1.Поняття та принципи виконання зобов’язання.

Виконання зобов’язань - це здійснення кредитором і боржником дій по вчиненню прав та обов'язків, що випливають із зобов'язання. Так, виконанням договірного зобов'язання купівлі-продажу слід розглядати одночасно передачу речі продавцем у власність покупця і прийняття цієї речі покупцем, а також виплату обумовленої договором суми (ціни речі) покупцем і прийняття цієї суми продавцем.

Так, на під­ставі ст. 837 ЦК України за договором підряду, де підряд­ником виступає громадянин, останній зобов'язаний виконати роботу особистою працею. За таких обставин необхідною умовою належного виконання зобов'язання визнається виконання його особисто боржником. Це правило поширює­ться на випадки, коли це:

1. передбачено законом;

2. встановлено угодою сторін;

3. випливає із суті зобов'язання.

В інших випадках виконання зобов’язання особисто боржником не впливає ні на характер, ні на якість виконання зобов’язань. Для кредитора не має значення хто виконає зобов’язання ( чи він отримує гроші або інше майно безпосе­редньо від боржника або від будь-якої іншої особи, що діє за його дорученням).

В таких випадках застосовується інститут передору­чення виконання зобов'язання третій особі. Боржник може покласти виконання обо­в'язку, який лежить на ньому, на третю особу (передоручення зобов'язання), а кредитор має право доручити третій особі право прийняти виконання (переадресування виконання). Однак цей інститут може застосовуватися за наявності однієї з таких умов:

1. якщо таке переадресування або передоручення перед­бачено безпосередньо законом;

2. якщо третя особа адміністративне підпорядкована тій стороні, яка застосовує покладення своїх обов'язків або передачу своїх прав на третю особу;

3. якщо третя особа пов'язана з однією із сторін відповід­ного зобов'язання договором.

4. Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки у повному обсязі переходять до суб'єктів, які їх за­мінюють. Заміна осіб у зобов'язанні може набувати форми заміни кредитора або заміни боржника.

5. Заміна кредитора — це уступка кредитором своїх прав вимоги за зобов'язанням іншій особі. Вона має назву цесія. Кредитор, який поступається своїм правом вимоги за зобов'язанням третій особі, називається цедентом, а особа, якій кредитор поступається своїм правом вимоги за зобов'язан­ням — цесіонарієм.

Новий боржник має право виставляти проти вимог кредитора всі ті заперечення, які основані на відносинах між кредитором і первісним боржником.

2.Відшкодування шкоди,завданої малолітніми та неповнолітніми особами

Особи, які не досягли 14 років, за чинним законодавством Укра­їни не відповідають за шкоду, завдану іншим особам. Зокрема, від­повідно до ч. 1 ст. 1178 ЦК України, шкода, завдана малолітньою особою, відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опіку­ном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійс­нює виховання малолітньої особи, якщо вони не доведуть, що шко­да не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

До кола осіб, які притягуються до відповідальності, відносяться - батьки (усиновлювачі), опікуни, інші фізичні особи, які здійснюють виховання малолітнього (наприклад, патронатний ви­хователь), при наявності загальних підстав визначених законом.

Особа, яка є фактичним батьком, але стосовно якої не встановлено батьківство, може бути притягнута до відповідальності за шкоду, завдану малолітнім, тільки у тому ви­падку, якщо вона призначена опікуном цієї дитини.

Умови відповідальності.

Протиправність поведінки батьків полягає в невиконанні по­кладених на них обов'язків з виховання дітей, яка виступає у формі бездіяльності.

Щодо вини батьків, то вона є необережною. Намір у неналежному вихованні та здійсненні нагляду як форма вини в ЦК України пов­ністю виключається.

Батьки можуть бути звільнені від відповідальності, якщо: не порушували обов'язку щодо виховання та нагляду за дитиною;відсутня їх вина за порушення цього обов'язку;порушення обов'язку виховання та нагляду за дітьми причинно не пов'язане з поведінкою дітей, внаслідок якої настала шкода.

Часткова відповідальність за шкоду, завдану малолітньою осо­бою, може мати місце, коли шкода сталася під час перебування ди­тини під наглядом навчально-виховного закладу. У даному випадку вина батьків буде полягати у нездійсненні належного виховання дитини, а вина навчального (чи іншого закладу) - у нездійсненні належного нагляду за нею.

Покладення відповідальності на малолітнього може мати місце лише за сукупності певних обставин, закріплених зако­ном (ч. 5 ст. 1178 ЦК), а саме:

• якщо шкода завдана життю або здоров'ю потерпілого;

• якщо заподіювач шкоди має достатні кошти для відшкодування;

• якщо суб'єкти відповідальності є неплатоспроможними або померли.