зобов’язаннями – за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Спосіб виконання.

Спосіб виконання зобов'язання пере­буває у прямій залежності від предмета виконання. Якщо предмет зобов'язання пов'язаний з якоюсь єдиною річчю, що за своєю природою неподільна, виконання не може бути про­ведене інакше, як шляхом передачі цієї речі боржником кредиторові відразу і в цілому.

Проте можливі зобов'язання з приводу передачі сукупності речей або відповідної суми грошей, зокрема грошей у дого­ворі позики, кількох однорідних речей у договорі купівлі-продажу або поставки і т.д. У таких випадках зобов'язання може бути здійснене не тільки шляхом вчинення однократного акту, а й частинами — у формі кількох розподілених у часі дій. Виконання зобов'язання частинами нерідко передбачається законом, договором або випливає із змісту і цільового при­значення зобов'язання. Так, договір поставки передбачає передачу продукції або товарів певними партіями. Однак, якщо законом або іншою підставою, з якою пов'язане це зобов'язання, не передбачається виконання зобов'язання частинами або таке виконання не випливає із самого змісту зобов'язання, кредитор має право не приймати виконання зобов'язання, яке здійснюється боржником саме такими частинами (ст. 529 ЦК). У такому разі належним визнається лише виконання, яке здійснюється в повному обсязі у вигляді однократного акту. Про згоду прийняти часткове виконання можуть свідчити заява креди­тора та його конклюдентні дії. Так, якщо кредитор почав вико­ристовувати частково надане виконання зобов'язання, то це може тлумачитись, як його згода саме на такий спосіб вико­нання зобов'язання.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]