- •1.Загальне поняття про психічний розвиток.
- •2.Дати характеристику провідній діяльності,рушійним силам розвитку.
- •3.Охарактеризувати основні теорії психічного розвитку дитини.
- •4.Вік і вікові особливості.Критерії вікової періодизації.
- •5.Проаналізувати фізіологічний розвиток немовляти.
- •6.Дати характеристику психічного розвитку дитини раннього віку(2-3 рік життя).Розкрити суть кризи 3 років.
- •7.Розкрити соціальну ситуацію розвитку дошкільника.
- •8.Обгрунтувати розвиток особистості дошкільника.
- •9.Проаналізувати розвиток психічних ф-й дошкільника.
- •10.Обгрунтувати особливості психічного та фізичного розвитку молодшого школяра.
- •11.Проаналізувати розвиток пізнавальних процесів у молодших школярів.
- •12.Готовність до навчання та адаптація дитини до школи.
- •13.Розкрити особливості формування особистості молодшого школяра.
- •14.Охарактеризувати розвиток пізнавальних процесів у молодших школярів.
- •15.Загальна характеристика підліткового віку.
- •16.Визначити особливості анатомо-фізіологічного та психічного розвитку підлітка.
- •17.Проаналізувати основні протиріччя та новоутворення підлітків.
- •18.Розкрити особливості взаємовідносин і спілкування підлітків з дорослими і однолітками.
- •19.Обгрунтувати соціальну ситуацію особистісного зростання сучасного підлітка.
- •20.Обгрунтувати соціальну ситуацію розвитку старшокласників.
- •21.Охарактеризувати розумовий розвиток старшого школяра.
- •22.Визначити особливості розвитку особистості у ранньому юнацькому віці.
- •23.Обгрунтувати проблему сенсу життя в ранньому юнацькому віці.
- •24.Проаналізувати розвиток психічних процесів в період дорослості.
- •25.Розкрити суть основних криз та особливостей дорослої людини.
- •1.Загальне поняття про психічний розвиток.
6.Дати характеристику психічного розвитку дитини раннього віку(2-3 рік життя).Розкрити суть кризи 3 років.
Немовлячий період озброїв дитину вміннями: бачити, слухати, управляти рухами.
Наступні два роки принесуть дитині нові значні досягнення. Основними досягненнями раннього дитинства, що визначають розвиток її психіки, є:
— оволодіння прямою ходою;
— розвиток предметної діяльності;
— оволодіння мовою.
Оволодіння прямою ходою робить дитину більш самостійною і створює умови подальшого освоєння простору. Наближаючись чи віддаляючись, обходячи предмети, пересуваючи їх, підходячи під них, діти відкривають-їх нові якості, визначають відстань, пізнають розміщення предметів у просторі, їх величину. І.М. Сєчєнов назвав ходу дробним аналізатором простору і часу. Дослідження вчених свідчать, що встановлення зорових, м'язових та вестибулярних координацій є умовою сприймання простору та виникнення просторових уявлень. Поєднуючись з відповідними словами ("над", "під", "вперед", "вліво" тощо), ці уявлення перетворюються на пізніших етапах розвитку в узагальнені просторові поняття. Хода і практичне освоєння простору завдяки пересуванню ведуть до функціональної перебудови всієї структури просторового орієнтування, яке здійснюється на другому-третьому роках життя, коли закріплюється вертикальне положення тіла (О.В. Запорожець).
Ходіння відіграє важливу роль у формуванні здатності дитини вправно рухатись, переборювати труднощі піднімання, переступання через перешкоди. Збільшується арсенал довільних дій дитини. Навмисне наслідування — це важливий фактор у розвитку всіх форм активності дитини.
Спілкування дитини з дорослим в ранньому віці є необхідною умовою розвитку предметної діяльності — провідної діяльності дітей цього віку.
Маніпуляційна діяльність, яка була характерною для немовляти, в ранньому дитинстві починає змінюватися предметною діяльністю. Розвиток предметної діяльності пов'язано з оволодінням тими способами дій з предметами, які вироблені суспільством. Для людини предмети мають фіксоване, постійне значення.
Ця криза вперше була розкрита в роботі Ельзи Келер "Про особистість трирічної дитини". Вона виділила 7 характеристик кризи трьох років.
1. Негативізм. Це негативна реакція, пов'язана із стосунками однієї людини з іншою. Дитина відмовляється взагалі підкоритися певним вимогам дорослих. Головний мотив дії — зробити навпаки, прямо протилежне тому, що йому запропонували.
2. Вередливість. Це реакція на своє власне рішення. Вередливість заключається в тому, що дитина настоює на своїй вимозі, на своєму рішенні.. Вперта дитина настоює на тому, чого їй не так сильно хочеться, або й зовсім не хочеться, або давно розхотілось.
3. Гонорливість. Близька до негативізму та вередливості, але мас свої особливості. Це протест проти порядків, які існують вдома. Вона спрямована не проти конкретного дорослого, а проти системи стосунків, що склалися в сім'ї, норм виховання. Дитина настоює на своїх бажаннях і невдоволена всім, що їй пропонують і роблять інші.
4. Своєвілля. Стремління до емансипації від дорослого. Зрозуміло, яскраво проявляється тенденція до самостійності: дитина хоче робити і вирішувати все сама.
5. Знецінювання. Це характеристика всіх наступних перехідних періодів.
6. Протест-бунт. Він проявляється в частих суперечках з батьками. "Вся поведінка дитини набуває рис протесту, нібито дитина знаходиться в стані війни з навколишніми, в постійному конфлікті з ними",— писав Л.С. Виготський.
7. Деспотизм. У сім'ї з однією дитиною може з'явитися деспотизм. Дитина жорстоко проявляє свою владу над оточуючими її дорослими, диктує, що вона буде їсти, що не буде, може мама йти додому чи ні і таке інше.
Криза трьох років являє собою значну зміну взаємовідносин, які існували до цього часу між дитиною і дорослим. У кінці раннього віку виникає тенденція до самостійної діяльності, яка знаменує собою те, що дорослі більше не закриті для дитини предметом і способом дій з нею, а нібито вперше розкриваються перед нею, виступають як носії зразків дій і відносин в навколишньому світі.
