МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

«Вина: поняття, форми, значення»

Індивідуальна робота Виконав Кахній В.В

з дисципліни студент 13 групи 1 факультету

«Кримінальне право» Перевірив Крайник Г.С.

асистент

Харків

2013

План: Вступ……………………………………………………………………….

1.Загальне поняття вини.

2.Зміст вини.

3.Форми вини.

4. Умисел і його види.

5.Необережна форма вини та її види.

6.Складна форма вини.

Висновок……………………………………………………………………

Список літератури………………………………………………………….

Вступ

Дана тема досить актуальна в сучасних умовах. Її актуальність визначена кількома важливими чинниками. Вина є наріжним каменем будь-якої відповідальності. Оскільки під принципом (як загальновизнаний) розуміється основоположна ідея (правило), якій підпорядковано те чи інше явище (процес), то слід зробити висновок, що, як в кримінально - правових нормах, так і в практиці їх застосування, ідея вини повинна знайти реальне втілення. 

Перш за все, звертає увагу та обставина, що в теорії кримінального права немає єдиного розуміння змісту, сутності і меж вини. Велика частина криміналістів за традицією орієнтується на психологічну концепцію вини, згідно з якою під виною визнається психічне ставлення у вигляді наміру і необережності. У багатьох випадках з цього виходить і судова практика. Проте останнім часом вина нерідко характеризується з оціночних позицій, коли вині надається більш широкий зміст, обумовлене суб'єктивними уявленнями правозастосовувачів . 

У відомому сенсі, в кримінально - правовій науці, та й на практиці, ми спостерігаємо "кризу вини", дозвіл якого багато в чому визначить і подальші перспективи розвитку кримінального права. Кризовий стан вини у кримінальному праві зумовлено накопиченням протиріч у правових нормах і потребах їх розвитку, практику застосування кримінального закону і теоретичних наукових положеннях, які висвітлюють проблему вини. На жаль, у кримінально - правовій науці "криза вини" поки ще не привернула достатньої уваги науковців.  Використання поняття вини в юриспруденції було пов'язано з необхідністю знайти точку відліку, опори, підстав для відповідальності, привід для засудження. У подальшому вина могла пройти різні трансформації. Відомо, що в середні століття вина ототожнювалася з гріховним поведінкою, а людина визнавалась грішним і при одній думці про негідну поведінку. 

1.Загальне поняття вини.

Загальне поняття вини вироблено наукою кримінального права і закріплено в КК. Згідно з ст. 23 КК вина — це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та ЇЇ наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Вина як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони будь-якого складу злочину нерозривно пов’язана з його об’єктивними ознаками, її зміст відображують об’єктивні ознаки злочину, що характеризують його об’єкт, предмет і об’єктивну сторону. Тому не існує абстрактної вини, відірваної від конкретного суспільне небезпечного діяння. Саме це діяння і становить предметний зміст вини, ЇЇ матеріальне наповнення.

Принцип кримінальної відповідальності за наявності вини законодавчо сформульований у КУ, в ст.62 якої говориться: “Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду”. Згідно з нині чинним кримінальним законодавством вина - необхідний ознака злочину, його психологічний зміст.

Ще в минулому столітті Г. С. Фельдштейн зазначав, що "вчення про винність і його велика чи менша глибина є як би барометр кримінального права". Питанням вини в українському кримінальному праві завжди приділялася велика увага. Багато хто з них всебічно висвітлені в монографічній та навчальній літературі. Проте до цих пір деякі з цих питань представляють труднощі та розбіжності, і тому вирішуються по-різному.  Неоднозначний підхід до різних аспектів вини обумовлює досить велику кількість судових помилок (від 20 до 50%).[1]

Вина, за загальним визнанням, відноситься до суб'єктивної сторони злочину, але співвідношення цих категорій у кримінально-правовій літературі - предмет тривалої дискусії. Чи співпадають поняття суб'єктивної сторони злочину та вини,чи слід дійти до висновку що ці поняття тотожні?  На дане питання є два різних відповіді. Одні автори вважають, що вина і являє собою суб'єктивну сторону злочину, що ці поняття збігаються за своїм змістом (А. А. Піонтковський, П. С. Дагель, Д. В. Котов, Г.)  Інші вважають, що суб'єктивна сторона, будучи більш ємним поняттям, не вичерпується змістом вини, суб'єктивна сторона нібито включає поряд з виною та інші психічні моменти (мотив, мета, емоції). Дана точка зору набула поширення і в навчальній літературі. Відповідь на це питання і найбільш повне уявлення про зміст дискусії можна отримати лише після розкриття змісту вини ,її проявів та загальновідомих компонентів.  Слово "вина" в українській мові має безліч значень. Так, під виною розуміються і проступок, і злочин, і їх причина, і відповідальність за неї . У кримінальному праві під виною, перш за все, прийнято розуміти психічне ставлення суб'єкта до здійснюваного діянню. Таке розуміння вини склалося в результаті дискусії з проблем вини. У результаті цієї дискусії була відкинута так звана оціночна теорія вини, яка розглядала психічне ставлення особи до здійснюваного діянню і наслідків не як реально існуюче, а лише як оцінку судом всіх об'єктивних і суб'єктивних обставин, пов'язаних із злочином, а також особистістю злочинця.  У визначенні вини відбивається і її соціальна сутність - негативне ставлення суб'єкта до інтересів особистості і суспільства, яке виражене в кримінально - протиправне діяння. Застосовуючи кримінально - правову норму, правоохоронні органи не встановлюють цього негативного ставлення суб'єкта до інтересів особистості і суспільства.  Дане відношення трансформується самим законодавцем у кримінально-правових нормах, соціальна сутність вини отримує юридичну оцінку за допомогою її опису в тій чи іншій частині КК України.[2]. 

Отже, визначення вини можна сформулювати наступним чином: "Вина - це передбачене кримінальним законом психічне ставлення особи у формі умислу або необережності до здійснюваного діянню та її наслідків, що виражає негативне або байдуже ставлення до інтересів особистості і суспільства". Таке визначення вини дає можливість розкрити психологічний зміст і соціальну сутність вини.