3.Необережна форма вини та її види

До необережних злочинів у сфері професійної діяльності належать: ненадання допомоги хворому, порушення ветеринарних правил і т. д. До необережним злочинам, що вчиняються в побуті, відносяться такі, як, необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження(Ст 128 КК), необережне знищення або пошкодження державного, громадського або особистого майна громадян, що спричинило тяжкі наслідки, недбале зберігання вогнепальної зброї, якщо це спричинило тяжкі наслідки.  За загальним правилом злочин з необережною формою менш небезпечним, ніж умисний, бо особа взагалі не думала скоювати злочин. Найчастіше відбувається порушення будь-яких інструкцій (з техніки безпеки, протипожежних, поводження зі зброєю тощо), яке тягне суспільно небезпечні наслідки, що перетворюють проступок у злочин. Такі злочини скоюються в будь-якій сфері діяльності людини.  Злочином, вчиненим з необережності, визнається діяння, вчинене за самовпевненості чи недбалості (ст.25 ч.1 КК України).  Однак необхідно мати на увазі, що, по-перше, необережна форма вини - це одна з найнебезпечніших різновидів неуважності, необачності, а іноді і байдужості, неповаги до інтересів особистості і суспільства в цілому. По-друге, в умовах науково-технічного прогресу кількість необережних злочинів у всіх сферах діяльності людини збільшилася.

Особи, зобов'язані за родом своєї служби (роботи) дотримуватися певних вимог, через безтурботність, легковажності, недисциплінованості порушують їх, завдаючи величезної шкоди життю, здоров'ю людей та навколишньому середовищу.  За ст. 25 КК України можна виділити дві форми необережних злочинів - злочин, скоєний з самовпевненості і злочин через недбалість.  Необережні злочини кваліфікуються, як правило, за наслідками, а також по способах їх спричинення, за сферою діяльності, в якій вони наступають. Злочинною самовпевненістю визнається, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій (бездіяльності), але без достатніх до того підстав самовпевнено розраховувало на запобігання цих наслідків (ст.25 ч.2 КК України).  За своїм інтелектуальним критерієм злочинна самовпевненість складається з:  1. Усвідомлення винним суспільної небезпеки через скоєне діяння. 2 . Передбачення абстрактної можливості настання суспільно небезпечних наслідків.  Абстрактне передбачення означає, що особа усвідомлює неправомірність своїх дій, розуміє (передбачає), що такі дії взагалі, в принципі, можуть спричинити за собою суспільно небезпечні наслідки, але вважає неможливим їх наступ у даному конкретному випадку.  Вольовий критерій цього злочину полягає в тому, що особа не бажає настання наслідків, більш того, прагне не допустити їх за допомогою будь-яких реально існуючих факторів (сил).  Злочинна самовпевненість, як форма вини, представляє небезпеку тим, що особа свідомо порушує правила безпеки, хоча і не бажає настання шкідливих наслідків.  Злочин визнається вчиненим з недбалості, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій (бездіяльності), хоча за необхідної пильності і передбачливості мала й могла передбачити ці наслідки (ст.25 ч.3 КК України).  Інтелектуальний критерій полягає в тому, що особа не усвідомлює суспільної небезпеки скоєних їм дій (бездіяльності).  Відбувається це тому, що вона не направлена скоювати злочин.  Особа порушує будь-які норми, заборони або всім зрозумілі життєві правила обережності. Отже, особа не передбачає суспільно небезпечних наслідків свого діяння, причому це не означає відсутності будь-якого психічного ставлення до цих подій, а представляє особливу форму цього відношення. Непередбачені наслідки при недбалості свідчить про зневагу особи до вимог закону, правил співжиття, інтересам інших осіб.  По суті особу, що діє зі злочинною недбалістю, дорікають за те, що маючи реальну можливість передбачити свої суспільно небезпечні наслідки, вона не виявляє належної уважності, обачності, спрямованої на те, щоб не допустити настання цих наслідків. Вольовий критерій означає, що особа при необхідній уважності і передбачливості повинна була і могла передбачати ці наслідки. Обов'язок передбачити наслідки свіх дій є характерною ознакою для всіх дієздатних людей. Тому питання про можливості людини усвідомлювати факт порушення ним якихось правил і передбачити наступили в результаті цього суспільно небезпечні наслідки повинно вирішуватися з урахуванням конкретних обставин та індивідуальних особливостей особи, яка притягається до кримінальної відповідальності. Відповідно  до цього в законі і науці кримінального права виділяють два критерії злочинної недбалості: об'єктивний та суб'єктивний.[6] Обов'язок передбачити грунтується на прямому вказівки закону або випливає з професійних обов'язків особи, договірних, сімейних відносин. Об'єктивний критерій має нормативний характер і означає, що обов'язок передбачити суспільно небезпечні наслідки покладається на певних осіб, які повинні виконувати свої обов'язки, суворо дотримуючись запропоновані правила поведінки, виявляючи належну уважність і передбачливість.  Однак для притягнення до кримінальної відповідальності одного суб'єктивного критерію недостатньо. Необхідно ще з'ясувати, чи міг конкретна людина, який притягається до кримінальної відповідальності, передбачити суспільно небезпечні наслідки своєї неправомірної поведінки.  Індивідуальними якостями винного вважаються освітній, інтелектуальний рівень, наявність або відсутність відхилень у психіці, професійний і життєвий досвід, стан здоров'я на момент виконання даних дій та інші.  Суб'єктивний критерій злочинної недбалості означає індивідуальну здатність особи своїми особистими якостями передбачити настання суспільно небезпечних наслідків. Виявлення всіх цих якостей і зіставлення їх з особливостями ситуації, в якій здійснюється діяння, дозволяє встановити, чи могла дана особа передбачити суспільно небезпечні наслідки.  При необережному заподіянні шкоди людина не передбачає, не повинна і не могла передбачити настання суспільно небезпечних наслідків або має, але не могла їх передбачити. Наприклад, робочий м'ясокомбінату, граючи в обідню перерву зі своїм приятелем, з пустощів надів йому на голову паперовий мішок з-під кісткового борошна. Залишки борошна потрапили в очі потерпілому, у результаті чого він осліп. Об'єктивний критерій у цьому випадку є - всі робочі даного комбінату повинні знати властивості кісткового борошна і не допускати порушення правил безпеки при поводженні з мішком. Злочинну недбалість як вид необережної вини необхідно відмежовувати від випадкового невинного заподіяння шкоди.  Випадок, «казус», може характеризуватися або повною відсутністю як об'єктивного, так і суб'єктивного критерію злочинної недбалості, або відсутністю одного з них. Однак суб'єктивний критерій недбалості (особа могла передбачити настання шкідливих наслідків) - відсутня.  Робочий раніше не мав справу з кістковим борошном, не знав її властивостей, не пройшов відповідного інструктажу з техніки безпеки.  Таким чином, якщо відсутній об'єктивний і суб'єктивний критерії злочинної недбалості або ні одного з них, особа, яка допустила настання наслідків, вважається невинним, а самі наслідки розцінюються як нещасний випадок. 

Необережне заподіяння шкоди має місце і в тому випадку, коли особа, яка вчинила те чи інше діяння, хоча і передбачала настання суспільно небезпечних наслідків, але не могло запобігти їх у силу невідповідності своїх психофізіологічних  якостей вимогам екстремальних умов або нервово-психічних перевантажень. Це не поширюється на ті випадки, коли суспільно небезпечне діяння виникло з вини самої особи, оскільки вона не володіла достатніми навичками до виконання тієї чи іншої роботи і приховала ці обставини або добровільно довела себе до такого стану, в якому не могла вчинити необхідні, відповідні ситуації дії, в результаті вживання наркотиків, алкоголю тощо.  З урахуванням розглянутого матеріалу у злочинній самовпевненості і злочині по недбалості можна виділити схожі та відмінні за двома основними критеріями риси.  Загальне для них в інтелектуальному критерії - відсутність передбачення реальної можливості настання суспільно небезпечних наслідків. Разом з тим вони розрізняються за цілою низкою ознак, які відносяться як до інтелектуального, так і до вольового критерію. 

Інтелектуальний критерій:  1) при легковажність особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свіх дій, тоді як при недбалості цього немає;  2) при легковажність особа передбачає абстрактну можливість настання наслідків, а при недбалості - не передбачає, хоча повинно (об'єктивний критерій) і могло (суб'єктивний критерій) їх передбачити. 

Вольовий критерій:  У злочинній самовпевненості він характеризується легковажним  розрахунком на запобігання злочинних наслідків, заснованому на реальних життєвих обставинах; при недбалості - проявом неналежної напруги психічних процесів, яке не дозволяє йому передбачати наслідки своєї поведінки. [7]