1. Поняття договору позики

Договір позики належить до зобов'язань, спрямованих на передачу майна.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму по­зики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК).

Договір позики є реальним, одностороннім, відплатним або безвідплатним.

За своєю юридичною природою договір позики є класичним різно­видом реального договору. Він вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками Договір позики є одностороннім договором. Це означає, що піс­ля його укладення всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права (наприклад, вимагати повернення предме­та позики).

Договір позики може бути і відплатним, і безвідплатним. Сторони за договором позики - позикодавець і позичальник, якими можуть бути будь-які суб'єкти цивільного права. При цьому позикодавцем може виступати лише власник відповідних грошо­вих коштів або речей, визначених родовими ознаками.

Предметом договору позики є гроші (у тому числі іноземна ва­люта) і речі, визначені родовими ознаками.

Позика надається без цільового призначення щодо її використання позичальником.

Строк договору позики (повернення позики) встановлюється за домовленістю сторін і зазначається в договорі. За загальним прави­лом, строк визначається календарною датою. Якщо договором не встановлено строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена пози­чальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позико­давцем

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК). В усіх інших випадках договір позики може бути ук­ладений в усній формі.

2. Поняття і значення договору підряду

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ви­конану роботу (ч.1ст.837ЦК).

Спеціальними видами договору підряду є: 1) договір побутового підряду; 2) договір будівельного підряду; 3) договір підряду на проведення про­ектних та пошукових робіт; 4) договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

Договір підряду є консенсуальним, двостороннім та відплатним.

Сторонами в договорі підряду є підрядник та замовник, якими можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи.

Підрядник — це особа, яка бере на себе обов'язок виконання замовленої роботи. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Замовником є особа, яка замовляє виконання певної роботи, беручи на себе обов'язок прийняти й оплатити її результат.

Підрядник при виконанні робіт, якщо інше не встановлено дого­вором, може залучати інших осіб - субпідрядників, передоручаючи їм виконання частини робіт. Субпідрядниками можуть виступати спеціалізовані підрядні організації, зокрема в таких сферах діяль­ності, що вимагають спеціального ліцензування, наприклад, вико­нання проектних, будівельних, пошукових робіт тощо. Підрядник при цьому виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Предметом договору підряду є матеріалізовані результати створення, перетворення, поновлення і навіть ліквідації речей виробничого, споживчого та науково-культурного призначення.

У договорі підряду мають бути чітко визначені вимоги до його предмета щодо якості, кількості, тощо. У деяких випадках сторони можуть і не погоджувати ті чи інші вимоги до предмета договору, якщо вони безпосередньо передбачені спеціальними нормативними актами, стандартами технічними умовами, зразками ( наприклад, у сфері побутового обслуговування, капітального будівництва).

Робота, визначена договором підряду, виконується підрядником із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено дого­вором. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відпові­дальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) матеріалу до настання строку здачі підрядником визна­ченої договором роботи несе сторона, яка надала матеріал, а після настання цього строку — сторона, яка пропустила строк, якщо інше не встановлено договором або законом.

Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам дого­вору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти — вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для вико­ристання відповідно до договору підряду або для звичайного вико­ристання роботи такого характеру.

Якщо між замовником і підрядником виникає спір з приводу не­доліків виконаної роботи або їх причин, на вимогу будь-якої зі сто­рін має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експер­тизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сто­рони порівну.

Ціною в договорі підряду є грошова сума, яку замовник зобов'я­зується сплатити підрядникові за виконання роботи. Ціна встановлюється за домовленістю сторін шляхом фіксування в дого­ворі конкретної суми або способів її визначення. Якщо в договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, вона встановлюється судом на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Ціна роботи в договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Ціна в договорі підряду й фактична ціна речі, що вироблена за ним, не завжди збігаються, оскільки до ціни речі, крім витрат підряд­ника і його винагороди, іноді включаються витрати замовника, що становлять, наприклад, вартість наданих ним матеріалів, плату за виконані третіми особами роботи та послуги.

Якщо для досягнення результату підрядник зобов'язаний вико­нати комплекс значних за обсягом та складних робіт, їх ціна за дого­вором підряду визначається шляхом складання кошторису, який містить постатейний перелік витрат щодо виконання робіт, додається до договору і є його частиною.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твер­дим.

Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Змі­ни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. 3. Поняття публічного договору Публічним визнається договір, у якому однією із сторін є підприємець, що взяв на себе обов'язок здійснювати продаж, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до нього звертається. При цьому ціна товарів (робіт, послуг) та інші умови публічного договору встановлюються однакові для всіх споживачів, крім випадків, коли законодавчими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів. Підприємець не повинен надавати переваги одній особі перед іншою щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законодавчими актами. Відмова підприємця від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надати споживачеві відповідні товари або пос­луги не допускається.

№19 (19, 54,89)