Особливості ринку праці та зайнятості населення Житомирської області
Останнім часом на ринку праці Житомирської області спостерігається спад трудової активності та зменшення кількості зайнятих, однак це відбувається не значними темпами. Аналіз сфери зайнятості населення дозволять краще зрозуміти напрямки соціально-економічного та промислового стратегічного розвитку регіону.
У Житомирській області за період з 2005 по 2009 рік спостерігається тенденція приросту капітальних інвестицій. У 2010 року цей показник становив 3019,1 млн. грн., що більше на 1883,5млн. грн., або майже у 2 рази порівняно з 2005 роком, коли розмір капітальних інвестицій становив 421,3 млн. грн., це є позитивним явищем, для розвитку області, а зокрема створенню нових підприємств та розширенню існуючих, однак слід також враховувати, що нові технології замінюють робочу силу і тим самим породжують структурне безробіття.
Ми вважаємо, що регіональна спрямованість інвестиційних надходжень в область обумовлена розвитком і розташуванням промислових підприємств, розвиненістю інфраструктури та природно-ресурсним потенціалом територій. Найбільший інтерес для інвесторів являє промисловість м. Житомира, де зосереджено четверту частину всіх підприємств області, які здійснюють свою діяльність у різних сферах економіки. Привабливими для інвестування є також міста Бердичів, Коростень та Новоград-Волинський, промислово-виробничий потенціал яких порівняно високий, а сфера економічної діяльності охоплює майже всі провідні види промисловості: машинобудівну, металообробну, хімічну, легку, добування та обробку каменю, переробку сільськогосподарської продукції. Одним з головних факторів поглиблення бідності та соціальної нестабільності в суспільстві виступає безробіття, його необхідно віднести до найбільш значимих соціальних загроз національній безпеці. Світовий досвід говорить про те, що існують різні можливості знайти роботу, різні стандарти соціального захисту в разі безробіття і різні законодавчі норми щодо того, яким чином людину спонукали до пошуку роботи, в який спосіб і в якій формі надати допомогу безробітним. Кількість безробітного населення області віком 15–70 років, визначених за методологією МОП, у 2010 році становила 60,8 тис. осіб, тоді ж як у 2008 – 53,9 тис. Більшість безробітних області у 2010 р. за місцем проживання становили мешканці міської місцевості (67,7%), а за статтю – чоловіки (65%). Рівень безробіття населення віком 15–70 років за методологією МОП скоротився з 13,5 % у 2001 р. до 9,8 % у 2009 р., що вплинуло на стан ринку праці. Графічно це можна побачити на рисунку 2.3:
Рис. 2.3 - Чисельність безробітних (за методологією МОП) за тривалістю незайнятості
Висновки
Отже, проаналізувавши попит та пропозицію на ринку праці Житомирської області, ми можемо зробити висновок, що поставлені перед нами завдання були виконані. Дослідження проводилися на основі даних Житомирського обласного центру зайнятості.
В теоретичному розділі ми розглянули такі аспекти: як поняття ринку праці, його елементи, функції, сегментацію, особливості формування, визначили, основні фактори впливу на всіх його рівнях, особливості формування кон’юнктури та нормативно-правове забезпечення.
Таким чином, запорукою зростання ефективності процесів у сфері зайнятості населення є підвищення ефективності роботи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Розглянувши проблему державного регулювання зайнятості ми можемо навести наші рекомендації щодо державної політики зайнятості в Україні. Так, необхідною передумовою подальших позитивних зрушень на ринку праці України є врегулювання наступних питань:
• посилення відповідальності та підвищення ролі органів виконавчої влади всіх рівнів у реалізації державної політики зайнятості.
• професійної підготовки спеціалістів та кваліфікованих робітників у відповідності до потреб ринку праці;
• збереження ефективно функціонуючих і створення нових робочих місць;
• підвищення якості робочої сили та професійно-кваліфікаційної збалансованості попиту та пропонування робочої сили;
• посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості;
• детінізації відносин у сфері зайнятості;
• створення умов для самостійної зайнятості населення і розвитку підприємницької ініціативи;
• підтримка регіонів з несприятливою ситуацією на ринку праці;
• сприяння зайнятості та соціального захисту населення у монофункціональних містах і шахтарських регіонах;
• сприяння зайнятості та соціального захисту сільського населення в умовах реорганізації агропромислового комплексу;
• сприяння зайнятості та соціального захисту військовослужбовців, вивільнених внаслідок реформування збройних сил України;
• сприяння зайнятості та соціального захисту населення, яке постраждало внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС;
• реалізації гарантій щодо працевлаштування громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці (молоді, жінок, інвалідів);
• сприяння зайнятості та забезпечення соціального захисту зареєстрованих безробітних;
• легалізації міждержавних трудових міграцій та посилення соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном.
Входження України до СОТ пов’язане з інтенсифікацією ринку праці, необхідністю підвищення якості та кваліфікації робочої сили, зростанням чисельності безробітних (на початковому етапі інтеграції). Позитивними сторонами щодо зайнятості може бути підвищення попиту на робочу силу на окремих підприємствах (за умови випуску конкурентоспроможної продукції і розширення обсягів виробництва), а негативними - скорочення неефективних робочих місць і вивільнення значної кількості працівників.
Реалізація конституційних прав громадян України щодо вільного вибору зайнятості і захисту від безробіття незалежно від національності, статі, віку, соціального стану, політичних і релігійних переконань потребує створення та діяльності державного органу з питань зайнятості населення.
Служба зайнятості в Україні відразу формувалася як централізована державна система на правовій основі Закону про зайнятість населення і на базі широко розгалуженої державної служби працевлаштування з використанням її матеріально-технічної бази, системи обліку й кадрового складу працівників. Колишня служба працевлаштування перебудовувалася з урахуванням становлення ринку праці. Під час створення служби зайнятості враховувався світовий досвід і міжнародні норми. Державна служба зайнятості була створена у 1990 р. її обов'язки й права були визначені статтею 19 Закону України “Про зайнятість населення”.