Висновок

Отже, ми розглянули поняття і форми вини.  З усього вищевикладеного можна зробити наступні висновки.  Після розгляду різних аспектів вини, її форм і компонентів ми прийшли до висновку про те, що:  1. Вина відноситься до суб'єктивної сторони злочину, при цьому її зміст не вичерпується змістом суб'єктивної сторони злочину.  2. Вина пов'язує злочинця з здійсненим діянням і його наслідками.  3. З психологічного боку вина - це інтелектуальне і вольове ставлення особи до здійснюваного їм діянню та її наслідків.  Законодавець, формуючи можливі комбінації інтелектуальних і вольових процесів, що протікають у психіці суб'єкта, обумовлює виділення форм вини - умислу і необережності, та їх видів - прямий і непрямий умисел, злочинну самовпевненість і злочиннау недбалість.  Можна сказати, що у змісті вини відбивається негативне, зневажливе або недостатньо дбайливе ставлення особи до інтересів особистості і суспільства.  Сутність вини в українському праві традиційно вказує на спосіб інтелектуальної і вольової взаємодії суб'єкта з об'єктивними обставинами, складовими юридичну характеристику діяння. Конкретні поєднання інтелектуального і вольового елементів, характерні для кожної форми вини, визначені в законі, тому під формою вини прийнято розуміти законодавчо закріплене поєднання інтелектуальних і вольових процесів, що протікають у психіці винного по відношенню до юридично значущих об'єктивних властивостей протиправного діяння, у взаємодії із зовнішніми умовами. Відповідно і відмінність в інтенсивності та визначеності інтелектуальних і вольових процесів, що протікають у психіці суб'єкта, визначає форму вини, а в межах однієї форми вини - її види.  Аналізуючи законодавче опис і поділ форм і видів вини, можна прийти до висновку, що насправді законодавець дотримується інтеллектуальної концепції.  Вина, як обов'язкова ознака кримінального злочину, адміністративного правопорушення не може бути представлена ​​виключно як психічне ставлення. Ймовірно, знову виникла необхідність звернути увагу юристів на оціночну теорію вини: "Крім психічного ставлення суб'єкта, вина завжди включає соціально-правову оцінку ставлення винного до цінностей які охороняються законом." Юридичне значення форм вини велике.  По-перше, щодо випадків заподіяння суспільно небезпечних (шкідливих) наслідків без вини та випадків необережного вчинення діянь, які караються лише при навмисному їх скоєнні, форма вини є суб'єктивною межею, що відокремлює злочинну поведінку від неприступної (правомірна поведінка від протиправної).  По-друге, форма вини є підставою диференціації відповідальності і покарання за правопорушення, які можуть вчинятися як умисно, так і необережно.  По-третє, наявність умисної форми вини обгрунтовується, а необережна вини виключає питання про злочинні мотиви і цілі.  По-четверте, форма вини часто сприяє кваліфікації злочину або правопорушення.